О часи – Page 2

О часи: Beyond Good & Evil – 20th Anniversary Edition

17/07/2024 17/07/2024

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Beyond Good & Evil завжди була дивною грою. Винахідлива і незабутня, але також незакінчена і дратуюча. Гра народжена величезними амбіціями команди Ubisoft, в часи коли їх ігри означали інновації та свіжий ґеймплей, а не набір однакових проектів з різними назвами, в кінці кожної з яких треба 15 хвилин дивитись титри. Хоча, навіть цей реліз не уникнув дурних рішень – гру випустили в один день з Prince of Persia: The Sands of Time, іншою класикою про яку люблять згадувати, і ці обидві гри отримали дуже високі оцінки від критиків, але також розчарували в продажах, можливо тому що перехоплювали увагу один одного. Але продовження під назвою Beyond Good and Evil 2 все одно запустили і вперше показали в 2008 році (через 5 років після виходу оригіналу). Але з тих пір… Дуже мало відомо про те, що коїться з цим проектом, розробка якого вийшла складнішою за першу частину, але вихід ремастеру 20th Anniversary Edition має несподівані додані елементи, які розкривають персонажів та елементи історії, які були до цього показані в версії сіквелу 2018-го року. Який до того моменту перетворився на пріквел.

Щоб там не було з продовженням, BG&E вийшла 21 рік назад і не всі ігри проходять перевірку часом. Чи варто грати в неї сьогодні, в оригіналі чи в оновленому вигляді?

О часи: FlatOut: Ultimate Carnage (Collector’s Edition)

20/05/2024 20/05/2024

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

У вже далекому 2004-ому симуляція фізики в іграх стала особливо популярною. Найвідомішим прикладом, звичайно, була Half-Life 2, але ближче до кінця того ж року фінська студія Bugbear Entertainment випустила гоночну гру, головними фішками якої була детальна деформація машин та круто просимульована фізика. Але замість стріт-рейсінгу, який в той час вже можна було побачити в не менш вибуховому Burnout, їх гра FlatOut була про гонки на виживання. Тому гонки були не на вулицях, а в основному десь в полях і лісах по багнюці або снігу. Гра була дуже крута, але мене не зацікавила, бо відчувалась занадто сильно “симуляцією”.

Але через два роки студія випустила продовження, яке було набагато більше і крутіше – FlatOut 2. В ньому було більше типів машин і трас і управління машинами відчувалось більш “аркадним”, тому я в ту гру дуже багато грав. Потім гра вийшла на Xbox 360 port під назвою FlatOut: Ultimate Carnage, але окрім зміни назви там також було багато покращень. І ще через рік ця оновлена версія вийшла і на ПК, але на жаль з Games For Windows Live. GFWL нікому не подобався навіть тоді, коли працював, бо Microsoft жахливо реалізували дуже прикольну, на справді, ідею. Але через декілька років сервіс закрили зовсім і на сучасних системах грати в FlatOut: Ultimate Carnage було доволі складно. І от нещодавно гру перевидали як “Collector’s Edition” версію, яка вийшла безкоштовним оновленням для існуючою гри. І окрім видалення GFWL, з цим оновленням гра також стала набагато краще працювати на сучасних ПК. Чому я і вирішив пограти в гру знову і перевірити, чи може вона мене затягнути.

О часи: Teenage Mutant Ninja Turtles: The Cowabunga Collection

29/04/2024 29/04/2024

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Хоча я дуже погано граю в файтінги і лише трохи краще в beat em up, я ріс тоді, коли вони були найкрутішими жанрами на Землі. Недалеко від мене можна було грати в аркадні автомати, що мене досі дивує, враховуючи яким лайном був Радянський Союз. І на вибір можна було пограти в Street Fighter II, Mortal Kombat, Streets of Rage II, Vendetta (Crime Fighters II) і, звичайно, Teenage Mutant Ninja Turtles. Ну а на всіх клонах NES типу Dendy чи Юпітера було багато ігор, і там обов’язково була хоча б перша консольна TMNT. Серіал про Черепашок-ніндзя також постійно крутили по телевізору, а перший фільм був взагалі крутєзним. Мені малому навіть другий фільм сподобався.

Але це було давно, TMNT все ще поважають, але ця серія не настільки популярна, як тоді. Konami перестали випускати хороші ігри, а потім і будь-які ігри (і їх самих не поважають). В один рік з цією колекцією вийшла абсолютно нова гра – Teenage Mutant Ninja Turtles: Shredder’s Revenge. І вона була побудована на найкращих елементах ігор, які представлені в цій колекції. Тому, хоча і приємно бачити чудовий приклад збереження класичних ігор, залишається питання – чи є сенс грати в ці старі ігри, якщо є нова?

О часи: Tomb Raider I-III Remastered

22/04/2024 22/04/2024

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Я вже дуже давно планував пограти в класичні частини серії Tomb Raider. І міг – вони всі в мене є на GOG і хоча ПК порти ігор були не без проблем, запустити їх не складно. Але мені вічно не вистачало бажання чи часу, бо ігри серії дуже довгі і повільні. Я обожнював The Last Revelation і більша частина Chronicles мені подобалась, тому їх я постійно проходив підлітком. А от з першими іграми було інакше. Першу я так і не закінчив, друга мені набридла десь з середини, а третю я пройшов років 20 назад, але вже нічого про неї не пам’ятав. Ну а в доповнення, які були лише для ПК версій (Unfinished Business, Golden Mask та The Lost Artefact, для кожної з частин серії) я навіть і не грав.

З виходом Tomb Raider I-III Remastered (Starring Lara Croft), я більше не мав причин відкладати проходження. Колекція, в якій ті ігри серії, з якими я найменш знайомий, плюс всі доповнення і купа покращень? Як таке пропустити? І після цілого місяцю проходження колекції я нарешті маю що про неї розповісти.

Зачарований: Brothers: A Tale of Two Sons Remake

16/04/2024 16/04/2024

В далекому 2013-ому Starbreeze Studios опинились в дивній ситуації. До 2012-го зі студії пішло декілька ключових людей, а потім вони випустили Syndicate, який гравцям не сподобався. Ніхто не очікував, що наступним проектом від них стане маленька гра без фізичного релізу, але саме завдяки Brothers: A Tale of Two Sons, який всім дуже сподобався, студію полюбили знову. Проектом керував Йозеф Фарес, який після цього зробив кооперативні проектів A Way Out та It Takes Two, але його перша спроба була “однокористувацькою кооперативною” грою, яка використовувала дуже незвичне використання ґеймпаду для того, щоб розказати чудову казку, яка передавала емоції через свою інтерактивність.

Гра з тих пір перевидавалась багато разів, а тепер, більш ніж через 10 років з виходу, на неї вирішили зробити “покадровий рімейк”, прямо як це було минулого року з Like a Dragon: Ishin!. Цей рімейк намагається стати головною версією гри і хоча це в нього прямо зараз не вийшло, сама гра залишається чудовою.

О часи: Star Wars: Dark Forces Remaster

10/04/2024 10/04/2024

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Я грав в усі частини серії Jedi Knight окрім найпершої. Ніхто з моїх знайомих в 90-их про цю гру не говорив, бо до її продовжень про неї могли і не знати, а після виходу сіквелу і доповнення до нього, їх цікавили лише вони. Ну а в 00-их, коли я вже пограв в Jedi Outcast, я хотів також пограти і в перші частини серії, але вони на моєму ПК не запускались. Коли Dark Forces нарешті вийшов на GOG, мені, якщо чесно, було вже не сильно цікаво. І лише нещодавно після виходу чудового рушія Force Engine від фанатів на якому можна запустити гру з покращеннями, я пограв в неї… і закинув десь на половині.

Але тепер вийшов офіційний ремастер від NightDive, які майже ніколи не розчаровують. Тому я дав грі ще один шанс. І краще б не давав. Бо хоча цей проект і залишається історично важливим, це одна з найбільш дратуючих класичних FPS, в які я за багато років грав.

О часи: Final Fantasy IX

26/01/2024 26/01/2024

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Ну ось і все. Не враховуючи чисто онлайнові ігри та Final Fantasy XVI (який поки не на ПК), я пройшов вперше чи заново всі номерні частини серії. І останньою стала та, яку я зазвичай називав улюбленою. Якщо чесно, мені було трохи страшно повертатись в Final Fantasy IX, не лише тому що я знав наскільки проблемний ПК порт гри, а скоріше тому, що я чудово пам’ятав і мінуси гри і боявся, що вони сьогодні мені будуть здаватись гірше ніж 20 років тому. На щастя ні. В грі вистачає речей, які варто критикувати, але моя думка про неї не змінилась і мені все ще легко рекомендувати цю частину іншим.

Read more“О часи: Final Fantasy IX”

О часи: Final Fantasy VIII – Remastered

09/01/2024 20/02/2024

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

З перших 9 частин Final Fantasy, з ери “перед озвученими персонажами”, ери “повноцінної мапи світу“, Final Fantasy II зазвичай люблять найменше, а Final Fantasy VIII або обожнюють, або ненавидять. Pixel Remaster виправив більшість проблем FF II і в новій версії в нього навіть може бути варто пограти. Але для FF VIII не існує версії гри, яка б виправляла всі її проблемні сторони. Я дуже поважаю цю гру. Дуже хотів би любити цю гру. Я проходив її вже декілька разів раніше, як на PS1, так і на старому ПК порті, на якому основана нова Remastered версія. Та проходити її мені не подобається.

О часи: Alone in the Dark: The New Nightmare

18/10/2023 29/11/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Поговорили про оригінальну трилогію, час поговорити про частину Alone in the Dark, в яку я грав найбільше – Alone in the Dark: The New Nightmare. Перший і на сьогодні єдиний перезапуск сюжетної лінії серії. Як не дивно, оригінальна трилогія, гра 2008-го і навіть жахливий і всіма забутий Illumination вважаються частиною однієї об’єднаної історії. Але The New Nightmare був новим початком серії, який розробили Darkworks, про Cold Fear яких я нещодавно розповідав. І тут багато чудового, але деякі речі жахливі.

О часи: Alone in the Dark 1, 2, 3

08/10/2023 29/11/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Я дуже давно не грав в серію Alone in the Dark. Оригінал я завжди поважав, а гру 2008-го сильно люблю, не зважаючи на неймовірну кількість проблем. А улюбленою грою серії в мене була перша спроба її перезапуску – Alone in the Dark: The New Nightmare. Та зараз поговоримо про першу трилогію, в якій оригінал досі сприймається з повагою, а от сіквели ні. Тем не менш, я пройшов їх всі, хоча і розумів, що грати в другу і третю частину мені не сподобається.