Happy about: Crisis Core: Final Fantasy VII Reunion

Being not much of a fan of Final Fantasy VII, I was never in a rush to try out any of the related games or media that Square Enix dubbed “Compilation of Final Fantasy VII”. So I did watch Advent Children back in the day, and thought it was quite crap, but have not looked into 2 internationally released games in the collection – Dirge of Cerberus (for PS2) and Crisis Core (for PSP). Yet, while Dirge wasn’t particularly liked by anyone, Crisis Core did have a lot of positive reviews. Which might be one of the reasons that Square Enix decided to remaster (on a technical level – remake) the game for modern platforms now called Reunion. And I’m glad they did, because this title is pretty neat.

Read more“Happy about: Crisis Core: Final Fantasy VII Reunion”

Радий: Crisis Core: Final Fantasy VII Reunion

Оскільки я не дуже великий фан Final Fantasy VII, в мене ніколи не було сильного бажання пограти в пов’язані з основною частиною ігри, які Square Enix назвали “Compilation of Final Fantasy VII”. Я колись подивився Advent Children, подумав що не фільм а лайно, і не дивився на 2 гри, які також вийшли в цій колекції – Dirge of Cerberus (на PS2) та Crisis Core (для PSP). Але хоча Dirge нікому не сподобався, у Crisis Core оцінки були непоганими. Можливо, це одна з причин, чому Square Enix вирішили зробити ремастер (а з технічної сторони рімейк) цієї гри на сучасних платформах і назвали його Reunion. І гра виявилась прикольною.

Read more“Радий: Crisis Core: Final Fantasy VII Reunion”

Happy about: ASTLIBRA Revision

I did not expect what Astlibra Revision would turn out to be. When I first saw it and ignored it. When it was brought to my attention again and I’ve decided to play it. Even as I was playing it. It’s not some inventive never before seen mix of genres or anything, it’s just that it’s so constantly full of surprises. And huge. To a fault, really, but still, we’re talking about a game that looks like this lasting 60 hours and still finding ways to introduce some new stuff in the last hours of itself. But it’s also not without many issues.

Read more“Happy about: ASTLIBRA Revision”

Радий: ASTLIBRA Revision

Я зовсім не очікував чим виявиться Astlibra Revision. Коли вперше її побачив і проігнорував. Коли про неї нагадали і я почав проходити гру. І навіть коли вже проходив. Я не можу сказати, що проект якийсь інноваційний або зовсім незвичний. Просто гра постійно дивує. І ще вона дуже велика. Можливо навіть це трохи мінус, але все ж таки незвично бачити гру, яка може займати 60 годин на проходження, і навіть на останніх годинах робити щось нове і несподіване.

Read more“Радий: ASTLIBRA Revision”

O tempora: Blade of Darkness

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Back when Demon’s Souls was first released internationally (which is already almost 13 years ago), I, among some others, compared the game to Blade of Darkness. Because at the time, that title from 2001 (also known as Severance: Blade of Darkness internationally) was the benchmark of hack and slash action adventure games with a more “methodical” approach to adventuring and really “meaty” combat. Now that Blade of Darkness have been re-released with some much needed quality of life improvements, it’s interesting to revisit the title again and see just how much of it still holds up and how much of it hasn’t aged well.

Read more“O tempora: Blade of Darkness”

О часи: Blade of Darkness

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Коли Demon’s Souls вийшов у Європі (а це було майже 13 років тому) я був серед певної ніші людей, які порівнювали гру з Blade of Darkness. Бо на той час, цей класичний проект 2001-го (також відомий як Severance: Blade of Darkness) був кращим прикладом того, як робити hack and slash action adventure з більш “методичним” підходом до пригодницької частини і імерсивною бойовою системою. Тепер, коли Blade of Darkness перевидали з декількома дуже корисними сучасними покращеннями, мені було особливо цікаво знову пройти гру і перевірити наскільки в неї цікаво грати сьогодні.

Read more“О часи: Blade of Darkness”

Happy about: Blasphemous

I’ve played Blasphemous about 2 years ago, just a few months after its initial release, and decided to stop my playthrough. As a fan of more exploration focused metroidvania titles, I didn’t gel well with the action focus of the game, especially since it was also going for the “Dark Souls inspired” challenge, seemingly. But a few months ago I’ve seen other people play it on streams and realized, that the game wasn’t exactly what I first thought it would be. So I decided to give it another go.

Read more“Happy about: Blasphemous”

Радуясь: Blasphemous

Я впервые попробовал Blasphemous года 2 назад, почти сразу после выхода игры, и она мне не зашла. В метроидваниях я обычно предпочитаю исследование, а этот проект явно хотел акцентировать экшен. И сложность “в стиле Dark Souls”. Но вот пару месяцев назад я посмотрел как другие люди на стримах проходят игру и понял, что первые впечатления об игре были не совсем правильные. И теперь рад, что дал игре ещё один шанс.

Read more“Радуясь: Blasphemous”

In love with: God of War (2018)

Given my previous experience with the God of War series, I didn’t really care about the announcement of the series return. Not that I didn’t like the games, but I only truly enjoyed the second game and since the third entry haven’t even bothered with the Ascension or the PSP titles. But then the game got released on PS4 and everyone praised… the story? In a God of War game? That piqued my interest, but the lack of a PS4 of my own (and the abundance of games I could play anyway) led me to safely wait until some later re-release or a port of the game will allow me to check it out.

Now with the exceptional PC port available, I was finally able to play and enjoy the game myself.

Read more“In love with: God of War (2018)”

Восхищаясь: God of War (2018)

Учитывая мой предыдущий опыт с серией God of War, анонс этой части меня мало заинтересовал. Не то чтобы старые игры мне не нравились, но действительно заинтересовала меня только вторая часть. А после третьей я даже не смотрел в сторону Ascension или игр для PSP. Но после выхода этой части на PS4 все очень хвалили… историю? В God of War? Это меня и заинтриговало, но без личной PS4 (и с обилием других игр, в которые я хотел играть) я решил подождать пока игру неизбежно не переиздадут или портируют позже.

С выходом отличного порта на ПК я наконец получил шанс пройти игру сам.

Read more“Восхищаясь: God of War (2018)”