Оскільки я не дуже великий фан Final Fantasy VII, в мене ніколи не було сильного бажання пограти в пов’язані з основною частиною ігри, які Square Enix назвали “Compilation of Final Fantasy VII”. Я колись подивився Advent Children, подумав що не фільм а лайно, і не дивився на 2 гри, які також вийшли в цій колекції – Dirge of Cerberus (на PS2) та Crisis Core (для PSP). Але хоча Dirge нікому не сподобався, у Crisis Core оцінки були непоганими. Можливо, це одна з причин, чому Square Enix вирішили зробити ремастер (а з технічної сторони рімейк) цієї гри на сучасних платформах і назвали його Reunion. І гра виявилась прикольною.
Що варто одразу зазначити – якщо ви ніколи не грали в оригінальну версію Final Fantasy VII і знайомі лише з неймовірним Remake, краще почекати і не грати в цю гру. Бо події в цій історії (а це пріквел) – величезний спойлер до найбільшого сюжетного повороту в FFVII. На який в Remake поки що були лише дуже малі натяки, але гра навіть не намагалась про це розмовляти. І оскільки цей поворот в оригіналі навіть сьогодні дійсно неочікуваний і класно поданий, поки ми не знаємо чи будуть в рімейках залишати його важливість, чи зроблять його менш потрібним для сюжету (що буде погано), є шанс що ви зіпсуєте собі історію.
І раз ми заговорили про історію – я не буду про неї багато писати, але достатньо зазначити що вона тут дуже непослідовна в якості. З одного боку у нас є харизматичний головний герой, який неймовірно простий і оптимістичний. Є і прикольні інші персонажі і події, які роблять деякі елементи оригінальної гри набагато цікавіше (але в Remake їх вже зробили краще, тому тут вони навпаки більш примітивні в порівнянні). Але з іншого боку – деякі з персонажів абсолютно нестерпні, а більшість подій в сюжеті настільки швидко намагаються розповісти декілька важливих сюжетних ліній, що більшість з них не мають того ефекту, який вони мали б викликати. Це можна зрозуміти, враховуючи що це був відносно маленький проект коли його робили, але ця “бюджетність” в нинішній Reunion версії інколи забувається, бо гра виглядає як Remake, але сценарій і амбіції тут набагато простіше.
Ґеймплей тут доволі незвичайний. Гра працює більше як просто hack and slash, ніж як RPG, навіть в порівнянні з останніми частинами FF, хоча битви все ще є окремим режимом в який треба увійти, і з якого треба потім перемкнутись назад в дослідження локацій. А головною особливістю гри є постійно працюючий під час битв “пачіслот” в лівому верхньому кутку екрану, який повністю працює на вдачі, але від якого залежить дуже багато чого в грі. Нові рівні для матерії та персонажу? Сподівайся, що пощастить і під час бійки випадуть потрібні числа. Хочеш отримати певний спогад про персонажа, який додає до основної історії гри (і також впливає на отримання Limit Break) – від вас нічого не залежить і навіть якщо ви будете грати 20 годин підряд, ви можете його не отримати, бо не пощастило. Ідея дуже цікава і якщо ви просто проходите гру і не думаєте про 100% гри і подібні речі, то це просто прикольно.
До речі про 100%… Оскільки гра була для портативної системи, в ній цілих 300 необов’язкових “місій”, в яких зазвичай вам треба пробігти пару метрів, а потім побитись з якимись ворогами. І деякі з них мають свої маленькі історії, які дуже прикольні і декілька може навіть впливати на основну історію. Але більша частина з них – це просто неймовірно нудний грайнд. І грати в них стає просто неприємно. Я закинув їх десь на 50%, бо більшість з них не так складні, як просто займають забагато часу і нудні.
Та якщо зосередитись лише на основній історії і зробити лише ті місії, які на неї впливають, і якщо не витрачати цілу годину на місію де треба вбити 1000 ворогів, що я чомусь зробив і про що жалію, то гра дійсно прикольна. З мінливою якістю і деякі з моментів в грі просто неймовірно тупі, але більша частина історії тут дуже прикольна. Якщо вам подобається FF VII, то варто пограти. Якщо ні – це все одно непогана проста hack and slash гра, просто вам буде незрозуміло що відбувається. Мені грати в Crisis Core: Final Fantasy VII Reunion сподобалось, хоча я і сумніваюсь, що я колись спробую пройти інші необов’язкові місії.