Я би хотів сказати, що неперевершеність Persona 5 Royal вплинула на те, що Persona 5 Strikers на її фоні мене розчарувала, але проблема не в цьому. Бо я почав проходити цю гру, очікуючи тупий hack and slash action RPG з сюжетом, який хоча б не буде жахливим, але навіть цього гра нормально не зробила. І хоча інколи мені навіть подобалось її проходити, мені складно уявити кому саме цей проект повинен подобатись.
Persona 5 Strikers – дивний проект. Це далеко не перша Persona, яка є прямим продовженням основної частини гри – Persona Q, Dancing All Night чи Arena вважаються канонічними сіквелами. Та саме цю гру фактично рекламували в деяких трейлерах як P5 2, а не просто побічну історію. Гру розробляли Omega Force, відомі своєю серією Dynasty Warriors (які зазвичай називають musou, на основі оригінальної японської назви ігор), тому цього разу гра не покрокова RPG, а hack and slash з елементами action RPG. І хоча я (із задоволенням) пограв лише в декілька ігор серії Dynasty Warriors в минулому, і жодну з них не проходив, я знаю що зазвичай всі їх проекти про те, як вам треба контролювати поле битви одним з героїв, битися з сотнями ворогів та ворожих генералів. Тоді як ця гра грається зовсім не так.
Замість цього, Persona 5 Strikers відтворює багато елементів з P5. Стелс все ще грає важливу роль і вам вигідніше влаштовувати засідки на Тіней. Тіні все ще патрулюють рівні в доволі малій кількості, але коли починається бійка, то їх стає набагато більше. І самі битви все ще працюють як окремий режим гри, в якого є межі і ви можете спробувати втекти штовхаючи в ці межі, а після закінчення бійки є екран результату. Локації також продовжують працювати за типовою логікою серії – є світ реальний, в якому покупки і діалоги, та інший світ, в якому підземелля з ворогами. Спеціальні атаки, закляття, Персони, їх колекціонування та комбінування – все це теж в якомусь вигляді збережено. І навіть деякі з аспектів соціального життя тут існують.
Але всі інші механіки гри замінені під потреби екшен проекту. Битви тут типовий hack and slash і ви можете жонглювати десятками ворогів в повітрі. Є можливість стрибати і битись в повітрі, і в цілому в грі дуже багато нових способів переміщення. Планування часу більше не входить в ґеймплей – час просувається лише по сюжету, а значить ви можете заходити і виходити з підземель майже коли завгодно. Багато систем спростили і єдина механіка, яка відображає соціальний аспект Persona – це доволі проста система покращень. У кожного з персонажів є свій стиль битви і всі вони граються трохи по різному… Але більшу частину часу ви просто будете тицяти на всі кнопки без особливої стратегії, бо такий тут жанр.
І я дуже полюбляю час від часу пограти в щось дуже тупе і розслаблююче. Але грати в Persona 5 Strikers не дуже прикольно. І хоча тут є прикольне використання можливості стрибати від однієї точки до іншої і робити це в бою для швидкого переключення з ворогів на інших, в цілому управління в грі відчувається так собі. Тут є окрема кнопка на ухиляння від ударів, але інколи вона не працює, часто коли працює то з затримкою… Але інколи працює як треба і швидко. А контекстні атаки в грі теж дуже не консистентно працюють. Зазвичай пріоритет у однієї кнопки яка за всі ці атаки відповідає розуміє які типи атак важливіші, а які ні, але час від часу замість командної атаки ви чомусь застрибнете на скейтборд. Я не очікував якості Platinum Games, звичайно, але навіть в Tokyo Xanadu eX+ бойова система була краще, а вона там була не дуже цікавою.
Ситуацію погіршує і те, що дизайн гри відчувається настільки застарілим, що навіть Persona 3, в якій було дуже незручностей для гравця, здається більш приємною на фоні. Скільки тут абсолютно непотрібних екранів завантаження… Деякі сайд квести тут працюють так: поговори з людиною, повертайся в машину, зайди в машину з екраном завантаженням, візьми квест в новому меню, вийди з машини з екраном завантаження, поговори з іншою людиною в іншій локації (тобто з екраном завантаження), та людина дасть тобі новий квест, телепортуйтесь до машини з екраном завантаження, зайдіть з екраном завантаження, візьміть квест в новому меню, зайдіть в підземелля з екраном завантаження, почніть грати підземелля з екраном завантаження або довгою заставкою, виконуйте нудне завдання для квесту… І це я лише прописав як починати і виконувати квест. Якщо ви думаєте, що підтвердження виконання квесту займає менше кроків, ви помиляєтесь. Я таких жахів не бачив з часів Playstation 2.
Але тут і аудіо та візуальна презентація набагато гірше за P5. Гра виглядає не жахливо, але просто не вміє підтримувати стиль так, як це може P5 і спроба повторити деякі візуальні елементи виглядає так собі. А музика тут… особлива. Є декілька прикольних нових треків, але решта або не цікава, або жахлива. Або виявляється рок-аранжуванням на музику з P5, яка звучить так, ніби її написав якийсь дід-рокер, котрий вважав що це звучить дуже круто.
Сюжет, на жаль, абсолютно ні про що і в цілому сприймається як повторення історії P5, але просто гірше. Нові персонажі не сильно цікаві, але проблема не в цьому. Найгірше тут те, що всі старі персонажі якісь… Боги, як це взагалі описати… Окей – пам’ятаєте, як в 80-их та 90-их робили багато серіалів на основі фільму? Де типу ті ж персонажі з фільму і основна зав’язка та ж сама, але все дуже спрощено і між епізодами нема ніякого зв’язку, всі завжди повертаються в статус-кво. От саме так і сприймаються тут старі знайомі – ніби це спрощені версії персонажів, яких ви знаєте, від яких залишились лише базові аспекти характеру, але вони не звучать як ті люди, якими вони були наприкінці P5 (навіть якщо ви не проходили їх персональні історії). Ніби вони не просто не виросли, а отупіли. Чи ось ще приклад спроби підтримувати статус-кво – головний герой чомусь продовжує уникати розповідати про візити в Оксамитову Кімнату, хоча абсолютно всі персонажі про неї вже знають і там були. Чому? Скоріш за все, тому що “ну таке ж було більшу частину P5, це те що пам’ятають”. І я розумію, що дивно очікувати кращої історії та персонажів від musou гри, але все ж таки це також Persona. Ну знаєте – гра в якій відносини з персонажами не лише є центральною частиною історії, а й одною з ключових ігрових механік.
Тому мені і складно зрозуміти – для кого ця гра. Як hack and slash вона не дуже. Достатньо непогана і інколи прикольна, але є багато прикладів, які набагато краще. Сюжет жахливий і нагадує посередній фанфік з персонажами, які вам сподобались в основній грі, а не продовження історії. Візуально і з точки зору музики гра до стандартів Persona не дотягує. Ніякої заміни для крутого покрокового бою в грі нема, як нема і дійсно безглуздого бою з сотнями ворогів і смішними цитатами, що очікуєш від Dynasty Warriors. Я пройшов гру до кінця і інколи мені навіть трохи подобалось те що відбувалось на екрані, але не можу сказати, що час був проведений з задоволенням. Та можливо вам це здається більш цікавим і вам сподобається грати. Я би дуже хотів побачити прикольну екшен гру в серії Persona. Але може наступного разу все ж таки варто розробниками взяти Nihon Falcom, Atlus. Не повторюйте цього.