Thoughts on: Sylvio: Black Waters

About 9 years ago a very unique and underappreciated game by the name of Sylvio was released. It dealt with a really curious concept of EVP – Electronic Voice Phenomena and made for a really cool and creepy ghost horror adventure with light combat mechanics. It had just the right amount of ambition for the one-person development team at Stroboskop, so while it was somewhat ugly looking and had lots of minor frustrating issues and bugs, the experience was unlike any other so the game was worth playing anyway. The game was to be followed up by an equally ambitious sequel that would move EVP research from audio to video, but, sadly, the Kickstarter campaign to support the development failed. Sylvio 2 that we got two years later was simplified in most ways in comparison to the original and while it still had cool ideas (and one of its sequences with spectrograms still gives me nightmares), it was somewhat disappointing. A few years after the release of Sylvio 2, the developer decided to stop making games.

However, the rise of the “Haunted PS1 Demo Disc” and “Dread X Collection” communities, releasing short form horror titles, got Stroboskop excited again and after participating in Dread X Collection 5 with the short title “Karao”, they’ve decided to return to bigger games with this new release of Sylvio: Black Waters. Which I’m very happy about… yet I can’t say that the resulting game is very good.

Read more“Thoughts on: Sylvio: Black Waters”

Думки про: Sylvio: Black Waters

Близько 9 років тому вийшла дуже унікальна і недооцінена гра Sylvio. Її акцентом був “феномен електронного голосу” і ґеймплей був побудований на дослідженні локацій, в яких вам інколи треба було стикатись з привидами. Гра була достатньо амбіційною, як для команди Stroboskop, яка складається з однієї людини, але не дивлячись на те, що виглядала вона не дуже красиво і мала купу різних проблем та багів, я все одно дуже рекомендував в неї пограти, і рекомендую досі. Після виходу проекту, розробник почав збирати гроші на Kickstarter для розробки продовження, в якому акцент був повинен зміститись з аналізу аудіо на відеозаписи, але на жаль проект не зміг досягнути своєї мети. І замість цього, розробник зробив більш урізану за амбіціями Sylvio 2, яка вийшла через два роки. В ній все одно вистачало прикольних ідей (і від одного з моментів зі спектрограмами мені досі моторошно), але гра була набагато простіша в порівнянні з оригіналом. І через декілька років після виходу гри, розробник вирішив, що втомився від розробки ігор.

Але за останні декілька років купа малих інді студій та розробників почали випускати різні колекції маленьких горор ігор, такі як Haunted PS1 Demo Disc” чи “Dread X Collection”, що надихнуло Stroboskop на повернення в розробку. І після створення Karao для Dread X Collection 5, розробник вирішив повернутись до більш “великих” ігор з новою частиною серії Sylvio: Black Waters. Чому я дуже радію, хоч і гра вийшла не найкраща.

Read more“Думки про: Sylvio: Black Waters”

Happy about: The Talos Principle 2 – Road to Elysium

The Talos Principle 2 was easily one of my favorite game releases of 2023. Wonderfully paced, wittily written and well-balanced in terms of difficulty, the first person puzzle game was an improvement in my eyes over the already amazing original game. That did get a well received epilogue DLC Road To Gehenna half a year after its release. So, I guess, it only makes sense that half a year after the release of the sequel it receives its own DLC – Road to Elysium. And while I doubt it will get as well received, it’s a really fun three piece addition to an already wonderful title.

Read more“Happy about: The Talos Principle 2 – Road to Elysium”

Радий: The Talos Principle 2 – Road to Elysium

The Talos Principle 2 була однією з моїх найулюбленіших ігор 2023-го. Майже все в ній мені сподобалось – чудовий темп, дотепний сценарій, гарно продумана складність загадок і хоча першу частину серії вже було легко рекомендувати, це продовження було навіть краще. Для оригіналу через пів року після релізу виходило DLC Road To Gehenna, тому ні для кого не повинно було стати сюрпризом, що через пів року після виходу сіквелу для нього теж буде DLC – Road to Elysium. І навіть якщо з часом це доповнення не будуть згадувати з такою ж любов’ю, як Road To Gehenna, в нього все одно варто пограти.

Read more“Радий: The Talos Principle 2 – Road to Elysium”

Happy about: Lunacid

Until Demon’s Souls came out, I haven’t even heard of King’s Field or Shadow Tower games. And in almost 14 years since I have not found time or desire to finally play them. But, I suppose, now I kinda have played them, as Lunacid seems to be a love letter to the titles, draped in the lo-fi aesthetics and cosmic horror references. And I have quite enjoyed it.

Read more“Happy about: Lunacid”

Радий: Lunacid

До виходу Demon’s Souls я про King’s Field чи Shadow Tower навіть і не чув games. І хоча з тих пір пройшло вже майже 14 років, я все ще в ці старі проекти From Software не грав. Але, в якомусь сенсі, тепер пограв, бо наскільки я розумію Lunacid – переосмислення цих проектів, але в lo-fi стилістиці і з космічним горором. Мені сподобалось.

Read more“Радий: Lunacid”

In love with: The Talos Principle 2

About 9 years ago Croteam surprised everyone by releasing a puzzle adventure with genuinely well written plot, instead of a mindless shooter where you kill dozens of enemies per minute. I loved the game, but by the end of the main game playthrough I got a bit tired with it and did complete the Road to Gehenna DLC. So while I was really interested in seeing Croteam revisit this idea again, I also wasn’t sure how one could make a sequel.

As it turned out, they knew exactly how to do it and it goes beyond my most optimistic expectations.

Read more“In love with: The Talos Principle 2”

Зачарований: The Talos Principle 2

Дев’ять років тому Croteam випустили пазл гру з чудово написаним сценарієм, а не вибуховий шутер, де ви вбиваєте десятки ворогів в секунду, як всі від них очікували. Гра тоді мені дуже сподобалась, але під кінець проходження я доволі втомився і Road to Gehenna DLC не пройшов до кінця. Мені дуже хотілось побачити сіквел проекту, але при цьому я навіть гадки не мав, як це можна зробити.

Як виявилось, для Croteam це загадкою не було і вони зробили гру, яка набагато краще ніж я міг взагалі уявити.

Read more“Зачарований: The Talos Principle 2”

Thoughts on: Viewfinder

Of all the numerous first person puzzle games that I’ve played ever since Portal made the genre extremely popular back in 2007, Viewfinder might be the one I’m most conflicted on. More often than not, games like this are simply unremarkable, sometimes they get boring or frustrating and rarest of all they get genuinely fun all the way through. The main mechanic of Viewfinder is anything but unremarkable and the developers find ways to create good puzzles around it, and yet… There are a couple of things that sour the experience.

Read more“Thoughts on: Viewfinder”

Думки про: Viewfinder

Хоч жанр пазл ігор від першої особи став популярним ще з 2007-го, коли вийшов Portal, і я проходив дуже багато прикладів жанру, жодна з них не викликала в мене настільки змішані почуття, як Viewfinder. Частіше за все, такі проекти просто забуваються. Інколи вони особливо дратують чи виявляються занадто нудними. Але буває і так, що їх проходити дуже приємно до кінця. Основні механіки в Viewfinder – незабутні і загадки навколо них прикольні, але… Тут є декілька речей які помітно псують досвід.

Read more“Думки про: Viewfinder”