Хоча за останні десять років вийшло дуже багато класичних FPS, зазвичай від цих проектів очікуєш чогось, що буде нагадувати Doom, Quake чи Duke Nukem 3D. Але Wizordum не така. По-перше, основним ґеймплейним прикладом для гри стали, судячи з усього, більш старі проекти типу Wolfenstein 3D чи Rise of the Triads, а значить рівні зазвичай більш “плоскі” і без схилів, ліфтів чи сходів, як в Doom. А по-друге, гра не виглядає і не звучить як типова класична FPS і замість цього за основу бере епічне фентезі. Іншими словами – це навіть не Hexen, а скоріше Might and Magic VI. Що і стало основною причиною, чому я вирішив пройти гру до кінця. Бо як FPS, це не дуже цікава гра.
Tag: чудовий саундтрек
Повертаючись в Grand Theft Auto V (Enhanced)
Десять років назад я вперше пройшов Grand Theft Auto V. Гра мені сподобалась, але я також не був у захваті – вперше в серії, частина відчувалась еволюцією, а не революцією. Звичайно, проблема була не так з якістю гри, як з тим, що минулі частини (особливо перші три 3D гри) сформували цілий новий жанр, якого до цього не існувало. Але все одно в 2015-ому, я був просто дуже радий пройти гру. І ось вийшла Enhanced версія, що і спонукнуло мене на повторне проходження всіх частин серії. Яке закінчується поверненням до GTA V, яка мені сподобалась набагато більше, ніж в перший раз.
О часи: Tomb Raider IV-VI Remastered
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Майже рівно рік тому я пройшов колекцію Tomb Raider I-III Remastered, яка викликала в мене змішані почуття. З одного боку, вона була найкращим способом пройти три класичні частини важливої ігрової серії. З іншої – лише перша частина була дійсно сильною, плюс сама колекція мала безліч проблем. Тому я сподівався, що потенційна колекція Tomb Raider IV-VI Remastered буде краще, бо The Last Revelation – моя улюблена класична частина, та й Chronicles прикольна гра. І з часом вони стали, як мені здавалось, не сильно гірше. В колекції також, правда, є і The Angel of Darkness, але від цього перевидання я багато не очікував – моє перше проходження гри в 2003-ому було жахливим і знову грати в неї я трохи боявся. Тож, якою насправді виявилась колекція? Багато в чому гіршою, на жаль і питань вона викликає немало.
О часи: Sonic Origins Plus
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Я дивився як мої друзі проходили ігри про Соніка, сам грав в багато з них, мені подобаються саундтреки, стиль, найкращий хлопець Наклз… В мене багато класних спогадів про ці ігри, які, насправді, не настільки й сильно мені подобались. Бо я не великий любитель платформерів, окрім тих, які про дослідження чи загадки, тому величезна кількість ігор мого дитинства були “не для мене”. Але після повторного проходження Sonic Generations, перед написанням огляду на оновлене видання Sonic X Shadow Generations, яке мені сподобалось, в мене з’явився настрій на синіх їжаків. Тому я спочатку спробував пройти Frontiers, який, на жаль, я закинув (там багато класних ідей, але також немало поганих). А потім в Sonic Origins з доповненням Plus. І відчуття від цього повернення в класику були передбачуваними, але це треба було зробити.
О часи: Metal Gear Solid 3: Snake Eater – Master Collection Version
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Серед усіх частин серії Metal Gear найбільш улюбленою для більшості завжди була Metal Gear Solid 3: Snake Eater. Ця гра вражала на момент виходу на PS2 та чудово поєднувала ґеймплей та оповідання, гумор та драму, системність та аркадність і простоту. Та моєю улюбленою вона не була. Я проходив її до цього (в версії Subsistence) лише раз і хоча мені вона сподобалась, багато що мене також дратувало. Тому роками я більше любив MGS2. Але при проходженні Master Collection я зрозумів, що MGS1 та 2 з часом стали сприйматись набагато гірше. А зате MGS3 мені сподобалась набагато більше.
Read more“О часи: Metal Gear Solid 3: Snake Eater – Master Collection Version”
О часи: Metal Gear Solid 2: Sons of Liberty – Master Collection Version
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Дуже довго я вважав Metal Gear Solid 2 найкращою частиною серії, з точки зору ґеймплею. Це не найбільш популярна думка серед гравців, враховуючи скільки людей були розчаровані проектом, і скільком набагато більше подобається MGS3. Але мені подобалось, як Metal Gear Solid 2: Sons of Liberty стала фінальним етапом еволюції серії, якою вона була на той момент. І поглядом в її майбутнє. Ця частина стала останньою, в якій основні стелс елементи були дуже спрощені, і після цього елементи симуляції стали більш важливими. Та я не грав в цю гру вже років 20, тому не був певен, чи сподобається вона мені сьогодні. Сподобалась, але виявилась слабшою за те, що я про неї пам’ятав роками.
Read more“О часи: Metal Gear Solid 2: Sons of Liberty – Master Collection Version”
Вільні нотації про: Музику в іграх 2024
Ось вже й четвертий рік пішов, як я пишу список класних ігрових саундтреків під звуки вибухів за вікном і розуміння, що без наших неймовірних воїнів ППО, русня б мене давно вбила. За останній рік я особливо сильно став помічати, коли в іграх використовується сирена чи інші трігерящі звуки, що трохи смішно і трохи сумно.
І до речі про звуки сирени – рімейку Silent Hill 2 в цьому списку не буде, бо оригінальний все одно краще і його я згадував минулого року. Плюс, пан Ямаока цього року викатив один з найкращих своїх саундтреків за десятки років, і якщо вам цікаво який, то треба читати список. Який, як зазвичай, складається з ігор, які я проходив після написання минулорічного посту про це. Цього разу нових ігор та перевидань була приблизно однакова кількість. І хоча перевидань було трохи менше, музика деяких нових проектів виявилась просто неймовірно крутою і вартою уваги.
О часи: Metal Gear Solid – Master Collection Version
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Боги, коли я останній раз проходив Metal Gear Solid?.. Років 20 точно минуло. Що дивно, бо з усієї серії я завжди найбільше згадую перші дві частини MGS. Ну і MGR: Revengeance, звичайно. Останнє моє проходження MGS1 було з використанням не найкращого старого порту на ПК, який зараз можна придбати на GOG… але про різні версії гри я пізніше напишу. Бо головною причиною для цього проходження став вихід Metal Gear Solid: Master Collection Volume 1. Ця колекція вийшла ще в 2023-ому, але довгий час у неї була купа проблем, тому я чекав, поки для неї вийдуть оновлення. І на сьогодні краще версії за існуючу вже, скоріш за все, не зроблять, тому я сів проходити Metal Gear Solid знову. Гру, яка вийшла в 1998-ому і яка з часом стала відчутно гірше, ніж я сподівався.
Read more“О часи: Metal Gear Solid – Master Collection Version”
О часи: Clock Tower: Rewind
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Серія Clock Tower себе ніколи повноцінно не знайшла. Перша частина була дуже впливовою і прикольною, але після цього вийшло ще 3 частини серії, і жодна з них не була хітом. Остання з них вийшла в 2002-ому і з тих пір ми бачили лише спроби переосмислення гри, від різних розробників… жодна з яких теж не спрацювала.
Clock Tower: Rewind – це перше офіційне міжнародне видання тієї найпершої і найбільш цікавої частини серії. Яка навіть сьогодні прикольна, але реліз вийшов дуже дивним, з деякими доволі поганими рішеннями.
О часи: Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Ігрова серія Legacy of Kain для мене дуже важлива. Хоча я в цілому набагато частіше заново граю в класичні survival horror ігри, а не в ігри LoK, я продовжую вважати їх основними стандартами для того, як створювати світ, писати персонажів та розповідати сюжет. Silicon Knights зробили неймовірну роботу, створивши світ Носготу для Blood Omen: Legacy of Kain. А коли права на серію перейшли Crystal Dynamics, то робота Емі Хенніг на позиції сценаристки та режисера, підняли оповідання цієї серії на новий рівень. Навіть єдина дійсно слабка частина основної серії (Blood Omen 2) має прикольні елементи. Музика тут неперевершена, озвучення персонажів – краще ніж величезна кількість сучасних ігор. А сценарій кожної частини написаний так захопливо, що постійно хочеться дізнатись, що буде далі… На жаль, остання “повноцінна” частина серії – Legacy of Kain: Defiance, яка вийшла в 2003-ому, – закінчила лише частину цього сюжету. Але повного завершення саги, яка почалась в 1996-ому ми так і не отримали. Після купи закритих незакінчених проектів, включаючи дуже дивні, після того, як більша частина розробників серії розійшлась по іншим студіям (або, на жаль, померли) шанси на нову частину серії неймовірно малі. Більш того, можливо навіть краще, якщо її не буде. Сучасний ігровий ринок занадто сильно змінився. Розробники не потягнуть, а видавці не підуть на ризики.
Ну а раз відсутність нових частин може бути найкращим варіантом для серії, то варто подивитись в минуле. За допомогою Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered.
Read more“О часи: Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered”