О часи: Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Ігрова серія Legacy of Kain для мене дуже важлива. Хоча я в цілому набагато частіше заново граю в класичні survival horror ігри, а не в ігри LoK, я продовжую вважати їх основними стандартами для того, як створювати світ, писати персонажів та розповідати сюжет. Silicon Knights зробили неймовірну роботу, створивши світ Носготу для Blood Omen: Legacy of Kain. А коли права на серію перейшли Crystal Dynamics, то робота Емі Хенніг на позиції сценаристки та режисера, підняли оповідання цієї серії на новий рівень. Навіть єдина дійсно слабка частина основної серії (Blood Omen 2) має прикольні елементи. Музика тут неперевершена, озвучення персонажів – краще ніж величезна кількість сучасних ігор. А сценарій кожної частини написаний так захопливо, що постійно хочеться дізнатись, що буде далі… На жаль, остання “повноцінна” частина серії – Legacy of Kain: Defiance, яка вийшла в 2003-ому, – закінчила лише частину цього сюжету. Але повного завершення саги, яка почалась в 1996-ому ми так і не отримали. Після купи закритих незакінчених проектів, включаючи дуже дивні, після того, як більша частина розробників серії розійшлась по іншим студіям (або, на жаль, померли) шанси на нову частину серії неймовірно малі. Більш того, можливо навіть краще, якщо її не буде. Сучасний ігровий ринок занадто сильно змінився. Розробники не потягнуть, а видавці не підуть на ризики.

Ну а раз відсутність нових частин може бути найкращим варіантом для серії, то варто подивитись в минуле. За допомогою Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered.

Read more“О часи: Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered”

Радий: Sonic X Shadow Generations

Sonic Generations вийшла в 2011-ому і на фоні великої кількості провалів в серії була дуже класною грою. Але серія на той момент була в доволі скрутному положенні, бо відносно позитивні відгуки на Sonic Colours та Sonic 4: Episode I (останню з часом стали ненавидіти) були скоріш виключенням. В 2024 ситуація зовсім інша, а хоча SEGA все ще часто сварять за дивні рішення в проектах, фанати нарешті почали отримувати дуже класні нові частини серії, включаючи Sonic Mania (2017-го). Sonic X Shadow Generations – це розширене перевидання Sonic Generations, в якому окрім старої гри з оновленнями та змінами також додали зовсім нову – Shadow Generations. Тому ця версія гри є дуже цікавим прикладом того, що люди вважали класною грою серії в 2011-ому, а що вважають класною грою в 2024-ому.

Read more“Радий: Sonic X Shadow Generations”

Думки про: Sorry We’re Closed

За останні п’ять років жанр класичного survival horror ожив і за цей час з’явилось багато нових інді ігор. Мені завжди найбільш цікаві проекти, які намагаються зробити в цьому форматі щось нове, але більшість таких проектів, зазвичай, доволі погані. Здебільшого через занадто великі амбіції і відсутність досвіду розробників. Sorry We’re Closed майже вдається зробити щось нове і дуже цікаве, але розробники роблять декілька дуже неприємних помилок.

Read more“Думки про: Sorry We’re Closed”

О часи: Half-Life 2 (20-та річниця)

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Хоча Half-Life 2 любили з моменту виходу, в мене ніколи не виходило пройти її заново. Я встановлював гру, проходив перші декілька розділів гри із задоволенням, але потім десь посередині Рейвенголму моє проходження заглухало і я не повертався до гри знову. Хоча в першому Half-Life теж вистачало менш цікавих моментів, мені чомусь завжди було приємніше пройти її від початку до кінця… Звичайно, я не можу сказати, що HL2 мені не подобався – гра все одно чудова і її вплив все ще можна відчути в сучасних проектах, але перша частина мені завжди подобалась більше. Що також дивно – Episode Two мені завжди дуже подобався і я навіть найгірші досягнення в ній отримав.

Але і в другий епізод я останній раз грав десь років 14 назад. І після проходження першої частини з її доповненнями, а потім і фанатського рімейку Black Mesa, я планував пройти і другу частину. І не зробив цього одразу тому, що HL2 в певний момент став трохи зламаною грою, як з візуальними, так і логічними багами. І коли в 2023-ому Valve зробили чудове оновлення першого Half-Life, я приготувався, що і для Half-Life 2 таке оновлення вийде. І ось, на 20-ту річницю гри її дійсно оновили і зробили Епізоди частиною основної гри. І я нарешті знову їх пройшов.

Read more“О часи: Half-Life 2 (20-та річниця)”

Розчарування: Final Fantasy XVI (з DLC)

Я проходив Final Fantasy XVI, намагаючись при цьому не заснути, і не міг зрозуміти, що трапилось. Як так вийшло, що сценарій написаний дуже якісно, але сюжет нудний? Чому розробники нарешті навчились робити класну суміш hack and slash та покрокових елементів бою в Final Fantasy VII Remake, але для цієї гри за основу знову взяли Final Fantasy XV, і зробили систему ще менш цікавою? Як можна було з таким потенціалом зробити щось свіже створити гру від якої втомлюєшся? Але це Final Fantasy, тому я грав далі і намагався передбачити, якою буде моя фінальна думка про проект.

Read more“Розчарування: Final Fantasy XVI (з DLC)”

Зачарований: Slitterhead

Ще з анонсу Slitterhead я очікував від гри приємних сюрпризів. Це перший проект студії, яку сформували деякі з ключових членів команди, які до цього працювали над першим Silent Hill, та серіями Siren і Gravity Rush, тому “типовою” гра не могла бути. Знаючи ці проекти, я також очікував, що гра буде трохи корява і дратуюча, в чому виявився правим. Але також я очікував, що гра мене вразить. І з цим розробники теж впорались. Slitterhead багато кому може здатись занадто “дивною” грою, але пограти в неї в будь-якому випадку варто.

Read more“Зачарований: Slitterhead”

Радий: OneShot: World Machine Edition

OneShot вперше вийшла 10 років назад як безкоштовна гра на зроблена в RPG Maker 2003 і була продовженням хвилі “мета” ігор, ґеймплей яких не закінчувався вікном гри. Вона створювала нові файли на ПК, змінювала фон робочого столу і робила інші речі, які на той момент вже були популярні в IMSCARED. А головна фішка проекту була в назві – у вас був лише один шанс пройти гру. Зробили щось, що гра прямо заборонила – гру стає неможливо пройти. А коли гра пройдена, то вона залишається такою назавжди… В теорії – насправді ви, звичайно, могли знайти як повернути гру в початковий стан, але все одно ідея була дуже свіжою, тоді як атмосфера у неї класно змішувала горор і щось миле.

Два роки потому розробники вирішили випустити платну версію гри і вже тоді почали відмовлятись від ідеї того, що у вас лише “один шанс”. Але додали ще більше елементів, які виходили за межі вікна гри і додали купу нових персонажів та сюжетних елементів. Ще через рік цю версію оновили, додавши в неї “справжній фінал”, який можна було отримати при другому проходженні і саме на цю версію гри я давно писав огляд, який був доволі критичним. В 2022-ому році гра вийшла на консолях з назвою World Machine Edition, де всю гру перетворили на віртуальну операційну систему, щоб відтворити досвід з ПК на консолях. І в 2024-ому цю версію випустили на ПК.

Read more“Радий: OneShot: World Machine Edition”

О часи: Broken Sword – Shadow of the Templars: Reforged

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Мабуть і так варто було знову пройти Broken Sword – Shadow of the Templars. Ця класична point and click пригодницька гра 1996-го року не просто так вважається одним з найкращих прикладів жанру. Та раніше було лише два способи її пройти. Один якісний (оригінальна гра, запущена за допомогою ScummVM) і один не дуже якісний (Director’s Cut версія 2010-го). Тепер до них додався найкращий – Reforged ремастер.

Read more“О часи: Broken Sword – Shadow of the Templars: Reforged”

Радий: Ace Attorney Investigations Collection

Мої відносини з серією Ace Attorney доволі дивні. З одного боку, мені подобається перша частина і інші дві гри першої трилогії теж прикольні. З іншого боку – співвідношення пригодницької частини та сюжетної візуальної новели в цих іграх мені ніколи не подобалось, бо в них завжди забагато тексту, а ґеймплейна логіка завжди займає друге місце після сюжету. Саме тому я пройшов лише декілька годин The Great Ace Attorney Chronicles, після чого мені стало дуже нудно. А другу трилогію основної серії я повністю проігнорував. І не був впевнений, чи хочу грати в Ace Attorney Investigations Collection. Але демо версія показала мені, що ця гра набагато більше часу витрачає саме на розслідування і пригодницький ґеймплей, тому я вирішив її пройти. І радий, що пройшов, бо Ace Attorney Investigations: Miles Edgeworth мені сподобалась більше за всі ігри серії. В яку я, скоріш за все, більше ніколи грати не буду.

Read more“Радий: Ace Attorney Investigations Collection”

О часи: Castlevania Dominus Collection

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Радий, що Konami продовжують видавати ігри та колекції ігор з тих часів, коли вони робили класні проекти та їх поважали. Три роки назад вони випустили неймовірно прикольну Castlevania Advance Collection, з якою гравці могли пограти в “IGAvania” ігри (це Castlevania ігри з “metroidvania” дизайном світу, над якими зазвичай працював Коджі Іґараші), які раніше виходили на Game Boy Advance. Колекція була неймовірно крута, але на жаль всі ігри були лише емуляцією оригіналів, без виправлених багів та проблем. Але хоча б, це було збереження класики.

Тепер прийшов час для видання такої колекції для проектів з Nintendo DS, і плюс пару бонусних ігор. Як не дивно, в цю колекцію грати мені сподобалось менше.

Read more“О часи: Castlevania Dominus Collection”