Despite claiming that I won’t revisit Diablo III after reviewing Diablo II: Resurrected earlier this year, I did. I’m planning to play the fourth entry in the franchise, so I’ve decided that I might as well play them all. And yes, “all”, Blizzard, I don’t play games on my phone so no other entries exist. Truth of the matter is, I don’t have much to add to what I’ve said back when I first played the game in 2015, so I’ll simply focus on the most important points of what was already written, and add a few details on what I didn’t mention at the time. With the overall impression being the same – despite the hate it got, it’s not a bad game.
Tag: action RPG
Повертаючись в Diablo III: Reaper of Souls
Хоча я і написав після огляду на Diablo II: Resurrected цього року, що перепроходити третю частину не буду, я передумав. Все тому, що я вирішив пограти в четверту, тому чом би й не пройти всі частини. І так “всі”, бо я не граю на телефоні, Blizzard, тому інших ігор в серії не існує. Головна проблема в тому, що я вже все що хотів розписав ще в 2015-ому, тому цього разу я просто зосереджусь на основному, додам декілька нових речей, плюс хоча б українською огляд буде. Але моє відношення до гри не змінилось – хоча її багато хто ненавидить, я вважаю Diablo III непоганою грою.
Thoughts on: Persona 5 Strikers
Wish I could say the fact that Persona 5 Royal completely exceeded my expectations is a factor with how disappointing Persona 5 Strikers turned out to be, but that’s not really the case. I went into it expecting a good mindless hack and slash action RPG with a story that will at least be not bad, yet even that was too much to ask. And while I didn’t hate the title and even occasionally enjoyed it, I’m not sure who the audience for this game is supposed to be.
Думки про: Persona 5 Strikers
Я би хотів сказати, що неперевершеність Persona 5 Royal вплинула на те, що Persona 5 Strikers на її фоні мене розчарувала, але проблема не в цьому. Бо я почав проходити цю гру, очікуючи тупий hack and slash action RPG з сюжетом, який хоча б не буде жахливим, але навіть цього гра нормально не зробила. І хоча інколи мені навіть подобалось її проходити, мені складно уявити кому саме цей проект повинен подобатись.
Ugly duckling: Jade Empire: Special Edition
I’ve played Jade Empire just once – in 2007 when it got ported to PC as Special Edition. And while I remembered liking the story, that was all I could recall about it. I’ve considered revisiting the title for quite some time, but was never in the mood up until recently. Now that I’ve replayed it, I’m not surprised I didn’t remember the gameplay – it’s not good.
Гидке каченя: Jade Empire: Special Edition
Jade Empire я до цього пройшов лише раз – в 2007, коли Special Edition порт вийшов на ПК. І все що я про неї пам’ятав з тих пір, це те що історія мені сподобалась. Не раз я задумувався пограти в неї знову, але настрою якось не було. Та нещодавно я вирішив, що час настав і тепер я розумію, чому я нічого не пам’ятав про ґеймплей.
Revisiting Torchlight II
While the original Torchlight came out during the time when “Diablo-clone” action RPGs were almost entirely absent from the market, Torchlight II arrived in 2012, and things looked quite different. Among many announced and awaited titles we had two huge releases. Diablo III came out earlier the same year and despite receiving a lot of criticism, it was Diablo and that title still meant something. And in a related genre, Borderlands 2 got released just a couple of days before Torchlight II and despite being more of the FPS, the whole “looter shooter” concept the first title helped popularize had an clear overlap in audience. None the less, the game wasn’t lost and forgotten and got a lot of well deserved praise. Including from me at the time, so I was curious if my opinion would be any different over 10 years later.
Повертаючись в Torchlight II
Тоді як перша частина Torchlight вийшла в період, коли “Diablo-подібних” action RPG майже не виходило, Torchlight II вийшла в 2012-ому, коли ринок виглядав інакше. Було декілька вже анонсованих і очікуваних ігор в цьому стилі і також два нових дуже великих релізи. Diablo III вийшла того ж року і хоча у неї було багато критиків, бренд не загубив своєї важливості. Тоді як Borderlands 2, хоча гра і не повністю того ж жанру, вийшла за декілька днів до Torchlight II і аудиторія “лутер шутерів”, яку набрала перша Borderlands, трохи співпадала з аудиторією Diablo-клонів. Та на щастя, Torchlight II не був забутим і гра отримала багато позитивних відгуків, на які вона заслуговувала. Я теж писав тоді про гру позитивно, тому подивитись на проект через 10 років було дуже цікаво.
Revisiting Torchlight
Action RPGs are popular again and have been for the past decade. But there was an odd period of time when seemingly no one wanted to release a classic “Diablo-clone” title, and during those strange times Torchlight appeared out of nowhere to save the fans of the genre from the lull. Revisiting it today is a bit odd, but after replaying Diablo 1 and 2 (and refreshing my memory on 3, on which I really have nothing more to say), I felt like I had to.
Повертаючись в Torchlight
За останні років 10 action RPG стали знову популярні. Але колись був дивний період часу, коли, здавалось, ніхто не хотів робити класичні “Diablo клон” ігри і посеред тих часів вийшов Torchlight, який порадував всіх фанатів жанру. Грати в цей проект сьогодні трохи дивно, але після повторного проходження Diablo 1 та 2 (і після того, як я освіжив свої спогади про 3, про який мені нічого нового додати не було), мені дуже хотілось спробувати.