Jade Empire я до цього пройшов лише раз – в 2007, коли Special Edition порт вийшов на ПК. І все що я про неї пам’ятав з тих пір, це те що історія мені сподобалась. Не раз я задумувався пограти в неї знову, але настрою якось не було. Та нещодавно я вирішив, що час настав і тепер я розумію, чому я нічого не пам’ятав про ґеймплей.
Як і у будь-якої гри, яку я називаю гидким каченям, у Jade Empire вистачає крутих ідей. З цим проектом BioWare намагались використати свій досвід створення сюжетних RPG для розробки чогось дуже незвичайного – beat em up action RPG, в якій нема звичного інвентарю, а натхнення для механік і сюжету якої використовувались історія та міфологія Стародавнього Китаю. Гру створили на оновленій версії рушія, на якому за декілька років до цього вийшла Star Wars: Knights of the Old Republic, але на відміну від того проекту, гравці могли вперше напряму управляти персонажем навіть в боях. І хоча тут все ще існувала “тактична пауза”, всі бої відбувались в реальному часі.
Мені дуже хочеться, щоб всім читаючим було зрозуміло наскільки я захоплений ідеями, які пішли в основу цього проекту, перед тим як я почну проект критикувати. Характеристики у персонажів тут дуже ефективно спрощені – їх всього три. Тіло, яке відповідає за здоров’я, Дух, який відповідає за Чі (фактично магію) та Розум, який відповідає за Фокус (що дає можливість користуватись зброєю та уповільнювати час). Пари цих трьох характеристик також впливають на вашу можливість використовувати соціальні навички в діалогах. Замість дерева навичок у вас набір бойових стилів, частина з яких доступна вам зі старту, частина з’являється по сюжету, а частину можна отримати в нагороду за квести, або придбати. Самі стилі поділені на декілька типів, кожен з яких найкраще підходить під певну ситуацію або певний стиль гри, і всі стилі можна також прокачати. Деякі з них також можна використовувати разом для створення “гармонічного комбо”, в результаті якого і атака буде сильніше, і після неї також ми зможете отримати додаткову “сферу”, яка зцілить одну з ваших стрічок. Ніякого інвентарю, ніяких можливостей зручного відновлення здоров’я окрім витрати Чі для цього, або використання спеціальних святинь на рівнях, а єдиним типом “обладнання” в грі виступають “прийоми”, які працюють як перманентне покращення персонажу.
Історія дійсно дуже прикольна з купою цікавих персонажів, класним головним квестом і непоганими необов’язковими. Є тут і система моралі, за основу якої взяли KotOR, але ідейно вона ближче до тієї, яку пізніше реалізували в Mass Effect. Плюс, тут вона не про “поганих” та “добрих” і більше про філософію життя. Саундтрек Джека Уолла гарний, озвучення більшості персонажів досі приємне і навіть візуально гра досі непогано виглядає, яка для гри 2005-го, яку створювали для оригінального Xbox (правда, ПК версію трохи все ж прикрасили). Оскільки всі ідеї в грі дуже спрощені і майже всі елементи чудово пов’язані як сюжетом, так і ґеймплейно, зав’язка гри і її основа неймовірна. Проблеми тут лише в тому, як це все реалізували.
Проходити цю гру просто неприємно. Грайте з клавіатури, чи з ґеймпадом (під що гру і робили), але як тільки починається бої, хочеться цей вибраний варіант управління розбити. Коли ви просто бігаєте по локаціям, то управління просто трохи дивне і нагадує те, як працювало управління в Max Payne, а не так як зазвичай зараз працюють action adventure ігри, але з цим хоча б жити можна. А от в бою все бісить. Хоча система бою відбувається в реальному часі, чомусь всі ваші дії мають дуже велику затримку. Навіть сучасні “не зовсім hack and slash” проекти типу Scarlet Nexus відчуваються більш швидкими в цьому плані. Тут же відчуття, ніби ви граєте в KotOR, з його прихованими ходами, просто ви напряму кажете коли треба бити і як. Але нібито нічого більше в системі не змінили. А про ворогів типу привидів навіть згадувати не хочеться, тому що їх основна фішка постійно повільно рухатись від вас, а значить постійно бути прямо за межами ваших атак.
Звичайно, є деякі стилі на які можна переключитись, щоб битись з привидами і вони будуть трохи більш ефективними з точки зору дистанцій… Але з іншого боку, деякі зі стилів в грі настільки незбалансовані, що перемикатись з них на щось інше в 90% випадків просто нема сенсу, бо навіть боси від них вмирають майже миттєво. Тоді як використання “підходящих” стилів може робити і без цього нудні бійки ще повільнішими. Напарники тут теж дуже дивні. В режимі атаки від них взагалі нема користі, а в режимі підтримки вони можуть робити корисні речі… Але лише під час бою, навіть якщо ця їх можливість була б дуже корисною і при просто дослідженні. Тому якщо вони можуть лікувати вас в бою, то чомусь як тільки бій закінчився, вони цього зробити не можуть. Тому замість цього вам треба бігти через пів карти до святині. Ніякої складності в цьому нема, ви просто витрачаєте багато часу на такі речі, тоді як гра могла б просто лікувати вас після бійок… Що вона і так інколи робить, але не завжди. Чому?..
І сюжет, на жаль, теж страждає від реалізації. Можливо через питання бюджету чи часу, який був у студії на розробку. Бо початок у гри повільний, ви поступово знайомитесь з персонажами, проходите дуже довгі глави гри з купою квестів, більшість з яких цікаві. А потім відбувається важливий сюжетний момент і гра пробігає через весь залишок історії і декілька глав за менше часу, ніж який ви витратили до цього. А ну і тому що це був проект BioWare, які тоді любили всюди вставляти можливість відносин з напарниками, але ще не вміли це робити нормально, то і тут це зроблено жахливо. Достатньо просто поговорити з людьми декілька разів і не послати їх в дупу, як виявляється що ви в них закохані в певному сюжетному моменті і ви навіть сказати ні не можете.
Про жахливі міні-ігри я в деталях розмовляти не буду. Чи про деякі з дуже тупих рішень з точки зору ґеймплею та левел дизайну. Чи навіть того, що чомусь в цій грі про Стародавній Китай всі розмовляють з американськими та британськими акцентами. Що треба сказати, так те що гра на сучасних ПК працює відносно непогано, але декілька речей треба правильно налаштувати. І інтерфейс в 16:9 коректно не працює. Причому, коли ви граєте в широкому форматі, гра не лише залишає всі 4:3 чорні рамки, а ще й додає нові. Тому гра інколи виглядає більш “кінематографічно” ніж The Evil Within.
Я би дуже хотів побачити більше ігор у всесвіті Jade Empire, але при цьому не можу не признати, що якийсь “ремастер” цю гру не врятує. Треба взяти всі ці ідеї, цей сюжет і сеттінг і зробити абсолютно нову action RPG, в яку не бісить грати. Навіть якщо ця нова гра все одно так само швидко пронесеться через останні глави історії, хоча б в них буде приємно грати. Гра достатньо цікава, щоб пограти в неї як є, звичайно. Але завчасно готуйтесь, що бойова система вас буде постійно бісити.