Klardendum – Page 47 – Kain Klarden's gaming and variety blog. | Кейн Кларден і його блог про ігри і всілякі інші штуки..

Thoughts on: No one lives under the lighthouse (Director’s cut)

11/10/2022 11/10/2022

I’ve seen the entirety of No one lives under the lighthouse played 2 years ago out of curiosity and while it seemed like a cute horror title, it wasn’t my cup of tea and some of the questionable late game moments made it so I wasn’t interested in playing it myself. Recently, however, I was reminded of the title and have discovered that since the release the title was updated to the Director’s cut, which almost entirely remade the second half of the title. It got me intrigued enough to give the title a chance and… well, it’s still kinda neat, but I can’t say that it’s much better than it originally was.

Думки про: No one lives under the lighthouse (Director’s cut)

11/10/2022 11/10/2022

Я насправді бачив повне проходження No one lives under the lighthouse десь 2 роки тому і хоча гра мені здалась цікавою, в мене не виникло бажання в неї грати. Плюс, під кінець в ній було багато дивних дизайнерських рішень. Але нещодавно я знову натрапив на проект і побачив, що його оновили до версії Director’s cut, в якій той самий кінець гри серйозно переробили. Тому я вирішив в неї все ж таки пограти і… Так, вона прикольна, хоч і не можу сказати що нововведення цієї версії сильно виправляють всі недоліки, які в грі є.

O tempora: Final Fantasy VII

05/10/2022 05/10/2022

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

After revisiting the first 6 entries in the franchise due to fantastic Pixel Remaster re-releases, I decided that it was finally time to revisit the PlayStation 1 era of Final Fantasy. Starting with the game that is incredibly influential and possibly still most famous and successful entry in the series – Final Fantasy VII.

Thing about FFVII is that while it has been my introduction to the series, as it had been to many, it was still years after it originally launched and after the experience with other jRPGs. And my original copy of the game was used with a highly scratched disc, so I had to postpone the completion of the game several times because my PS1 would occasionally stop reading the disc correctly and freezing during scene changes. It wasn’t the best possible experience and for a long time I thought it was the main reason why I didn’t care about this title as much as many others do. But upon revisiting it again, I have to say that FFVII is just not quite my thing, even if I got to like it far more this time. I can’t say the experience with the current PC version is pleasant, however.

Read more“O tempora: Final Fantasy VII”

О часи: Final Fantasy VII

05/10/2022 29/11/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Після повторного проходження перших 6 частин серії в фантастичному Pixel Remaster варіанті, я вирішив, що треба нарешті і PlayStation 1 епоху Final Fantasy знову подивитись. Починаючи з гри, яка неймовірно впливова і можливо найбільш успішна в серії – Final Fantasy VII.

Для мене FFVII теж стала частиною, з якої я познайомився з серією, але це сталось через декілька років після виходу гри і до того моменту, в мене був вже досвід з іншими jRPG. Диск з грою який я придбав на Дарниці був жахливо подряпаним і постійно підвисав, тому я далеко не з першого разу зміг нарешті пройти гру. Досвід цей, звичайно, був дуже неприємним і не міг не вплинути на моє сприйняття гри, тому дуже довго я думав що саме в цьому причина того, що ця частина серії мені не дуже сподобалась. Але після цього проходження, повинен признати, що проблема була не в тому, а в самій грі. Хоча грати зараз в неї було приємніше, все одно в неї достатньо проблем. Але і сучасний ПК порт гри, якщо чесно, теж не дуже.

Read more“О часи: Final Fantasy VII”

Happy about: Prodeus

29/09/2022 29/09/2022

The classic FPS revival continues. And by now the market is so saturated, it’s hard to care about most of these titles, especially since so many of them end up being mediocre. Prodeus was announced when people still paid attention, however, and after a Kickstarter campaign and several years in Early Access it’s finally out. And while it’s most certainly not mediocre, it is a very simple take on the genre. The one focused almost purely on fast paced action and style. Thankfully, it does it really well.

Радий: Prodeus

29/09/2022 29/09/2022

Відродження класичних FPS продовжується. І ігор жанру стало настільки багато, що зазвичай їх простіше ігнорувати ніж проходити, бо більшість з них все одно швидко забуваються. Prodeus анонсували коли таких проектів було набагато менше, і Kickstarter кампанія у гри теж була успішною. Після декількох років в Ранньому Доступі, гра нарешті вийшла, і хоч посередньою її не назвеш, це достатньо примітивний приклад жанру. Але для FPS і такого може бути достатньо.

O tempora: Red Faction and Red Faction II

23/09/2022 23/09/2022

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

It has been a very long time since I’ve played Red Faction last time. So much so that I’ve actually remembered the game being about twice longer than it actually is. Luckily, it isn’t and it still plays surprisingly well. With the help of a few mods, this title is still quite exciting. Unlike its sequel, but we’ll get to that.

О часи: Red Faction та Red Faction II

23/09/2022 29/11/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Я дуже давно не грав в оригінальний Red Faction. Настільки давно, що в мене були абсолютно неправильні спогади про неї, включаючи довжину гри. На щастя, гра не дуже довга і досі проходиться з задоволенням, особливо з декількома модами. А от сіквел не дуже, але про це буде далі.

Happy about: Marvel’s Spider-Man Remastered

17/09/2022 17/09/2022

I tend to not care about open world titles that much as it’s exceedingly rare the whole “open world” bit isn’t there just for marketing reasons and to make the game pointlessly longer. And it tends to be that the best open world titles I play are great because they use the whole open world aspect as a backdrop to something that could, for all intents and purposes, have been done without the world being open. But there have been a few exceptions so far, where I enjoyed the open world game for the openness of the world. And my previous go to example used to be [Prototype]. Now that the 2018 PS4 exclusive Marvel’s Spider-Man (in its 2020 PS5 Remastered version) have been finally ported to PC, however, I think I have a new benchmark.

Радий: Marvel’s Spider-Man Remastered

17/09/2022 29/11/2023

Зазвичай мене open world ігри не дуже цікавлять, бо більшість таких проектів використовують цей “відкритий світ” для маркетингу і того, щоб ігри просто були довше. Більшість open world проектів, які прикольні, частіше використовують цей формат для фону і технічно їх механіки та історії можуть існувати навіть якби гра була розділена на рівні. Але час від часу я натрапляю на виключення з цього правила і насолоджуюсь в таких проектах саме структурою світу. Раніше найкращим прикладом цього був [Prototype]. Але з виходом PS4 ексклюзиву 2018-го Marvel’s Spider-Man (в версії Remastered 2020-го для PS5) на ПК, в мене є новий приклад як це треба робити.