O tempora: Chrono Trigger (the PC port)

 , , , , , ,

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Chrono Trigger doesn’t need an introduction. If you’ve ever been interested in jRPGs, you’ve heard of it. If you’re not interested in jRPGs, I’m sure you are aware of it anyway. It is often called to be one of the greatest videogames of all time and, in my opinion, that title is rightfully deserved. And while I will continue on talking about what makes the game so great, I’ll spoil it right away – absolutely worth playing, fantastic soundtrack, great characters, exciting story, 10 out of 10 would time travel again.

But there’s a catch. For whatever reason, ever since its original release in 1995 on SNES, it has never gotten a re-release that a game of this greatness truly deserves. And this current PC port, despite numerous updates that fixed most game breaking issues, remains a rather poor, yet somehow the only, way to get and play the game nowadays.

Read more“O tempora: Chrono Trigger (the PC port)”

О часи: Chrono Trigger (порт на ПК)

 , , , , , ,

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Chrono Trigger представляти не треба. Якщо вас хоч трохи цікавлять jRPGs, ви точно про неї чули. Якщо ні, ви все одно скоріш за все про неї знаєте. Гру часто називають однією з найкращих в історії і вона цього абсолютно точно заслуговує. І хоча я далі буду розповідати що в ній такого класного, одразу можу сказати, що пройти її обов’язково треба. Захоплююча історія, класний ґеймплей, фантастичний саундтрек, чудові персонажі, 10 з 10, готовий залюбки відправлюсь у подорож крізь час знову.

Але все не так просто. З якихось дивних причин, лише оригінальний реліз на SNES в 1995-ому був без проблем і дивних рішень, а всі перевидання з тих пір викликають питання. Порт на ПК, який я і пройшов, хоча і працює краще ніж коли він лише вийшов, але все одно поганий. Але інших варіантів у вас для проходження гри може і не бути.

Read more“О часи: Chrono Trigger (порт на ПК)”

Thoughts on: Immortality

 , , , ,

7 years ago Her Story presented a very unique approach to an investigative adventure game, simulating the feeling of searching through the video archives of disjointed video clips and trying to piece together a more or less cohesive story out of it. A few years later, Sam Barlow followed the idea up with Telling Lies, a game that was criticized for having the same gameplay premise, but far longer video clips and more obtuse interface to turn the otherwise rather simple experience into a frustrating one. I haven’t played it myself, due to this criticism, but nonetheless was curious about what will come next. Immortality is yet another follow up to the idea first explored in Her Story, but this time the interface and the gameplay have been made less complex. Perhaps too much.

Read more“Thoughts on: Immortality”

Думки про: Immortality

 , , , ,

7 років тому Her Story показала новий підхід до детективної пригодницької гри, де гравцям було треба шукати потрібні маленькі шматочки відео з великого архіву і зібрати в себе в голові з цього цільну історію. Через ще декілька років Сем Барлоу спробував розвити ці задумки з Telling Lies, грою яку критикували за те, що при повторенні ґеймплейних ідей з Her Story відео стали занадто довгими, а інтерфейс занадто незручним. Гра з цих описів мені здалась дуже дратуючою, тому я в неї не пограв сам, але все одно мені було цікаво, що цей розробник зробить далі. А далі в нас Immortality – новий проект в тому ж самому стилі, але з дуже спрощеним інтерфейсом і ґеймплеєм. Можливо, спрощеним занадто сильно.

Read more“Думки про: Immortality”

Кілька думок про: Hindsight

 , ,

Зараз існує багато інтерактивних історій і ігор-сюжетних досліджень які намагаються розповісти унікальну історію якимось свіжим способом. Hindsight працює в форматі інтерактивного фотоальбому з дуже прикольним оформленням і історією про скорботу і втрату. На жаль, грати в неї не настільки приємно як на неї дивитись.

Read more“Кілька думок про: Hindsight”

In love with: Axiom Verge 2

 , , , , , , ,

Seven years ago Axiom Verge got released and while I had a fair share of criticisms towards it, it really was a fantastic metroidvania. Without being too novel, it had several extremely clever additions to the formula of the genre and apart from that was a solid game with unforgettable soundtrack and cool visual style. A year ago Axiom Verge 2 got released on several platforms and had far less excited reviews overall, most emphasizing the change in focus of the game from action to exploration. Which excited me, because I love exploration in metroidvania games and the combat in the first title was my least favorite thing about it. Now that I’ve finally had a chance to play the sequel myself, I have to say that I love it even more than the original. Yet, I can see how it’s not going to be for everyone.

Read more“In love with: Axiom Verge 2”

Зачарований: Axiom Verge 2

 , , , , , , ,

Сім років тому вийшла Axiom Verge, і не дивлячись на деякі мінуси, була чудовою metroidvania грою. Без суттєвих інновацій, гра додала декілька дуже прикольних елементів в формулу жанру. Плюс, окрім того що сам ґеймплей був прикольним, у гри був незабутній саундтрек і прекрасний візуальний стиль. Рік тому вийшов сіквел гри на декількох платформах, якими я не користуюсь, і відгуки на Axiom Verge 2 в цілому були менш позитивними, з найбільшою критикою націленою на зміну акцентів з екшену на дослідження локацій. Що особисто мене зацікавило ще сильніше, бо екшен в оригіналі мені не зайшов. В результаті продовження мені сподобалось навіть більше ніж перша частина. Але певен, що не всі зі мною би погодились.

Read more“Зачарований: Axiom Verge 2”

O tempora: Blade of Darkness

 , , , ,

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Back when Demon’s Souls was first released internationally (which is already almost 13 years ago), I, among some others, compared the game to Blade of Darkness. Because at the time, that title from 2001 (also known as Severance: Blade of Darkness internationally) was the benchmark of hack and slash action adventure games with a more “methodical” approach to adventuring and really “meaty” combat. Now that Blade of Darkness have been re-released with some much needed quality of life improvements, it’s interesting to revisit the title again and see just how much of it still holds up and how much of it hasn’t aged well.

Read more“O tempora: Blade of Darkness”

О часи: Blade of Darkness

 , , , ,

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Коли Demon’s Souls вийшов у Європі (а це було майже 13 років тому) я був серед певної ніші людей, які порівнювали гру з Blade of Darkness. Бо на той час, цей класичний проект 2001-го (також відомий як Severance: Blade of Darkness) був кращим прикладом того, як робити hack and slash action adventure з більш “методичним” підходом до пригодницької частини і імерсивною бойовою системою. Тепер, коли Blade of Darkness перевидали з декількома дуже корисними сучасними покращеннями, мені було особливо цікаво знову пройти гру і перевірити наскільки в неї цікаво грати сьогодні.

Read more“О часи: Blade of Darkness”