I’d call the third entry in the F.E.A.R. series an odd one out if not for the fact that the entire franchise has been quite odd. Nonetheless, F.E.A.R. 3 tends to be the least liked entry, at least discounting expansions and DLCs, and there are plenty of mostly good reasons for that. The most minor of which, possibly, is the pretty tasteless stylization of the title as F.3.A.R. When it came out, I was rather cold on it, but did find plenty of things to enjoy. Since then, more history of its development became known and replaying it in 2023 made me appreciate what was attempted here more. Even if the end result is not great.
Гидке каченя: F.E.A.R. 3
Я би хотів назвати третю частину F.E.A.R. не такою як інші, але кожна частина серії була різною. Тим не менш, саме F.E.A.R. 3 люблять менше за всі інші (якщо ігнорувати доповнення і DLC) і на це є оправдані причини. Достатньо лише згадати те, що назву гри гидотно стилізували як F.3.A.R. Коли гра тільки вийшла, я був далеко не в захваті, але навіть тоді мені сподобались деякі елементи проекту. З тих пір про розробку гри стало відомо більше і з новим контекстом проходити гру в 2023-ому було ще приємніше. Навіть хоча гра все ще викликає купу питань.
Thoughts on: Viewfinder
Of all the numerous first person puzzle games that I’ve played ever since Portal made the genre extremely popular back in 2007, Viewfinder might be the one I’m most conflicted on. More often than not, games like this are simply unremarkable, sometimes they get boring or frustrating and rarest of all they get genuinely fun all the way through. The main mechanic of Viewfinder is anything but unremarkable and the developers find ways to create good puzzles around it, and yet… There are a couple of things that sour the experience.
Думки про: Viewfinder
Хоч жанр пазл ігор від першої особи став популярним ще з 2007-го, коли вийшов Portal, і я проходив дуже багато прикладів жанру, жодна з них не викликала в мене настільки змішані почуття, як Viewfinder. Частіше за все, такі проекти просто забуваються. Інколи вони особливо дратують чи виявляються занадто нудними. Але буває і так, що їх проходити дуже приємно до кінця. Основні механіки в Viewfinder – незабутні і загадки навколо них прикольні, але… Тут є декілька речей які помітно псують досвід.
I also love: We Love Katamari REROLL+ Royal Reverie
When Katamari Damacy REROLL suddenly rolled into existence less than 5 years ago, I absolutely loved it. And my biggest complaint was the lack of We ♥ Katamari content, as it felt to me that a new title mixing both the original and the sequel would’ve been a far better choice. Well We Love Katamari REROLL is here now, with lots of improvements, a little added bonus in the form of Royal Reverie and, sadly, with a few unfortunate issues.
Read more“I also love: We Love Katamari REROLL+ Royal Reverie”
Я теж люблю: We Love Katamari REROLL+ Royal Reverie
Коли Katamari Damacy REROLL викотилась в цифрові магазини, я із неймовірним задоволенням її пройшов. І тоді моєю основною критикою була відсутність рівнів We ♥ Katamari, бо я вважав, що було б набагато краще зробити одну гру з обох частин серії. Але тепер окремо вийшла і We Love Katamari REROLL, в якій виправили багато проблем першого ремастеру, додали декілька нових рівнів у вигляді Royal Reverie і, на жаль, також з’явились проблеми нові.
Read more“Я теж люблю: We Love Katamari REROLL+ Royal Reverie”
Thoughts on: Persona 5 Strikers
Wish I could say the fact that Persona 5 Royal completely exceeded my expectations is a factor with how disappointing Persona 5 Strikers turned out to be, but that’s not really the case. I went into it expecting a good mindless hack and slash action RPG with a story that will at least be not bad, yet even that was too much to ask. And while I didn’t hate the title and even occasionally enjoyed it, I’m not sure who the audience for this game is supposed to be.
Думки про: Persona 5 Strikers
Я би хотів сказати, що неперевершеність Persona 5 Royal вплинула на те, що Persona 5 Strikers на її фоні мене розчарувала, але проблема не в цьому. Бо я почав проходити цю гру, очікуючи тупий hack and slash action RPG з сюжетом, який хоча б не буде жахливим, але навіть цього гра нормально не зробила. І хоча інколи мені навіть подобалось її проходити, мені складно уявити кому саме цей проект повинен подобатись.
Ugly duckling: Cold Fear
Cold Fear is a game I like revisiting from time to time. It is an ugly duckling alright and although the game has great ambitions and plenty potential to be something amazing, the experience of actually playing it can be frustrating. And with each next playthrough I found more and more things to get frustrated by as the game starts playing worse on modern hardware and as my patience for outdated concepts gets smaller. I still enjoyed revisiting it this time a lot, but a lot of people will quite likely not find it fun the way I do.
Гидке каченя: Cold Fear
Cold Fear – гра, яку я люблю час від часу проходити знову. Вона ще те гидке каченя з величезною кількістю амбіціозних чудових ідей, але в яке грати не завжди приємно. І з кожним моїм новим поверненням, я знаходжу все більше речей, які мені не подобаються, бо і працює вона з часом все гірше, і терпіти застарілі невдалі механіки мені стає все складніше. Але я все одно з задоволенням пройшов гру знову, хоч і певен, що для більшості людей проходження не було б радісним.