Pentiment is a new RPG-ish adventure game from Obsidian Entertainment that, honestly, came out of nowhere for me. I had to rub my eyes when I first saw it in stores, first to figure out what am I even looking at and then to make sure I am seeing the name of the developers right. And I’m really glad I’ve finally had a chance to play it.
Зачарований: Pentiment
Pentiment це нова RPG-подібна пригодницька гра від Obsidian Entertainment яка з’явилась абсолютно для мене неочікувано. Коли я вперше побачив її в магазинах, я довго вдивлявся щоб спочатку зрозуміти що це взагалі таке, а потім щоб переконатись, що я правильно читаю хто це розробив. Але я дуже радий, що вирішив в це пограти.
Happy about: Like a Dragon: Ishin!
Have you ever considered how a “shot-for-shot” videogame remake would look and play like? Well, now we have the answer – Like a Dragon: Ishin! is, for all intents and purposes, a remake of the 2014 Japanese-only title Ryū ga Gotoku Ishin! (and to avoid confusion the Japanese title of this remake just added Kiwami, just like with previous remakes). But unlike the Yakuza 1 and 2 remakes, this one feels, looks and plays almost exactly the same as the original game did. Is it good? Is it bad? Probably neither, but the result is a pretty cool entry in the Like a Dragon franchise that, however, does feel like it’s from the past in more ways than the setting.
Радий: Like a Dragon: Ishin!
Чи можете ви собі уявити як би виглядав “покадровий рімейк” відеогри, як це робили з деякими фільмами? З виходом Like a Dragon: Ishin! уявляти більше не треба. Це рімейк Ryū ga Gotoku Ishin!, яка вийшла лише в Японії в 2014-ому (до речі до назви нової версії там додали слово Kiwami). Але на відміну від Kiwami рімейків Yakuza 1 та 2, ця гра грається і має майже майже ідентичну презентацію тому, як це робив оригінал для PS3/PS4. Чи це погано? Чи добре? Мабуть ні те, і не інше, але в результаті ми отримали нову гру серії Like a Dragon яка в цілому прикольна, але нагадує про минуле не лише своїм сеттінгом.
Happy about: Crisis Core: Final Fantasy VII Reunion
Being not much of a fan of Final Fantasy VII, I was never in a rush to try out any of the related games or media that Square Enix dubbed “Compilation of Final Fantasy VII”. So I did watch Advent Children back in the day, and thought it was quite crap, but have not looked into 2 internationally released games in the collection – Dirge of Cerberus (for PS2) and Crisis Core (for PSP). Yet, while Dirge wasn’t particularly liked by anyone, Crisis Core did have a lot of positive reviews. Which might be one of the reasons that Square Enix decided to remaster (on a technical level – remake) the game for modern platforms now called Reunion. And I’m glad they did, because this title is pretty neat.
Read more“Happy about: Crisis Core: Final Fantasy VII Reunion”
Радий: Crisis Core: Final Fantasy VII Reunion
Оскільки я не дуже великий фан Final Fantasy VII, в мене ніколи не було сильного бажання пограти в пов’язані з основною частиною ігри, які Square Enix назвали “Compilation of Final Fantasy VII”. Я колись подивився Advent Children, подумав що не фільм а лайно, і не дивився на 2 гри, які також вийшли в цій колекції – Dirge of Cerberus (на PS2) та Crisis Core (для PSP). Але хоча Dirge нікому не сподобався, у Crisis Core оцінки були непоганими. Можливо, це одна з причин, чому Square Enix вирішили зробити ремастер (а з технічної сторони рімейк) цієї гри на сучасних платформах і назвали його Reunion. І гра виявилась прикольною.
Happy about: ASTLIBRA Revision
I did not expect what Astlibra Revision would turn out to be. When I first saw it and ignored it. When it was brought to my attention again and I’ve decided to play it. Even as I was playing it. It’s not some inventive never before seen mix of genres or anything, it’s just that it’s so constantly full of surprises. And huge. To a fault, really, but still, we’re talking about a game that looks like this lasting 60 hours and still finding ways to introduce some new stuff in the last hours of itself. But it’s also not without many issues.
Радий: ASTLIBRA Revision
Я зовсім не очікував чим виявиться Astlibra Revision. Коли вперше її побачив і проігнорував. Коли про неї нагадали і я почав проходити гру. І навіть коли вже проходив. Я не можу сказати, що проект якийсь інноваційний або зовсім незвичний. Просто гра постійно дивує. І ще вона дуже велика. Можливо навіть це трохи мінус, але все ж таки незвично бачити гру, яка може займати 60 годин на проходження, і навіть на останніх годинах робити щось нове і несподіване.
In love with: The Case of the Golden Idol
I’ll be honest, the first I saw of The Case of the Golden Idol, I thought it was a typical point and click adventure with an “ugly” art style to fit some sort of comedic/parody plot. I was so sure of it, that I completely filtered out the positive reception the game was getting up until very recently, when I saw it being compared to the amazing Return of the Obra Dinn. Confusion turned to determination to play the game for myself and I’m really glad that I did.
Зачарований: The Case of the Golden Idol
Чесно кажучи, коли я вперше побачив скріншоти The Case of the Golden Idol, я подумав що це типова point and click пригодницька гра, а “потворний” візуальний стиль в неї для комедії. Я був настільки в цьому впевнений, що забув про гру на декілька місяців. Але зовсім нещодавно побачив, що гру не просто вихваляють, а й порівнюють ґеймплеєм з неймовірною Return of the Obra Dinn і, на щастя, вирішив пограти сам.