It’s a bit of a shame that story-driven adventure titles, and I mean the ones that are almost purely story driven like Telltale titles or Life is Strange, became almost a separate thing, very disconnected from the “classic” adventure games, even the ones that were also heavily story-driven. But at least we’re seeing more of them trying to experiment with the boundaries of the genre more. Gerda: A Flame in Winter is one such title – it’s not about puzzles and free exploration of locations or even really inventory usage in a classic sense, instead it’s all about choices and consequences and the storytelling. But it has a few very cool tricks to achieve its goals, even if it ends up being somewhat rough around the edges.
Радий: Gerda: A Flame in Winter
Навіть трохи шкода, що сюжетні пригодницькі ігри, а я маю на увазі ті, які майже повністю про сюжет (як ігри Telltale або Life is Strange), перетворились на щось типу свого жанра, окремого від класичних пригод, навіть тих які самі були з величезним акцентом на сюжет. Але хоча б при цьому ми бачимо більше цікавих експериментів. Саме такою грою і є Gerda: A Flame in Winter – тут нема типових загадок чи бродіння по локаціям, нема класичного використання предметів з інвентарю, а весь акцент зроблений на історію і рішення гравців. І робить вона це використовуючи цікаві прийоми, які роблять цю, в цілому трохи незграбну гру, набагато цікавіше.
Thoughts on: The Excavation of Hob’s Barrow
If Wadjet Eye Games publishes something, I tend to pay at least some attention. I didn’t like every game they’ve ever published and not every game they’ve ever made, but they do tend to pick the titles that have something interesting about them among many a project made on Adventure Game Studio. When The Excavation of Hob’s Barrow got announced, I was curious as to what it might be. Curiosity only increased during the first hour and I was hoping the game will remain as interesting throughout. It didn’t.
Думки про: The Excavation of Hob’s Barrow
Коли гру видає Wadjet Eye Games, я не можу хоча б не звернути на неї уваги. Нехай не всі проекти, які вони видали, мені подобались, кожен з них був своєрідним і цікавим прикладом гри зробленої в Adventure Game Studio. Тому я не міг не звернути увагу і на The Excavation of Hob’s Barrow. Першу годину ця гра повністю виправдовувала мою зацікавленість і я лише сподівався, що вона такою і залишиться. На жаль, цього не сталося, хоча грати мені сподобалось.
Few thoughts on: Itchy Tasty: An Unofficial History of Resident Evil
As a lot of people reading me for a while might know, I’m a huge fan of Resident Evil. And if you’ve been around the gaming internet since the early 00s, you’ve probably used the GameFAQs for the guides and walkthroughs. If you were looking at Resident Evil and RE-related guides and walkthroughs on that site back in the day you would undoubtedly stumble upon fantastic ones by one “cvxfreak”. So when I’ve learned that Alex Aniel (real name of the author) was now living in Japan and interviewing a lot of Resident Evil series developers for a book about the history of the franchise, I got quite intrigued. After several years of teasers and successful crowdfunding campaign on Unbound the book came out half a year ago. Finally, partially “thanks” to Russian terrorist missile strikes and blackouts they caused, I’ve had some time to read the book. It’s neat!
Read more“Few thoughts on: Itchy Tasty: An Unofficial History of Resident Evil”
Кілька думок про: Itchy Tasty: An Unofficial History of Resident Evil
Ті хто мене давно читає знають, що я обожнюю Resident Evil. І якщо ви тусили в ігровому інтернеті на початку 00-их, скоріш за все хоча б інколи користувались проходилками з GameFAQs. І якщо вам були потрібні гайди по Resident Evil або схожим іграм, скоріш за все ви натикались на чудові проходилки від “cvxfreak”. Коли я дізнався що Алекс Аніел (Alex Aniel – справжнє ім’я cvxfreak’а) тепер жив в Японії і брав інтерв’ю у розробників різних ігор серії Resident Evil збираючи матеріал для своєї книги, мені стало дуже цікаво побачити що з цього вийде. Півтори роки тому, після декількох років згадувань проекту та успішної краудфандинг кампанії на Unbound, книжка нарешті вийшла. І я нарешті, частково завдяки російським терористичним атакам по нашій енергосистемі, знайшов час її прочитати. Вона прикольна!
Read more“Кілька думок про: Itchy Tasty: An Unofficial History of Resident Evil”
In love with: Final Fantasy VII Remake Intergrade
The incredible hype for a remake of Final Fantasy VII has always felt odd to me. Partially because I didn’t care that much about the original game, but also because I couldn’t even picture how a classic jRPG could be remade, other than by doing it in the exact same way but with better visuals. Which sounded pointless. But the remake did happen after years of speculation and a surprise announcement. And it went in a rather unexpected direction. For one, “Remake” seems to be the actual name for this game, which is the first of several entries to redo the story of the original Final Fantasy VII. And if that’s not weird enough, the gameplay has been drastically redone too. What is most surprising to me, though, is that for how much respect rather than enjoy the original, I loved playing Remake.
Read more“In love with: Final Fantasy VII Remake Intergrade”
Зачарований: Final Fantasy VII Remake Intergrade
Мене завжди дивувало, наскільки сильно люди просили рімейк Final Fantasy VII. Частина причини була в тому, що мені самому оригінал не так і сильно подобався, але куди важливіше було те, що мені складно було уявити як такий рімейк буде працювати. Просто така ж jRPG, але з більш красивим геофоном? Звучить як згаяний час. Але після декількох років чуток і обговорень рімейк все ж анонсували, і він виявився абсолютно неочікуваним. Той факт, що “Remake” – це назва цієї гри, а не її статус, – вже є дивним. Те, що це лише перший проект серії рімейків оригінальної історії Final Fantasy VII – теж цікаво. Але найдивніше те, як саме змінили ґеймплей. І те, наскільки мені сподобалось проходити Remake, враховуючи що оригінал я проходив трохи через силу.
Happy about: Super Lone Survivor
Ten years ago Lone Survivor got released to the market that was entirely devoid of titles attempting classic survival horror and for this alone received a lot of attention. That wasn’t the only positive feature about the game, of course, but for a lot of people it was somewhat of a symbol of how big budget companies were simply unwilling to make games like this and it was for the independent developers to finally revive the genre. Personally? I didn’t get into the game much for various reasons that I will outline below, but it was a title I remembered and at least respected.
Nowadays, classic survival horror is finally being revived with many titles attempting fresh takes on the genre, some of them even being good. And after many years of being hinted at, and a few years of development, Lone Survivor returns in its updated format as Super Lone Survivor. Is it interesting today?
Радий: Super Lone Survivor
Десять років тому Lone Survivor вийшла в період повної відсутності нового класичного survival horror і вже лише з цієї причини на неї звернули увагу. У гри були і інші позитивні елементи, звичайно, але в деякому сенсі вона стала символом того, що інді розробники будуть робити те, що величезні компанії з купою грошей робити не хочуть. Мене гра не зацікавила з декількох причин, які я опишу нижче, але я теж не пройшов повз неї і мені було цікаво колись дати їй ще один шанс.
Сьогодні жанр класичного survival horror активно розвивається знову і багато проектів експериментують з жанром. Деякі при цьому навіть непогано виходять. І ось, після багатьох років натяків і декількох років розробки, Lone Survivor повернувся у оновленій версії Super Lone Survivor. Але чи варта ця гра вашого часу сьогодні?