I didn’t expect a lot from The Callisto Protocol – just a solid survival action game. I didn’t expect it to be as amazing as the first Dead Space, didn’t even expect it to be that much better than Dead Space 3, in ways in which it could be better at least. And after the disastrous launch when the game was entirely unplayable on PCs I’ve lowered my expectations even further. But the game still managed to disappoint.
Розчарування: The Callisto Protocol
Я багато від The Callisto Protocol не очікував – просто сподівався отримати адекватний survival action. Я не думав, що гра буде настільки ж чудовою як перший Dead Space, і навіть не очікував, що гра буде набагато краща за Dead Space 3, де це можливо. Ну а після жахливого релізу, коли на ПК в цей проект було взагалі неможливо грати, я почав очікувати ще меншого. Але гра все одно розчарувала.
O tempora: The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay and Assault on Dark Athena
O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.
I’ve replayed The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay, in its PC “Developer’s Cut” release, back in 2004-2005 quite a few times. At the time and to this day, this game felt like an experience unlike anything else. Being an action adventure with stealth, quests, FPS, multiple solutions to problems, constantly changing situations it wasn’t quite an “immersive sim”, yet it wasn’t just a simple action adventure either. And I’d say that ever since then, the only other game that attempted to be something as varied and unique was The Darkness, a game also from Starbreeze Studios released 3 years after EfBB. A lot of the members from this team later went to form MachineGames that started with something more unique, the game being Wolfenstein: The New Order, but even that title has never been quite as varied as EfBB and all of their follow ups have been more and more primitive and generic.
The game was a critical success, remains to this day an example of how good tie-in games can be (this title was released to coincide with The Chronicles of Riddick movie) and in 2009 an extended version/sequel was released – Assault on Dark Athena. This new release contained almost the entirety of Escape from Butcher Bay content, but now on the updated engine and with some tweaks and rebalancing, and an expansion-sequel campaign that was about 2/3 the size of the original game. It wasn’t received as warmly, later had several strange attempts at digital release, including the DRM-Free GOG version which I’ve bought back in the day and replayed right now, but now it remains completely unavailable for purchase digitally. And since I’ve not played this game ever since 2009, I was curious to see just how much my opinion on it might change today.
Read more“O tempora: The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay and Assault on Dark Athena”
О часи: The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay та Assault on Dark Athena
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Я проходив The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay, а точніше ПК реліз “Developer’s Cut”, в 2004-2005-их не раз. Гра і тоді і сьогодні сприймається як щось абсолютно унікальне. Action adventure в якій і стелс, і квести, і FPS, і декілька рішень проблем, і постійні зміні в темпі та акцентах на механіках… Це не “immersive sim”, але і “просто” action adventure її назвати теж складно. І я би сказав, що лише один інший проект робив щось настільки ж унікальне і різноманітне – це The Darkness. А тобто, наступний проект Starbreeze Studios, який вийшов через 3 роки після EfBB. Багато людей з команди потім створили студію MachineGames, і Wolfenstein: The New Order теж був доволі унікальним, але навіть приблизно не доходив до рівнів, які були постійними в EfBB. Ну а все що вони випускали після цього, було набагато більш примітивним.
Цей проект був дуже високо оціненим критиками і став золотим стандартом для всіх проектів, які випускали по ліцензії під вихід фільму (реліз гри був підібраний щоб співпадати з Хроніками Ріддіка). В 2009 вийшла нова версія гри з продовженням – Assault on Dark Athena. В цю версію попав майже весь контент ПК версії Escape from Butcher Bay, але тепер на оновленій версії рушія і з деякими змінами та оновленим балансом. І також новою сюжетною частиною, яка займала десь 2/3 часу основної гри. Перевидання зустріли більш прохолодно, в цифровому варіанті гру видавали дуже сумнівно (єдиною адекватною версією стала версія на GOG де не було DRM, саме в неї я і грав), а потім зовсім зняли з продажу і тепер її придбати просто неможливо. Я не грав в гру з 2009-ого, тому мені було особливо цікаво, чи зміниться моя думка про проект.
Read more“О часи: The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay та Assault on Dark Athena”
Disapprove: Scorn
I know people have expected a lot from Scorn. Ever since the “gameplay trailer” the developers released 5 years ago, there was a lot of excitement for both the visual style and the fact that it included combat and seemed to aim at being a proper action horror game, not just a typical for the time horror themed adventure where you run away all the time. But I’ve had my reservations and the closer to release the game go, the more suspicious the trailers seemed to me so I wanted to wait and see what happens. A lukewarm reception is what happened, so I’ve decided to return to the game later, on a discount. But even that and low expectations didn’t make the experience with this game good.
Розчарування: Scorn
Знаю, що багато людей чекали Scorn. З релізу першого “ґеймплейного трейлеру” 5 років тому, людей зачарував візуальний стиль проекту, а той факт, що там показали і екшен, а не лише ходьбу по локаціях, дали надію, що гра буде нормальним горор action adventure, а не ще одною повільною пригодницькою грою, де інколи треба втікати від ворогів. Але я сумнівався і чим ближче до релізу, тим підозрілішими здавались мені трейлери гри. Огляди на релізі були не найкращими, підтверджуючи мої підозри, тому я вирішив трошки почекати і придбати проект вже коли будуть знижки. Але навіть зі знижками і без рожевих окулярів гра розчарувала.
Happy about: PowerWash Simulator and Chop Goblins
Occasionally, it’s nice to play a simple game to relax. And I’ve got two different ones for you to check out. A quick tiny FPS from David Szymanski Chop Goblins and one of those simulator titles that aren’t really serious, but aren’t just a shitpost either – PowerWash Simulator. They’re different, relaxing in their own way and fun.
Read more“Happy about: PowerWash Simulator and Chop Goblins”
Радий: PowerWash Simulator та Chop Goblins
Інколи хочеться пограти в щось просте і відпочити. Ось я знайшов ще два прикольних приклади таких ігор. Маленька FPS від Девіда Шиманські – Chop Goblins. І один з симуляторів, які не серйозні, але при цьому і не повний шитпост – PowerWash Simulator. Обидві гри прикольні, хоча і дуже різні.
Happy about: Return to Monkey Island
For a lot of people the original Monkey Island titles mean a lot. And for the game industry as a whole, not just the adventure titles, these games have had (and still have) a lot of influence. For me? I respect them and admire them, but the first time I’ve actually completed the first two entries was only after the Special Editions came out a bit over 10 years ago. I did encounter these titles as a kid, of course, but had far more experience with other LucasArts titles and adventures from other companies. The first game in the franchise I’ve completed was actually Tales from Monkey Island and I’ve still never bothered to play Escape and Curse.
Why is this important? Well, your enjoyment from Return to Monkey Island will depend greatly on your experience with the previous games. But what I can say for sure, is that if I’m anything to go by – you can still have a lot of fun with this game, even if you don’t know the classic titles by heart.
Радий: Return to Monkey Island
Для величезної кількість людей перші дві частини Monkey Island мають сентиментальне значення. І це я не кажу про те, наскільки впливовими і важливими для всієї індустрії ігор були ці проекти, з впливом, який досі відчувається. Але я скоріш поважаю їх, ніж обожнюю. І перший раз пройшов їх повністю лише років 10 назад, коли вийшли Special Edition версії. В дитинстві я просто якось частіше попадав на інші ігри LucasArts та пригоди інших розробників. Першою пройденою грою в серії для мене стала Tales from Monkey Island, а в Escape та Curse я все ще не грав взагалі і не знаю коли вирішу.
Чому це важливо? Бо на ваш досвід з Return to Monkey Island буде напряму впливати те, наскільки сильно ви знаєте і любите серію. Що я точно можу тепер сказати, що навіть без глибокого знання інших ігор серії вам цей проект може дуже сподобатись.