stealth – Page 3 – Klardendum

Happy about: The Saboteur

27/09/2023 27/09/2023

There was once a game development studio called Pandemic Studios, who released a lot of projects that were either extremely critically and financially successful, like Star Wars: Battlefront and Mercenaries: Playground of Destruction, or more polarizing, but still highly beloved like Full Spectrum Warrior or Destroy All Humans!. But then, after lots of delays, Mercenaries 2: World in Flames was launched to more mediocre reviews and there were reports that the game was released in a state deemed unfinished by the team. The Lord of the Rings: Conquest had even worse reviews and was relatively quickly forgotten. And the final game of the studio, The Saboteur, was launched after one of the development offices was already closed by EA and almost immediately after the game launch to relatively positive reviews, the whole studio was shut down.

Which came as a shock to me – I played The Saboteur when it was first released and considered it to be among the best and most enjoyable examples of sandbox-y open world games – games that I rarely enjoy. I remembered loving its sound design. How the parkour felt much better than what Assassin’s Creed did at the time (with only 2 first games launched). How its approach to stealth and sabotage felt like a perfect “simplified Hitman in open world”. But memories can often be incorrect, so for a while I wanted to revisit the game and give it a fresh look. Thankfully, it’s still available on GOG, and plays pretty well on modern hardware.

Read more“Happy about: The Saboteur”

Радий: The Saboteur

27/09/2023 29/11/2023

Колись існувала студія Pandemic Studios, яка випустила купу проектів, деякі з яких були дуже успішними, як Star Wars: Battlefront чи Mercenaries: Playground of Destruction, а деякі менш успішними, але все одно відомими, як Full Spectrum Warrior чи Destroy All Humans!. Але коли після багатьох переносів релізу вийшла Mercenaries 2: World in Flames, відгуки на неї були не найкращими і навіть сама команда вважала проект незакінченим. The Lord of the Rings: Conquest зустріли ще гірше і гру дуже швидко забули. А фінальним проектом стала The Saboteur. На момент виходу одна з частин студії вже була закрита, а після серії доволі нейтральних оглядів EA закрили студію повністю.

Ці новини для мене стали повною несподіванкою – я в той момент проходив The Saboteur і мені він здавався одним з найкращих прикладів ігор-пісочниць з відкритим світом. А цей жанр мені дуже рідко подобається. І хоча я повернувся до гри вперше з релізу, я весь це час добре пам’ятав, який в грі був чудовий дизайн звуку, як паркур працював краще ніж в серії Assassin’s Creed на той момент (тоді вийшли лише перші 2). І мені дуже подобалось, як стелс та саботаж в грі були чудовим прикладом “спрощеного Hitman у відкритому світові”. Але не все завжди виявляється таким, яким ти це пам’ятаєш, тому я давно хотів знову сісти за гру і пройти її знову. На щастя, її все ще можна придбати на GOG і вона без проблем працює на сучасному залізі.

O tempora: No One Lives Forever 1 and 2

27/06/2023 27/06/2023

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Ah, Monolith Productions at their heyday… Not that their releases were consistently great or popular, but they’ve made some fantastic classics, most of which were powered by their own engine that was first developed for Microsoft to showcase the power of DirectX. Even though the usage of that engine began with the dreadful Blood 2 that no one should ever play, the first half of the 00s started an almost perfect set of games using that engine: The Operative: No One Lives Forever, Aliens Versus Predator 2, No One Lives Forever 2: A Spy in H.A.R.M.’s Way, Tron 2.0, F.E.A.R., Condemned: Criminal Origins were all instant classics and are still beloved and remembered by many. Three of these six titles, however, are not available anywhere digitally.

I used to love NOLF. They were among the very first games I played on my own PC back in the day and I’ve replayed them several times since. But the last revisit happened a very very long time ago – I don’t even remember when. So I decided that it was a good time to finally remember why people have such fond memories about these.

О часи: No One Lives Forever 1 та 2

27/06/2023 27/06/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Monolith Productions в свої золоті часи були неймовірними. Не кожна їх гра була чудовою чи популярною, але скільки неймовірних проектів вони випустили, більшість з яких ще й були зроблені на рушії, який вони самі зробили для Microsoft, щоб показати крутість DirectX. І хоча першою грою на ньому була бридотна Blood 2, в яку навіть не намагайтесь грати, перша половина 00-их складалась з дуже важливих проектів: The Operative: No One Lives Forever, Aliens Versus Predator 2, No One Lives Forever 2: A Spy in H.A.R.M.’s Way, Tron 2.0, F.E.A.R., Condemned: Criminal Origins. Всі ці ігри майже миттєво стали хітами і багато хто їх досі пам’ятає. Але три з цих шести ігор зараз придбати в цифрі неможливо.

Мені дуже подобалась серія NOLF. Ігри були одними з найперших, в які я грав на своєму першому “сучасному” ПК і я багато разів їх проходив. Але останній такий раз був дуже давно – я навіть не згадаю вже коли. Тому я нарешті вирішив, що настав час пройти їх знову і згадати, за що їх так любили.

Happy about: Amnesia: The Bunker

21/06/2023 29/06/2023

The influence of Frictional Games on the direction horror themed games took over the past 16 years is undeniable. Their initial Penumbra tech demo from 2006 was a surprisingly fresh take on an adventure genre, with stealth and action aspects, physically-based puzzles and interactions and surprisingly solid horror atmosphere. All of which was developed further into Penumbra: Overture, the only game from the studio until now that was adhering to the pillars of the classic survival horror, focusing not only on exploration, adventure elements and stealth, but also allowing you to deal with enemies directly via combat and traps. But beginning with Penumbra: Black Plague, the team set a mission for themselves to make great narrative-driven titles and to achieve that, the survival horror mechanics had to go.

After achieving great and unexpected success with Amnesia: The Dark Descent, team followed it up with no less great SOMA. Two fantastic story-driven horror themed stealth adventure games that always prioritized good atmospheric experience over the mechanical aspects of the gameplay. Then, just over two years ago, they’ve decided to revisit the Amnesia “brand” with the incredibly mediocre Amnesia: Rebirth – a game that went really far into the narrative, but without making it particularly engaging or interesting to experience. Amnesia: The Bunker seems like a direct reaction to that as it is the return to beginning and a curious attempt to reimagine what classic survival horror gameplay could be, while staying easily recognizable.

Радий: Amnesia: The Bunker

21/06/2023 29/06/2023

Вплив Frictional Games на те, якими стали ігри з горор тематикою за останні 16 років, неможливо переоцінити. Технодемо Penumbra 2006-го року була неймовірно свіжою ідеєю для пригодницької гри – там були і вдалі стелс та екшен, і незвично “тактильний” підхід до інтеракцій і крута атмосфера. Що вони потім розвили в Penumbra: Overture – єдиній до сьогодні їх грі, яка повністю відповідала стандартам класичного survival horror завдяки акценту не лише на дослідження локацій, пригодницькі елементи та стелс, але й на можливості прибрати ворогів боєм або пастками. Та починаючи з Penumbra: Black Plague студія поставила собі задачу створювати в першу чергу чудові сюжетні проекти, заради чого багато з survival horror треба було прибрати.

Після неочікувано величезного успіху з Amnesia: The Dark Descent, студія створила не менш круту SOMA. Обидві чудові сюжетні горор пригодницькі ігри зі стелсом головною ціллю ставили собі створити проект, механіки якого існують для створення атмосфери і оповідання історії. Та два роки тому студія вирішила повернутись до “бренду” Amnesia з не дуже цікавою Amnesia: Rebirth. Та гра була навіть ще більше про сюжет, але сам сюжет вийшов слабким, а більше нічого в грі й не було. Amnesia: The Bunker відчувається, ніби розробники тепер спробували зробити щось абсолютно протилежне і також повернутись до того, з чого вони починали, переосмисливши що таке класичний survival horror.

Read more“Радий: Amnesia: The Bunker”

Disapprove: The Callisto Protocol

24/01/2023 23/05/2023

I didn’t expect a lot from The Callisto Protocol – just a solid survival action game. I didn’t expect it to be as amazing as the first Dead Space, didn’t even expect it to be that much better than Dead Space 3, in ways in which it could be better at least. And after the disastrous launch when the game was entirely unplayable on PCs I’ve lowered my expectations even further. But the game still managed to disappoint.

Розчарування: The Callisto Protocol

24/01/2023 24/01/2023

Я багато від The Callisto Protocol не очікував – просто сподівався отримати адекватний survival action. Я не думав, що гра буде настільки ж чудовою як перший Dead Space, і навіть не очікував, що гра буде набагато краща за Dead Space 3, де це можливо. Ну а після жахливого релізу, коли на ПК в цей проект було взагалі неможливо грати, я почав очікувати ще меншого. Але гра все одно розчарувала.

O tempora: The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay and Assault on Dark Athena

16/01/2023 28/06/2023

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

I’ve replayed The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay, in its PC “Developer’s Cut” release, back in 2004-2005 quite a few times. At the time and to this day, this game felt like an experience unlike anything else. Being an action adventure with stealth, quests, FPS, multiple solutions to problems, constantly changing situations it wasn’t quite an “immersive sim”, yet it wasn’t just a simple action adventure either. And I’d say that ever since then, the only other game that attempted to be something as varied and unique was The Darkness, a game also from Starbreeze Studios released 3 years after EfBB. A lot of the members from this team later went to form MachineGames that started with something more unique, the game being Wolfenstein: The New Order, but even that title has never been quite as varied as EfBB and all of their follow ups have been more and more primitive and generic.

The game was a critical success, remains to this day an example of how good tie-in games can be (this title was released to coincide with The Chronicles of Riddick movie) and in 2009 an extended version/sequel was released – Assault on Dark Athena. This new release contained almost the entirety of Escape from Butcher Bay content, but now on the updated engine and with some tweaks and rebalancing, and an expansion-sequel campaign that was about 2/3 the size of the original game. It wasn’t received as warmly, later had several strange attempts at digital release, including the DRM-Free GOG version which I’ve bought back in the day and replayed right now, but now it remains completely unavailable for purchase digitally. And since I’ve not played this game ever since 2009, I was curious to see just how much my opinion on it might change today.

О часи: The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay та Assault on Dark Athena

16/01/2023 28/06/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Я проходив The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay, а точніше ПК реліз “Developer’s Cut”, в 2004-2005-их не раз. Гра і тоді і сьогодні сприймається як щось абсолютно унікальне. Action adventure в якій і стелс, і квести, і FPS, і декілька рішень проблем, і постійні зміні в темпі та акцентах на механіках… Це не “immersive sim”, але і “просто” action adventure її назвати теж складно. І я би сказав, що лише один інший проект робив щось настільки ж унікальне і різноманітне – це The Darkness. А тобто, наступний проект Starbreeze Studios, який вийшов через 3 роки після EfBB. Багато людей з команди потім створили студію MachineGames, і Wolfenstein: The New Order теж був доволі унікальним, але навіть приблизно не доходив до рівнів, які були постійними в EfBB. Ну а все що вони випускали після цього, було набагато більш примітивним.

Цей проект був дуже високо оціненим критиками і став золотим стандартом для всіх проектів, які випускали по ліцензії під вихід фільму (реліз гри був підібраний щоб співпадати з Хроніками Ріддіка). В 2009 вийшла нова версія гри з продовженням – Assault on Dark Athena. В цю версію попав майже весь контент ПК версії Escape from Butcher Bay, але тепер на оновленій версії рушія і з деякими змінами та оновленим балансом. І також новою сюжетною частиною, яка займала десь 2/3 часу основної гри. Перевидання зустріли більш прохолодно, в цифровому варіанті гру видавали дуже сумнівно (єдиною адекватною версією стала версія на GOG де не було DRM, саме в неї я і грав), а потім зовсім зняли з продажу і тепер її придбати просто неможливо. Я не грав в гру з 2009-ого, тому мені було особливо цікаво, чи зміниться моя думка про проект.