So, I’m not the biggest fan of turn based RPGs, as I always say when I’m about to talk about one. Neither am I that huge of a “jRPG” fan. I’ve played all of the numbered Final Fantasy games and like most of them, Chrono Trigger is among my favorite games, Parasite Eve is fantastic and all that, don’t get me wrong. But back when the whole PS2 era of Japanese Role Playing Games was happening with dozens of games coming out, I have played almost none of them. Why am I talking about it? Well, Clair Obscur: Expedition 33 is a huge love letter to that whole era of RPGs.
Tag: jRPG
Зачарований: Clair Obscur: Expedition 33
Як зазвичай, я попереджаю читачів, що покрокові RPG я не дуже люблю. Як і “jRPG” в цілому. Так, я пройшов всі основні Final Fantasy і більшість мені подобається, а Chrono Trigger – одна з моїх найбільш улюблених ігор. Parasite Eve супер класна… Так це все теж правда, але коли в епоху PS2 виходила купа японських рольових ігор, я майже всі пропустив. Що є важливим контекстом для Clair Obscur: Expedition 33, яка бере за основу саме ту епоху RPG.
In love with: Look Outside
Look Outside is a very unusual type of game. Horror theme in roleplaying games is quite common and some of the most famous examples of the genre and its many subgenres are horror themed. But going beyond just the theme, building mechanics to evoke fear and tension? That’s far less typical. Think of Sweet Home, a Capcom action adventure RPG that is also often considered to be the very first survival horror. A game that is far more of an action adventure than an RPG, basically. Not many games attempt that. From Software experimented with it a bit. There’s the Shadow Hearts precursor Koudelka, of course. Parasite Eve 1 and especially 2. Recently, there has been a resurgence of these types of games, often built with RPG Maker. But they often focus on things that are either too action adventure and barely RPG at all, or vice versa. And those that do focus on being role-playing games often take their main inspiration from titles like Lisa: The Painful or Fear & Hunger, focusing on delivering the brutally hard difficulty, rather than some fun experience.
Now, Look Outside isn’t easy either and I could see influences of Lisa or Fear & Hunger in it. In fact I have played the game on the easier difficulty after attempting to complete it on the normal one first, but I’ll delve into it later. But that’s not the focus nor the selling point of the game. Instead, this game brings the experience that a lot of immersive sims and open world RPGs strive to have – building a personal story in a strange world. And it does it with a lot of style, variety, surreal creativity and fantastic tunes.
Зачарований: Look Outside
Look Outside – дуже неочікуваний тип гри. З одного боку, горор тематика в рольових іграх зустрічається дуже часто і присутня в найбільш відомих прикладах жанру. З іншого боку – далі сюжетної тематики справа не йде, і механічно такі ігри не побудовані навколо викликання страху чи напруження. Я одразу згадую Sweet Home, action adventure RPG від Capcom, яку зазвичай вважають першим survival horror проектом. Гра була більше пригодою, ніж RPG, і таке зустрічається не дуже часто. З таким експериментували From Software, перша частина серії Shadow Hearts – Koudelka, – це теж відомий приклад. Parasite Eve 1 чи особливо 2. За останні декілька років, ідеї такого плану знову стали популярні серед проектів, які створені на RPG Maker. Але дуже часто такі ігри або занадто action adventure (і зовсім не RPG), або навпаки. А серед тих проектів, які мають правильний баланс, дуже типово брати за основу щось неймовірно важке для проходження, типу Lisa: The Painful чи Fear & Hunger, замість спроб створити щось веселе.
Хоча Look Outside назвати легкою я не можу, і вплив Lisa чи Fear & Hunger я теж в ній бачу, але це не фокус цього проекту. Хоча я все одно пройшов гру лише на легкій складності, після того, як пограв на нормальній (поясню нижче). Але сенс не в цьому, а в тому, що гра більше зацікавлена в створенні персональної історії гравця, яку вони можуть писати своїми рішеннями. І робить гра це з неймовірним стилем, різноманіттям, красивим і сюрреалістичним дизайном та відмінним саундтреком.
O tempora: Sweet Home
O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.
I’ve talked about movie tie-in titles that became instrumental in shaping the future of gaming when I was exploring The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay. But this time, we are going even further back in time to 1989, to a horror themed action adventure turn based party based RPG Sweet Home, developed by Capcom as a tie-in to the movie of the same name. It was released on Famicom exclusively in Japan and has never been officially localized or re-released. Yet, this game and its unique blend of game mechanics are incredibly unique and have never been recreated to this day. And it is also the reason Resident Evil exists.
О часи: Sweet Home
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Я раніше вже писав про ігри за кіноліцензією, які мали величезний вплив на розвиток цієї індустрії, коли обговорював The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay. Але цього разу, проект під питанням з’явився набагато раніше – в 1989-ому році. А конкретно, це покрокова командна рольова гра з горор тематикою та action adventure ґеймплеєм Sweet Home, яку Capcom зробили під вихід фільму з цією ж назвою. Гра вийшла виключно в Японії на Famicom, ніколи офіційно не перекладалась чи видавалась знову, але її ґеймплей настільки унікальний, що до сьогодні не існує ігор, які б грались так само. І також ця гра – причина чому Resident Evil існує.
Disapprove: Final Fantasy VII Rebirth
I absolutely loved Final Fantasy VII Remake Intergrade. I was never a fan of the original game, heck I have more interest in FF8, despite it being a less fun game to play. But Remake, and the Episode INTERmission? So freaking good! I was excited about Rebirth and couldn’t wait to play it. Yet, as I was playing it I couldn’t wait for it to be finally over… It isn’t a bad game, but if the final part of this remake trilogy follows the same gameplay formula, I’m not buying it. I can have my time wasted for free.
Розчарування: Final Fantasy VII Rebirth
Важливо зазначити, що Final Fantasy VII Remake Intergrade мені дуже сподобалась, хоча я ніколи сильно не любив оригінал. Та ж FF8 мені більш цікава, хоч проходити її не супер приємно. Але той Remake з Episode INTERmission DLC був неймовірним. Тому і в Rebirth я хотів пограти. Але поки нарешті грав, то не міг дочекатись, коли гра нарешті скінчиться… Це не погана гра, але кажу одразу, що якщо остання частина цієї трилогії буде працювати так само як ця, я не збираюсь її проходити. Гаяти час можна цікавіше.
Disapprove: Visions of Mana
As someone who didn’t play any Mana/Seiken Densetsu titles until the Trials of Mana remake, that I really enjoyed, I don’t really have any specific expectations from the series. All I want these games to be is fun jRPG/action RPG adventure titles with simple but exciting plots and some curious, if not necessarily revolutionary ideas. And while I didn’t enjoy my time with the Secret of Mana remake (and doubt I would’ve liked the original either), I still admired what it was trying to achieve as a SNES game from 1993. Plus, its story, while basic, was still curious and the world had lots of interesting and unexpected elements to it.
Which isn’t entirely lacking from Visions of Mana either – it does have its moments, its visual style is like concept art come to life and there is an adventurous spark to it. But unfortunately, it is also tedious, way too long for what it actually has to say and the cause for it all might not be some series of bad calls from the development team. No, the real issue here is that Visions of Mana feels like a game made by several teams, none of which knew what they were doing and why.
Розчарування: Visions of Mana
Оскільки до рімейку Trials of Mana (який мені дуже сподобався) я не грав в серію Mana/Seiken Densetsu, в мені досі нема ніяких особливих очікувань від цих проектів. Я уявляю, що гра в серії буде просто прикольною jRPG/action RPG з пригодницьким настроєм і деякими хоча б трохи новітніми ідеями. Наприклад, коли рімейк Secret of Mana мене розчарував (і навряд оригінальна версія мені сподобалась би більше), я все одно розумів історичну важливість гри і її експериментальність як для SNES проекту 1993-го року. І сюжет в грі хоча і був дуже простим, але все одно хоча б захопливим і пригодницьким і світ гри мав цікаві і неочікувані елементи.
Що можна знайти і в Visions of Mana. Тут є прикольні моменти, візуальний стиль гри неймовірно красивий і виглядає ніби хтось перетворив концепти на 3D локації, та й пригодницький запал в ній можна знайти. Та на жаль, гра також дуже нудна і не знає коли зупинитись. І причиною цьому, як мені здається, стало те, що гру розробляло кілька окремий команд, жодна з яких не знала що за гру вони роблять.