Disapprove: Visions of Mana

As someone who didn’t play any Mana/Seiken Densetsu titles until the Trials of Mana remake, that I really enjoyed, I don’t really have any specific expectations from the series. All I want these games to be is fun jRPG/action RPG adventure titles with simple but exciting plots and some curious, if not necessarily revolutionary ideas. And while I didn’t enjoy my time with the Secret of Mana remake (and doubt I would’ve liked the original either), I still admired what it was trying to achieve as a SNES game from 1993. Plus, its story, while basic, was still curious and the world had lots of interesting and unexpected elements to it.

Which isn’t entirely lacking from Visions of Mana either – it does have its moments, its visual style is like concept art come to life and there is an adventurous spark to it. But unfortunately, it is also tedious, way too long for what it actually has to say and the cause for it all might not be some series of bad calls from the development team. No, the real issue here is that Visions of Mana feels like a game made by several teams, none of which knew what they were doing and why.

Read more“Disapprove: Visions of Mana”

Розчарування: Visions of Mana

Оскільки до рімейку Trials of Mana (який мені дуже сподобався) я не грав в серію Mana/Seiken Densetsu, в мені досі нема ніяких особливих очікувань від цих проектів. Я уявляю, що гра в серії буде просто прикольною jRPG/action RPG з пригодницьким настроєм і деякими хоча б трохи новітніми ідеями. Наприклад, коли рімейк Secret of Mana мене розчарував (і навряд оригінальна версія мені сподобалась би більше), я все одно розумів історичну важливість гри і її експериментальність як для SNES проекту 1993-го року. І сюжет в грі хоча і був дуже простим, але все одно хоча б захопливим і пригодницьким і світ гри мав цікаві і неочікувані елементи.

Що можна знайти і в Visions of Mana. Тут є прикольні моменти, візуальний стиль гри неймовірно красивий і виглядає ніби хтось перетворив концепти на 3D локації, та й пригодницький запал в ній можна знайти. Та на жаль, гра також дуже нудна і не знає коли зупинитись. І причиною цьому, як мені здається, стало те, що гру розробляло кілька окремий команд, жодна з яких не знала що за гру вони роблять.

Read more“Розчарування: Visions of Mana”

Thoughts on: Like a Dragon: Infinite Wealth

Another year, another Like a Dragon game. It’s been this way for a while now, to be fair, and playing these titles is not tiring, even if a bit routine. Yet I can’t help but feel that the RGG team itself is starting to get tired and for all of the cool ideas and elements they put in these games, they might be dreaming to make a bunch of non-Like a Dragon games instead.

Infinite Wealth, or Like a Dragon 8, is the second jRPG entry in the series so far, focusing on party turn based combat instead of beat ’em up gameplay. And while it has a lot of really cool things and quality of life improvements over the Yakuza: Like a Dragon, I can’t say that I’ve enjoyed it much.

Read more“Thoughts on: Like a Dragon: Infinite Wealth”

Думки про: Like a Dragon: Infinite Wealth

Ні року без Like a Dragon. Але студія RGG працює в такому режимі дуже давно, і хоча проходження проектів трохи почало ставати рутиною, вони ще не втомлюють. Мене, в плані, в от самих розробників, як мені здається, вже починає втомлювати. І я не здивувався би, якби насправді вони хотіли випустити десятки інших ігор з класними свіжими ідеями, замість нової частини Like a Dragon.

Infinite Wealth, або Like a Dragon 8, – друга гра серії в жанрі jRPG, з фокусом на покрокову бойову систему командою, замість beat ’em up. І хоча в цій грі є купа покращень в порівнянні з Yakuza: Like a Dragon, проходити цю гру мені не дуже сподобалось.

Read more“Думки про: Like a Dragon: Infinite Wealth”

In love with: Dragon Quest XI S: Echoes of an Elusive Age – Definitive Edition

So… I’ve never played a Dragon Quest game before this one. It’s a bit odd to think that, given how important for the development of Japanese-made RPGs the game was. Even if it itself originally drew inspiration from Wizardry and Ultima. But yeah, I’ve played almost every Final Fantasy game, but never Dragon Quest. So I’m glad that DQ XI became my introduction to the series as I do see why it’s often called one of the greatest examples of the genre.

Read more“In love with: Dragon Quest XI S: Echoes of an Elusive Age – Definitive Edition”

Зачарований: Dragon Quest XI S: Echoes of an Elusive Age – Definitive Edition

Саме так я знайомлюсь з серією Dragon Quest. Трохи дивно, що я до цього в них не грав, бо серія стала неймовірно впливовою на розвиток всіх японських RPG, хоча і сама в першу чергу була зроблена під впливом від Wizardry та Ultima. Але якось так вийшло, що я пройшов майже всі існуючі Final Fantasy, але не грав в жоден Dragon Quest. Добре, що знайомство почалось саме з DQ XI, бо я бачу чому цю гру часто називають однією з найкращих в жанрі.

Read more“Зачарований: Dragon Quest XI S: Echoes of an Elusive Age – Definitive Edition”

Disapprove: Secret of Mana (2018)

Three years ago I’ve played the Trials of Mana remake which was my first introduction to the Mana (Seiken Densetsu) series. It was a very simple, but extremely fun and exciting action RPG that had the energy and ideas of the 90s redone with all of the experience and sensibilities of the 2020s. Countless games were inspired by Secret of Mana, and Ys and thousands of hack and slash games and their experience was poured into making Trials of Mana 2020, making it a fun experience a lot of modern players can instantly get into.

And now I’ve played Secret of Mana remake from 2018, which actually feels like a game from 1993 and it’s been a miserable experience throughout. Surprisingly, from what I’ve gathered, partially because some things in this remake made the game worse.

Read more“Disapprove: Secret of Mana (2018)”

Розчарування: Secret of Mana (2018)

В 2021-ому я пройшов рімейк Trials of Mana, який став моїм знайомством з серією Mana (Seiken Densetsu). Це була дуже проста, але дуже захоплива action RPG, в якій шалені ідеї та атмосфера ігор 90-их чудово поєднались з якістю та зручністю 2020-их. Сотні action RPG ігор робились під впливом оригінальної Secret of Mana, чи Ys і також багатьох hack and slash проектів, і найкращі ідеї з усіх них були реалізовані в Trials of Mana 2020, завдяки чому, гра сприймалась “сучасною” в найкращому сенсі.

А тепер я нарешті пройшов і рімейк Secret of Mana 2018-ого, який відчувається як гра 1993-го року в найгіршому сенсі. Причому, як я розумію, велика кількість того що мені не сподобалось робить саме рімейк.

Read more“Розчарування: Secret of Mana (2018)”

O tempora: Final Fantasy IX

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Well, it finally happened. Barring the online-only entries and Final Fantasy XVI (that is not yet out on PC), I’ve played/replayed all numbered entries in the series. And last one to do was the one that I usually named as my favorite. I was a bit scared about replaying Final Fantasy IX, not just because I knew that the PC port is rather average at best, but also because I had such good memories of the game, yet also remembered that there was a lot about it to get frustrated with. I was afraid that it won’t live up to my memory. But no, while it does indeed have a lot of things to criticize, it remains one of my favorite entries in the series and an easy recommendation.

Read more“O tempora: Final Fantasy IX”

О часи: Final Fantasy IX

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Ну ось і все. Не враховуючи чисто онлайнові ігри та Final Fantasy XVI (який поки не на ПК), я пройшов вперше чи заново всі номерні частини серії. І останньою стала та, яку я зазвичай називав улюбленою. Якщо чесно, мені було трохи страшно повертатись в Final Fantasy IX, не лише тому що я знав наскільки проблемний ПК порт гри, а скоріше тому, що я чудово пам’ятав і мінуси гри і боявся, що вони сьогодні мені будуть здаватись гірше ніж 20 років тому. На щастя ні. В грі вистачає речей, які варто критикувати, але моя думка про неї не змінилась і мені все ще легко рекомендувати цю частину іншим.

Read more“О часи: Final Fantasy IX”