O tempora: Half-Life 2 (20th Anniversary)

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

For how influential, important and beloved Half-Life 2 is, I always struggled replaying it. I’d start, go through several opening chapters in a blink of an eye, loving every second of it and then stop somewhere in the middle of Ravenholm or right after. I dunno, the original Half-Life, despite also having weaker segments, always felt more exciting to me overall… Not that I disliked HL2 – I still felt that it was a great game, just, not quite as good as the first one. Which is funny, because at the same time I did love Episode Two a lot and even though it had horrible grindy achievements, first game to add them back in the day, I did all of them.

Except, it’s been around 14 years since I’ve played them last time. And after revisiting the original Half-Life with its expansions and later the fan remake Black Mesa, I was meaning to revisit the sequel as well. What stopped me was the state of the game – HL2 has been somewhat broken for years, having lots of visual issues and some logic bugs too. In 2023 Valve has brought a fantastic update to the original Half-Life, which got me excited about the possibility of getting the same treatment for Half-Life 2. And now that the 20th Anniversary update is out, I’ve decided to finally revisit the game and both Episodes, as they are now part of the same package.

Read more“O tempora: Half-Life 2 (20th Anniversary)”

О часи: Half-Life 2 (20-та річниця)

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Хоча Half-Life 2 любили з моменту виходу, в мене ніколи не виходило пройти її заново. Я встановлював гру, проходив перші декілька розділів гри із задоволенням, але потім десь посередині Рейвенголму моє проходження заглухало і я не повертався до гри знову. Хоча в першому Half-Life теж вистачало менш цікавих моментів, мені чомусь завжди було приємніше пройти її від початку до кінця… Звичайно, я не можу сказати, що HL2 мені не подобався – гра все одно чудова і її вплив все ще можна відчути в сучасних проектах, але перша частина мені завжди подобалась більше. Що також дивно – Episode Two мені завжди дуже подобався і я навіть найгірші досягнення в ній отримав.

Але і в другий епізод я останній раз грав десь років 14 назад. І після проходження першої частини з її доповненнями, а потім і фанатського рімейку Black Mesa, я планував пройти і другу частину. І не зробив цього одразу тому, що HL2 в певний момент став трохи зламаною грою, як з візуальними, так і логічними багами. І коли в 2023-ому Valve зробили чудове оновлення першого Half-Life, я приготувався, що і для Half-Life 2 таке оновлення вийде. І ось, на 20-ту річницю гри її дійсно оновили і зробили Епізоди частиною основної гри. І я нарешті знову їх пройшов.

Read more“О часи: Half-Life 2 (20-та річниця)”

Thoughts on: Nightmare House: The Original Mod

One of the main reasons In Sound Mind was such a pleasant surprise to me a few years ago was because I heard it was from the team who made Nightmare House. In my memory, Nightmare House was a very annoying jump scare Half-Life 2 mod that was of the same obnoxious horror design mentality as something like Cry of Fear. But then, I saw a lot of people speak of that mod with genuine admiration and it popped up in different conversations described as one of the best single-player Source mods of all time… As I’ve come to learn, what I was thinking is the original Nightmare House, while what people love is Nightmare House 2.

Which is where Nightmare House: The Original Mod comes in to clear things up a bit. Released as a free game on Steam, partially to promote the development of a complete remake of this mod, this game combines both of the original Nightmare House mods into one experience. With the original mod serving as a “Prologue” and the praised Nightmare House 2 taking up the most of your playtime. As far as I’m aware, apart from many quality of life tweaks allowed by a standalone release, both mods are presented almost exactly as is with only minor changes.

Read more“Thoughts on: Nightmare House: The Original Mod”

Думки про: Nightmare House: The Original Mod

Однією з головних причин того, чому In Sound Mind мене так приємно здивувала, було те, що гру розробляла команда, які до цього робили Nightmare House. Цей мод для Half-Life 2 за моїми спогадами був типовим жахливим горором, який любить несподівано кричати на гравця і робити найтупіші і найпримітивніші речі, які від жанру можна очікувати – прямо як це робить жахливий Cry of Fear. Але відгуки на мод були дуже позитивними і час від часу я бачив, як його описували як один з найкращих модів на Source… Як виявилось, мої спогади були правильні і я думав про Nightmare House, а хвалили люди Nightmare House 2.

З виходом Nightmare House: The Original Mod такої плутанини більше не буде. Це безкоштовний “ремастер” обидвох модів, який не потребує встановлення ігор від Valve, і розробники випустили його як рекламу повного рімейку, який зараз знаходиться в розробці. Перший мод тепер вважається “Прологом” сюжету, а Nightmare House 2 – основна гра. І наскільки я зрозумів, окрім купи різних виправлень проблем та маленьких покращень, обидва моди представлені в тому вигляді, в якому вони виходили раніше.

Read more“Думки про: Nightmare House: The Original Mod”

Happy about: Indiana Jones and the Great Circle

Back in 2009 MachineGames was formed by people who decided to leave Starbreeze Studios after completing work on The Chronicles of Riddick: Assault on Dark Athena – a good expanded version of the already fantastic Escape from Butcher Bay they’ve worked on 5 years prior. The title, that remains one of the best examples of a movie license game, was an incredible mix of different genres and somewhat of an “immersive sim-lite” and managed to perfectly replicate the mood and the style of Riddick movies in an interactive form. However, as MachineGames they’ve worked on titles that were a bit more conventional. While Wolfenstein: The New Order (and The Old Blood to a degree) had its share of curious and unorthodox decisions for an FPS game, it was still a more or less straightforward FPS. While Wolfenstein II: The New Colossus and Wolfenstein: Youngblood were showing them going an even more conventional and boring route, including a lot of very generic live service and looter shooter elements into the game.

Indiana Jones and the Great Circle was meant to be different. An unofficial return to the ideas of Riddick and The Darkness, of sorts. And while it doesn’t stick the landing, it mostly gets there.

Read more“Happy about: Indiana Jones and the Great Circle”

Радий: Indiana Jones and the Great Circle

В уже далекому 2009-ому студія MachineGames була створена командою людей, які покинули Starbreeze Studios після закінчення роботи над The Chronicles of Riddick: Assault on Dark Athena – чудового доповненого видання неймовірної Escape from Butcher Bay, яку вони випустили за 5 років до того. Гра залишається одним з найкращих прикладів “гри по кіно ліцензії” та вмістила в собі купу різноманітних жанрів і працювала як трохи спрощена immersive sim гра. Яка при цьому ще й ідеально відтворювала настрій фільмів про Ріддіка, але в інтерактивному форматі. Але як студія MachineGames, команда працювала над більш “звичайними” проектами. І хоча Wolfenstein: The New Order (і трохи The Old Blood) мала купу неординарних рішень, як для FPS, вона все одно доволі чітко слідувала канонам жанру. Тоді як Wolfenstein II: The New Colossus та Wolfenstein: Youngblood виявились ще більш нецікавими проектами, які при цьому ще й купу “популярних” для ринку елементів мали, типу live service підходу.

З Indiana Jones and the Great Circle вони пішли іншим шляхом. Це неофіційне повернення до ґеймплейних основ Riddick та The Darkness, яке майже працює. Але робить багато помилок.

Read more“Радий: Indiana Jones and the Great Circle”

O tempora: Doom + Doom II

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Well, it finally happened. I’ve finally played both classic Doom titles start to finish and even all of its official expansions. It might sound weird to some, given how huge and important Doom has been for the development of FPS and game industry as a whole, but it just so happened that I was never much of an id Software games player. Even though Spear of Destiny was my first introduction to this type of games, I just never really played through any of their titles start to finish until decades later. Which includes the classic Doom games – I have played and finished the original Doom (that is, the first three episodes) a very long time ago, but I’ve never played any other title in its entirety apart from the Playstation version of the Final Doom, which was my only point of contact with the Doom II expansions. And yes, I did get it back in the day, because I thought it was the “final definitive version of Doom”, not realizing that it’s a completely different game…

But now Doom and Doom II have been officially re-released on all modern platforms in a remastered package by NightDive, with all of the official, and even some previously unofficial, releases combined into one game. And I’ve decided that it was finally time to give it a proper go.

Read more“O tempora: Doom + Doom II”

О часи: Doom + Doom II

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Ось я нарешті і пройшов обидві класичні частини Doom, а потім і всі офіційні доповнення. Для багатьох це може стати сюрпризом, враховуючи важливість серії для жанру FPS (та й в цілому ігрової індустрії), але я в дитинстві майже не грав в ігри від id Software. Хоча моїм першим знайомством з жанром стала Spear of Destiny, більшість їх класичних проектів я пройшов лише за останні 10-15 років. Так – навіть Doom. Першу частину (всі три оригінальних епізоди) я повністю пройшов, можливо, раніше за інші класичні проекти, але все одно не в 90-их. І єдиною іншою частиною класичною серії, в яку я грав, до недавніх років була Playstation версія Final Doom. Яку я купив, бо з назви подумав, що це “найбільш повна версія Doom”, але як виявилось, це зовсім інша гра… Але це залишалось моїм єдиним контактом з хоч якимось контентом, який відносився до Doom II, на десятиріччя.

Але коли Doom та Doom II офіційно випустили знову на всіх сучасних платформах, з ремастер роботою від NightDive, я вирішив, що настав час нарешті пройти ці ігри. І це стало довгою подорожжю через дві гри та неймовірну кількість офіційних доповнень.

Read more“О часи: Doom + Doom II”

Thoughts on: Trepang2

When I’ve first caught wind of Trepang2 it looked like a really cool project – an FPS that’s attempting to recreate the explosive style of F.E.A.R. and Criterion Games’ Black from PS2, but with some of the more modern ideas thrown in? Sign me the hell up! Yet, when I’ve played the demo of the game, I found it to be… Well, sure – still explosive and stylish. But really boring, uninspired and with some of the worst level design I’ve seen in a major release FPS in a while. So, I’ve decided to ignore the game and would’ve continued to do so if not for some of the people I know, who said that the game was better than my initial impressions told me it is. And now that I’ve completed it, in its fully DLC’ed up version, I can say with confidence that my initial thoughts were spot on.

Read more“Thoughts on: Trepang2”

Думки про: Trepang2

Коли я вперше почув про Trepang2, ідея мене дуже зацікавила – FPS гра, яка намагається відтворити вибуховий стиль F.E.A.R. та Black на PS2 від Criterion Games, але оновлений під сучасність? Обов’язково треба пограти! А потім перед виходом гри з’явилась її демо версія і хоча ґеймплей був дійсно вибуховим і стильним, грати було неймовірно нудно. Дизайн рівнів був просто бридкий і в цілому проект відчувався як дешева копія чогось прикольного, в найгіршому сенсі. Тому, я проігнорував проект і забув би про нього, якби декілька знайомих не сказали мені, що гра насправді краще, ніж мені здалося на перший погляд. Тож я пройшов гру з DLC і тепер без сумнівів можу сказати, що не помилявся в своїх перших оцінках.

Read more“Думки про: Trepang2”