Happy about: Return to Monkey Island

For a lot of people the original Monkey Island titles mean a lot. And for the game industry as a whole, not just the adventure titles, these games have had (and still have) a lot of influence. For me? I respect them and admire them, but the first time I’ve actually completed the first two entries was only after the Special Editions came out a bit over 10 years ago. I did encounter these titles as a kid, of course, but had far more experience with other LucasArts titles and adventures from other companies. The first game in the franchise I’ve completed was actually Tales from Monkey Island and I’ve still never bothered to play Escape and Curse.

Why is this important? Well, your enjoyment from Return to Monkey Island will depend greatly on your experience with the previous games. But what I can say for sure, is that if I’m anything to go by – you can still have a lot of fun with this game, even if you don’t know the classic titles by heart.

Read more“Happy about: Return to Monkey Island”

Радий: Return to Monkey Island

Для величезної кількість людей перші дві частини Monkey Island мають сентиментальне значення. І це я не кажу про те, наскільки впливовими і важливими для всієї індустрії ігор були ці проекти, з впливом, який досі відчувається. Але я скоріш поважаю їх, ніж обожнюю. І перший раз пройшов їх повністю лише років 10 назад, коли вийшли Special Edition версії. В дитинстві я просто якось частіше попадав на інші ігри LucasArts та пригоди інших розробників. Першою пройденою грою в серії для мене стала Tales from Monkey Island, а в Escape та Curse я все ще не грав взагалі і не знаю коли вирішу.

Чому це важливо? Бо на ваш досвід з Return to Monkey Island буде напряму впливати те, наскільки сильно ви знаєте і любите серію. Що я точно можу тепер сказати, що навіть без глибокого знання інших ігор серії вам цей проект може дуже сподобатись.

Read more“Радий: Return to Monkey Island”

Happy about: Gerda: A Flame in Winter

It’s a bit of a shame that story-driven adventure titles, and I mean the ones that are almost purely story driven like Telltale titles or Life is Strange, became almost a separate thing, very disconnected from the “classic” adventure games, even the ones that were also heavily story-driven. But at least we’re seeing more of them trying to experiment with the boundaries of the genre more. Gerda: A Flame in Winter is one such title – it’s not about puzzles and free exploration of locations or even really inventory usage in a classic sense, instead it’s all about choices and consequences and the storytelling. But it has a few very cool tricks to achieve its goals, even if it ends up being somewhat rough around the edges.

Read more“Happy about: Gerda: A Flame in Winter”

Радий: Gerda: A Flame in Winter

Навіть трохи шкода, що сюжетні пригодницькі ігри, а я маю на увазі ті, які майже повністю про сюжет (як ігри Telltale або Life is Strange), перетворились на щось типу свого жанра, окремого від класичних пригод, навіть тих які самі були з величезним акцентом на сюжет. Але хоча б при цьому ми бачимо більше цікавих експериментів. Саме такою грою і є Gerda: A Flame in Winter – тут нема типових загадок чи бродіння по локаціям, нема класичного використання предметів з інвентарю, а весь акцент зроблений на історію і рішення гравців. І робить вона це використовуючи цікаві прийоми, які роблять цю, в цілому трохи незграбну гру, набагато цікавіше.

Read more“Радий: Gerda: A Flame in Winter”

Thoughts on: The Excavation of Hob’s Barrow

If Wadjet Eye Games publishes something, I tend to pay at least some attention. I didn’t like every game they’ve ever published and not every game they’ve ever made, but they do tend to pick the titles that have something interesting about them among many a project made on Adventure Game Studio. When The Excavation of Hob’s Barrow got announced, I was curious as to what it might be. Curiosity only increased during the first hour and I was hoping the game will remain as interesting throughout. It didn’t.

Read more“Thoughts on: The Excavation of Hob’s Barrow”

Думки про: The Excavation of Hob’s Barrow

Коли гру видає Wadjet Eye Games, я не можу хоча б не звернути на неї уваги. Нехай не всі проекти, які вони видали, мені подобались, кожен з них був своєрідним і цікавим прикладом гри зробленої в Adventure Game Studio. Тому я не міг не звернути увагу і на The Excavation of Hob’s Barrow. Першу годину ця гра повністю виправдовувала мою зацікавленість і я лише сподівався, що вона такою і залишиться. На жаль, цього не сталося, хоча грати мені сподобалось.

Read more“Думки про: The Excavation of Hob’s Barrow”

Thoughts on: Immortality

7 years ago Her Story presented a very unique approach to an investigative adventure game, simulating the feeling of searching through the video archives of disjointed video clips and trying to piece together a more or less cohesive story out of it. A few years later, Sam Barlow followed the idea up with Telling Lies, a game that was criticized for having the same gameplay premise, but far longer video clips and more obtuse interface to turn the otherwise rather simple experience into a frustrating one. I haven’t played it myself, due to this criticism, but nonetheless was curious about what will come next. Immortality is yet another follow up to the idea first explored in Her Story, but this time the interface and the gameplay have been made less complex. Perhaps too much.

Read more“Thoughts on: Immortality”

Думки про: Immortality

7 років тому Her Story показала новий підхід до детективної пригодницької гри, де гравцям було треба шукати потрібні маленькі шматочки відео з великого архіву і зібрати в себе в голові з цього цільну історію. Через ще декілька років Сем Барлоу спробував розвити ці задумки з Telling Lies, грою яку критикували за те, що при повторенні ґеймплейних ідей з Her Story відео стали занадто довгими, а інтерфейс занадто незручним. Гра з цих описів мені здалась дуже дратуючою, тому я в неї не пограв сам, але все одно мені було цікаво, що цей розробник зробить далі. А далі в нас Immortality – новий проект в тому ж самому стилі, але з дуже спрощеним інтерфейсом і ґеймплеєм. Можливо, спрощеним занадто сильно.

Read more“Думки про: Immortality”

Happy about: The Centennial Case: A Shijima Story

Yeah, it seems like FMV games are back in full force. From titles that play more like Visual Novels, to adventure games and even attempts at stealth, there’ve been plenty of very different approaches to trying to mix live action segments with gameplay. And overall, the results are so much better than what we had during the boom of FMV games in the early to mid 90s. The Centennial Case: A Shijima Story, an FMV game from (surprisingly) Square Enix, is trying to mix the live action with a detective game and the results are pretty great, if uneven.

Read more“Happy about: The Centennial Case: A Shijima Story”

Радий: The Centennial Case: A Shijima Story

Ну що ж, схоже на те що FMV ігри повноцінно повернулись. Від проектів які більше нагадують візуальні новели, до пригодницьких ігор і навіть проектів, які намагаються бути побудованими на стелсі, ігри знаходять способи змішати відео з живими акторами з ґеймплеєм. І роблять це набагато краще ніж більша частина FMV проектів початку-середини 90-их, коли вони були особливо популярні і їх виходило дуже багато. The Centennial Case: A Shijima Story, FMV пригода від (неочікувано) Square Enix намагається бути детективною грою з живими акторами і в неї це доволі непогано вдається.

Read more“Радий: The Centennial Case: A Shijima Story”