Videos – Klardendum

O tempora: Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered

15/02/2025 15/02/2025

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Legacy of Kain has been one of the most important franchises for me personally. While it has not been a series I replayed very often, unlike a lot of survival horror classics, it has remained a benchmark of worldbuilding, character writing and storytelling. The incredible work Silicon Knights did when creating the world of Nosgoth for Blood Omen: Legacy of Kain still holds up. As do the stunning writing and cutscene direction of Amy Hennig and her team with later entries, as Crystal Dynamics became the owners of the franchise. There has been only one dud in the main series (Blood Omen 2), and even that game had its moments. Franchise consistently had incredible music, some of the best voice acting in games and one of the most cleverly written storylines… That to this day remains unfinished. Legacy of Kain: Defiance, the final “proper” entry in the series was released in 2003 and was an ending, but not the ending to the incredible tale started in 1996. And since then only cancelled projects, including some incredibly misguided ones, followed. By now, with almost all of the original team spread across the industry (or sadly not among the living) getting a sequel is not just unlikely but may even be preferable. The industry is too different and Legacy of Kain requires a strong vision and choices that development studios and especially publishers would simply not risk to make.

So, given that getting no future games in this wonderful franchise might be the best outcome possible, let’s look at its past with the recently released Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered.

О часи: Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered

15/02/2025 15/02/2025

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Ігрова серія Legacy of Kain для мене дуже важлива. Хоча я в цілому набагато частіше заново граю в класичні survival horror ігри, а не в ігри LoK, я продовжую вважати їх основними стандартами для того, як створювати світ, писати персонажів та розповідати сюжет. Silicon Knights зробили неймовірну роботу, створивши світ Носготу для Blood Omen: Legacy of Kain. А коли права на серію перейшли Crystal Dynamics, то робота Емі Хенніг на позиції сценаристки та режисера, підняли оповідання цієї серії на новий рівень. Навіть єдина дійсно слабка частина основної серії (Blood Omen 2) має прикольні елементи. Музика тут неперевершена, озвучення персонажів – краще ніж величезна кількість сучасних ігор. А сценарій кожної частини написаний так захопливо, що постійно хочеться дізнатись, що буде далі… На жаль, остання “повноцінна” частина серії – Legacy of Kain: Defiance, яка вийшла в 2003-ому, – закінчила лише частину цього сюжету. Але повного завершення саги, яка почалась в 1996-ому ми так і не отримали. Після купи закритих незакінчених проектів, включаючи дуже дивні, після того, як більша частина розробників серії розійшлась по іншим студіям (або, на жаль, померли) шанси на нову частину серії неймовірно малі. Більш того, можливо навіть краще, якщо її не буде. Сучасний ігровий ринок занадто сильно змінився. Розробники не потягнуть, а видавці не підуть на ризики.

Ну а раз відсутність нових частин може бути найкращим варіантом для серії, то варто подивитись в минуле. За допомогою Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered.

Happy about: Indiana Jones and the Great Circle

28/12/2024 28/12/2024

Back in 2009 MachineGames was formed by people who decided to leave Starbreeze Studios after completing work on The Chronicles of Riddick: Assault on Dark Athena – a good expanded version of the already fantastic Escape from Butcher Bay they’ve worked on 5 years prior. The title, that remains one of the best examples of a movie license game, was an incredible mix of different genres and somewhat of an “immersive sim-lite” and managed to perfectly replicate the mood and the style of Riddick movies in an interactive form. However, as MachineGames they’ve worked on titles that were a bit more conventional. While Wolfenstein: The New Order (and The Old Blood to a degree) had its share of curious and unorthodox decisions for an FPS game, it was still a more or less straightforward FPS. While Wolfenstein II: The New Colossus and Wolfenstein: Youngblood were showing them going an even more conventional and boring route, including a lot of very generic live service and looter shooter elements into the game.

Indiana Jones and the Great Circle was meant to be different. An unofficial return to the ideas of Riddick and The Darkness, of sorts. And while it doesn’t stick the landing, it mostly gets there.

Радий: Indiana Jones and the Great Circle

28/12/2024 28/12/2024

В уже далекому 2009-ому студія MachineGames була створена командою людей, які покинули Starbreeze Studios після закінчення роботи над The Chronicles of Riddick: Assault on Dark Athena – чудового доповненого видання неймовірної Escape from Butcher Bay, яку вони випустили за 5 років до того. Гра залишається одним з найкращих прикладів “гри по кіно ліцензії” та вмістила в собі купу різноманітних жанрів і працювала як трохи спрощена immersive sim гра. Яка при цьому ще й ідеально відтворювала настрій фільмів про Ріддіка, але в інтерактивному форматі. Але як студія MachineGames, команда працювала над більш “звичайними” проектами. І хоча Wolfenstein: The New Order (і трохи The Old Blood) мала купу неординарних рішень, як для FPS, вона все одно доволі чітко слідувала канонам жанру. Тоді як Wolfenstein II: The New Colossus та Wolfenstein: Youngblood виявились ще більш нецікавими проектами, які при цьому ще й купу “популярних” для ринку елементів мали, типу live service підходу.

З Indiana Jones and the Great Circle вони пішли іншим шляхом. Це неофіційне повернення до ґеймплейних основ Riddick та The Darkness, яке майже працює. Але робить багато помилок.

Thoughts on: Silent Hill 2 (2024)

18/10/2024 18/10/2024

I still find it odd that Silent Hill 2 got remade. Original game was such a surprise to those who played the first game, but that one did not get a remake and is still exclusive to PlayStation 1. When I revisited both Silent Hill and Silent Hill 2 last year it felt “right” to play them in sequence, despite no direct story connection between the games. But that is far from the only reason I wasn’t exactly sure about what to expect from this new game. The franchise has been dead for over a decade and apart from few bright spots here and there, Silent Hill began losing relevance with SH4, 20 years ago. Was there even a point in reviving the franchise not just with a remake, instead of a new game, but also a remake of one of the most praised games in history?..

Well, whatever the case, Silent Hill 2 (2024) is here now. And it’s… alright, actually. I can see lots of people loving this game much more than the original. But only time will tell, if the remake will have the same “timeless” appeal. I have my doubts.

Думки про: Silent Hill 2 (2024)

18/10/2024 18/10/2024

Все ще дивно, що у Silent Hill 2 тепер є рімейк. Оригінальна гра була справжнім сюрпризом для тих, хто проходив першу частину, але у неї нема рімейку і гру можна пройти лише на першій PlayStation. Минулого року, коли я заново пройшов і перший Silent Hill, і потім Silent Hill 2, проходити їх підряд було дуже приємно, хоча за сюжетом ігри взагалі не пов’язані. Та це не єдина причина, чому в мене були сумніви про цей рімейк. Серія вмерла більше десятка років тому. Та й в цілому, окрім рідких приємних винятків, в серію перестали вірити ще з SH4, а це 20 років тому. Чи варто було підходити до відновлення серії через рімейк, а не нову гру? Причому, рімейк однієї з найвідоміших ігор в історії?..

Але пізно про це думати, бо Silent Hill 2 (2024) вийшла. І виявилась доволі непоганою грою. Я навіть очікую, що великій кількості людей ця гра сподобається більше за оригінал. Але лише з часом стане видно, чи зможе рімейк бути актуальним навіть через 20 років. Я сумніваюсь.

In love with: Withering Rooms

21/08/2024 24/01/2025

Withering Rooms is the kind of game you don’t get every day. Back when the title was still in Early Access, one of the ways the developer described this game was somewhere along the lines of “If Clock Tower was an action RPG”. Which… fits and, even more surprisingly, works incredibly well. This game is so strange, yet so fascinating and inventive. Its influences are recognizable, yet its mood is immaculate… And while I didn’t enjoy every second of the game and do find faults with some of its aspects, it was also one of the most inspiring gaming experiences I’ve had in quite a while.

Зачарований: Withering Rooms

21/08/2024 21/08/2024

Withering Rooms – це така гра, яку не кожен день побачиш. Коли розробник випустив її в Early Access, то описував її в стилі “якби Clock Tower була action RPG”. Що дійсно непогано описує гру і, ще дивовижніше, дуже прикольно грається. Гра вийшла з одного боку винахідлива і ні на що не схожа, але з іншого – ви скоріш за все впізнаєте вплив інших проектів. Просто, навіть з цим впливом у гри свій унікальний голос… Який не завжди мені подобався, але тим не менш, проходження гри стало для мене мабуть найцікавішим ігровим досвідом, який я мав за доволі довгий час.

Read more“Зачарований: Withering Rooms”

O tempora: Tomb Raider I-III Remastered

22/04/2024 23/04/2024

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

I’ve been meaning to replay the classic Tomb Raider games for years now. I could – I own the PC versions on GOG and while there are some nuances about running them on modern systems, those ports are solid. But I never had time or desire, as all Tomb Raider games are quite long and slow. I used to love The Last Revelation and quite enjoyed most of Chronicles and played them a lot as a teen. But the first three? I’ve never properly finished the first, stopped playing the second at around midpoint and remembered next to nothing about the third, despite completing it decades ago. There were also three PC exclusive expansions – Unfinished Business, Golden Mask and The Lost Artefact for the 1st, 2nd and 3rd games respectively that I never even saw.

With the release of Tomb Raider I-III Remastered (Starring Lara Croft), I couldn’t delay this any further. A definitive package of the three games I was least familiar with, with the mentioned expansions and a bunch of quality of life and visual upgrades? Sign me up. A entire month of playing them later I can finally share what I think of the collection and the games themselves.

О часи: Tomb Raider I-III Remastered

22/04/2024 22/04/2024

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Я вже дуже давно планував пограти в класичні частини серії Tomb Raider. І міг – вони всі в мене є на GOG і хоча ПК порти ігор були не без проблем, запустити їх не складно. Але мені вічно не вистачало бажання чи часу, бо ігри серії дуже довгі і повільні. Я обожнював The Last Revelation і більша частина Chronicles мені подобалась, тому їх я постійно проходив підлітком. А от з першими іграми було інакше. Першу я так і не закінчив, друга мені набридла десь з середини, а третю я пройшов років 20 назад, але вже нічого про неї не пам’ятав. Ну а в доповнення, які були лише для ПК версій (Unfinished Business, Golden Mask та The Lost Artefact, для кожної з частин серії) я навіть і не грав.

З виходом Tomb Raider I-III Remastered (Starring Lara Croft), я більше не мав причин відкладати проходження. Колекція, в якій ті ігри серії, з якими я найменш знайомий, плюс всі доповнення і купа покращень? Як таке пропустити? І після цілого місяцю проходження колекції я нарешті маю що про неї розповісти.