Thoughts on: Silent Hill 2 (2024)

I still find it odd that Silent Hill 2 got remade. Original game was such a surprise to those who played the first game, but that one did not get a remake and is still exclusive to PlayStation 1. When I revisited both Silent Hill and Silent Hill 2 last year it felt “right” to play them in sequence, despite no direct story connection between the games. But that is far from the only reason I wasn’t exactly sure about what to expect from this new game. The franchise has been dead for over a decade and apart from few bright spots here and there, Silent Hill began losing relevance with SH4, 20 years ago. Was there even a point in reviving the franchise not just with a remake, instead of a new game, but also a remake of one of the most praised games in history?..

Well, whatever the case, Silent Hill 2 (2024) is here now. And it’s… alright, actually. I can see lots of people loving this game much more than the original. But only time will tell, if the remake will have the same “timeless” appeal. I have my doubts.

Read more“Thoughts on: Silent Hill 2 (2024)”

Думки про: Silent Hill 2 (2024)

Все ще дивно, що у Silent Hill 2 тепер є рімейк. Оригінальна гра була справжнім сюрпризом для тих, хто проходив першу частину, але у неї нема рімейку і гру можна пройти лише на першій PlayStation. Минулого року, коли я заново пройшов і перший Silent Hill, і потім Silent Hill 2, проходити їх підряд було дуже приємно, хоча за сюжетом ігри взагалі не пов’язані. Та це не єдина причина, чому в мене були сумніви про цей рімейк. Серія вмерла більше десятка років тому. Та й в цілому, окрім рідких приємних винятків, в серію перестали вірити ще з SH4, а це 20 років тому. Чи варто було підходити до відновлення серії через рімейк, а не нову гру? Причому, рімейк однієї з найвідоміших ігор в історії?..

Але пізно про це думати, бо Silent Hill 2 (2024) вийшла. І виявилась доволі непоганою грою. Я навіть очікую, що великій кількості людей ця гра сподобається більше за оригінал. Але лише з часом стане видно, чи зможе рімейк бути актуальним навіть через 20 років. Я сумніваюсь.

Read more“Думки про: Silent Hill 2 (2024)”

In love with: Withering Rooms

Withering Rooms is the kind of game you don’t get every day. Back when the title was still in Early Access, one of the ways the developer described this game was somewhere along the lines of “If Clock Tower was an action RPG”. Which… fits and, even more surprisingly, works incredibly well. This game is so strange, yet so fascinating and inventive. Its influences are recognizable, yet its mood is immaculate… And while I didn’t enjoy every second of the game and do find faults with some of its aspects, it was also one of the most inspiring gaming experiences I’ve had in quite a while.

Read more“In love with: Withering Rooms”

Зачарований: Withering Rooms

Withering Rooms – це така гра, яку не кожен день побачиш. Коли розробник випустив її в Early Access, то описував її в стилі “якби Clock Tower була action RPG”. Що дійсно непогано описує гру і, ще дивовижніше, дуже прикольно грається. Гра вийшла з одного боку винахідлива і ні на що не схожа, але з іншого – ви скоріш за все впізнаєте вплив інших проектів. Просто, навіть з цим впливом у гри свій унікальний голос… Який не завжди мені подобався, але тим не менш, проходження гри стало для мене мабуть найцікавішим ігровим досвідом, який я мав за доволі довгий час.

Read more“Зачарований: Withering Rooms”

O tempora: Tomb Raider I-III Remastered

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

I’ve been meaning to replay the classic Tomb Raider games for years now. I could – I own the PC versions on GOG and while there are some nuances about running them on modern systems, those ports are solid. But I never had time or desire, as all Tomb Raider games are quite long and slow. I used to love The Last Revelation and quite enjoyed most of Chronicles and played them a lot as a teen. But the first three? I’ve never properly finished the first, stopped playing the second at around midpoint and remembered next to nothing about the third, despite completing it decades ago. There were also three PC exclusive expansions – Unfinished Business, Golden Mask and The Lost Artefact for the 1st, 2nd and 3rd games respectively that I never even saw.

With the release of Tomb Raider I-III Remastered (Starring Lara Croft), I couldn’t delay this any further. A definitive package of the three games I was least familiar with, with the mentioned expansions and a bunch of quality of life and visual upgrades? Sign me up. A entire month of playing them later I can finally share what I think of the collection and the games themselves.

Read more“O tempora: Tomb Raider I-III Remastered”

О часи: Tomb Raider I-III Remastered

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Я вже дуже давно планував пограти в класичні частини серії Tomb Raider. І міг – вони всі в мене є на GOG і хоча ПК порти ігор були не без проблем, запустити їх не складно. Але мені вічно не вистачало бажання чи часу, бо ігри серії дуже довгі і повільні. Я обожнював The Last Revelation і більша частина Chronicles мені подобалась, тому їх я постійно проходив підлітком. А от з першими іграми було інакше. Першу я так і не закінчив, друга мені набридла десь з середини, а третю я пройшов років 20 назад, але вже нічого про неї не пам’ятав. Ну а в доповнення, які були лише для ПК версій (Unfinished Business, Golden Mask та The Lost Artefact, для кожної з частин серії) я навіть і не грав.

З виходом Tomb Raider I-III Remastered (Starring Lara Croft), я більше не мав причин відкладати проходження. Колекція, в якій ті ігри серії, з якими я найменш знайомий, плюс всі доповнення і купа покращень? Як таке пропустити? І після цілого місяцю проходження колекції я нарешті маю що про неї розповісти.

Read more“О часи: Tomb Raider I-III Remastered”

Disapprove: Alone in the Dark (2024)

Another decade, another attempt to revive Alone in the Dark. I’ve recently covered all of the previous games in the series (excluding Illumination, because who cares). The inspiring original trilogy that shaped modern action adventures, but aged poorly. A much simpler first reboot The New Nightmare that nonetheless did several incredibly ambitious things. Overly ambitious Alone in the Dark from 2008, that attempted to reinvent the genre but failed miserably. And now we have a third game simply titled Alone in the Dark, except this lacks any ambition of the previous entries.

Read more“Disapprove: Alone in the Dark (2024)”

Розчарування: Alone in the Dark (2024)

Судячи з усього на годиннику час знову перезапускати Alone in the Dark. Нещодавно я написав про всі попередні частини серії (окрім Illumination, бо кого вона хвилює). І про надихаючу, але застарілу оригінальну трилогію від якої пішли сучасні action adventure. І про набагато простіший перший перезапуск серії The New Nightmare, який все одно спромігся зробити щось класне. І про занадто амбіційну Alone in the Dark 2008-го, яка намагалась змінити обличчя жанру, але вийшла доволі поганою. І ось тепер вийшла ще одна гра, яка просто називається Alone in the Dark, але яка при цьому не має жодних амбіцій взагалі.

Read more“Розчарування: Alone in the Dark (2024)”

In love with: The Talos Principle 2

About 9 years ago Croteam surprised everyone by releasing a puzzle adventure with genuinely well written plot, instead of a mindless shooter where you kill dozens of enemies per minute. I loved the game, but by the end of the main game playthrough I got a bit tired with it and did complete the Road to Gehenna DLC. So while I was really interested in seeing Croteam revisit this idea again, I also wasn’t sure how one could make a sequel.

As it turned out, they knew exactly how to do it and it goes beyond my most optimistic expectations.

Read more“In love with: The Talos Principle 2”

Зачарований: The Talos Principle 2

Дев’ять років тому Croteam випустили пазл гру з чудово написаним сценарієм, а не вибуховий шутер, де ви вбиваєте десятки ворогів в секунду, як всі від них очікували. Гра тоді мені дуже сподобалась, але під кінець проходження я доволі втомився і Road to Gehenna DLC не пройшов до кінця. Мені дуже хотілось побачити сіквел проекту, але при цьому я навіть гадки не мав, як це можна зробити.

Як виявилось, для Croteam це загадкою не було і вони зробили гру, яка набагато краще ніж я міг взагалі уявити.

Read more“Зачарований: The Talos Principle 2”