I remember when Ghostwire: Tokyo was first announced and everyone thought it looked really cool but also had no idea what the game is supposed to be. Turns out, it’s a first person perspective open world action adventure with an immersive sim flavor which plays rather well, even if not without many flaws. But it still looks really cool.
Category: Reviews
Радий: Ghostwire: Tokyo
Пам’ятаю що коли був анонс Ghostwire: Tokyo, то всі в інтернеті були в захваті, хоч ніхто не міг зрозуміти що це взагалі за гра. Тепер ясно, що це open world action adventure з елементами immersive sim від першої особи, яка в принципі непогано грається. Але все одно найголовніше, що виглядає круто.
Revisiting The Elder Scrolls V: Skyrim (Anniversary Edition)
Well, it’s been more than a decade since I’ve played The Elder Scrolls V: Skyrim originally and over 8 years since I’ve played the “Legendary Edition” with all of the official DLCs. The “Special Edition” has been released 2 years after that and last year, another 6 years later, the Anniversary Edition got announced and released. The amount of ports and re-releases of Skyrim has long since became a widely known joke… and yet, here I was playing Skyrim again, spending dozens upon dozens of hours on a game that I’ve completed twice before. A game that doesn’t have that much of a compelling storyline or involved and exciting mechanics. Why is it that Skyrim still has a strange addictive charm to it and its legacy is still felt through all of the open world titles released ever since?
Read more“Revisiting The Elder Scrolls V: Skyrim (Anniversary Edition)”
Повертаючись в The Elder Scrolls V: Skyrim (Anniversary Edition)
Пройшло більше 10 років з мого першого проходження The Elder Scrolls V: Skyrim і більше 8 з тих пір, як я пройшов “Legendary Edition” з усіма DLC. Ще через 2 роки вийшла “Special Edition” (яку я тоді вирішив пропустити), а ще через 6 після цього Anniversary Edition. Кількість портів та перевидань Skyrim давно стали жартом, але не дивлячись на це я знову сів витрачати декілька десятків годин на гру, яку вже два рази пройшов. Історія в ній не така й захоплююча, а геймплей в кращому випадку “нормальний”, але я не міг відірватись. Що такого в Skyrim, що в неї навіть сьогодні хочеться грати, і що особливого з її дизайном відкритого світу який досі беруть за основу інші ігри?
Read more“Повертаючись в The Elder Scrolls V: Skyrim (Anniversary Edition)”
O tempora: Final Fantasy VI (Pixel Remaster)
O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.
Well, the Pixel Remaster journey ends with Final Fantasy VI. It’s almost a shame, really, as this collection has been so wonderfully made that I can only hope more classic titles are given this treatment. But at least this collection ends with one hell of a game.
О часи: Final Fantasy VI (Pixel Remaster)
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Ну ось, Final Fantasy VI – це кінець колекції ремастерів Pixel Remaster. Навіть шкода, що більше поки не планується, оскільки колекція вийшла настільки гарною, що хотілося б більше класичних ігор побачити в такому вигляді. Але хоча би закінчуємо серію на незабутній грі.
Happy about: Gnosia
On one hand, Gnosia is a mix of two genres I don’t particularly care about – a social deduction game and a visual novel. On another – it’s so shockingly fascinating and well put together, that I was engaged until the final ending of the game.
Радий: Gnosia
З одного боку Gnosia змішує два жанри, які я не дуже сильно люблю – соціальну дедукцію та візуальну новелу. Але з іншого боку – ця суміш настільки захоплююча та гарно створена, що я з радістю пройшов гру до кінця.
Thoughts on: Scarlet Nexus
Playing Scarlet Nexus was a bit of a rollercoaster. It looks great, it has nice tunes and its combat system looks stylish and fun. But then, the more of it I’ve played, the more I grew frustrated and bored. And in the end, even though I’m a huge fan of games where you have two playable characters going through two parallel storylines, I couldn’t keep on playing with the second character. I just didn’t have it in me to play more of it. Yet, what a fascinating project this is.
Думки про: Scarlet Nexus
Мій досвід з Scarlet Nexus був вкрай неоднозначним. Виглядає гра чудово, саундтрек запальний, а система бою виглядає стильно і весело. Але чим більше я грав, тим більше гра починала мене дратувати. Тому хоча я обожнюю ігри в яких є дві паралельні сюжетні кампанії за двох персонажів, я не зміг пересилити себе і пройти другу кампанію до кінця. Просто сил вже не вистачало. Хоч гра дійсно дуже цікава.