In love with: Uncharted: Legacy of Thieves Collection

It’s odd, isn’t it? To play Uncharted on PC. It’s far from the first big well known franchises to get from being a Sony console exclusive to PC, but something about Naughty Dog’s series that always made Sony hardware look like a magic box producing game flow and transitions no one else could achieve on any other hardware, makes this port feel extremely weird. But here we are, sadly, starting at the end of the franchise, or at least a big transition point, instead of the beginning.

Uncharted 4: A Thief’s End, originally for PS4 from 2016 and Uncharted: The Lost Legacy, also for PS4 but from 2017, combined into one package and released first on PS5 at the start of 2022 and now on PC.

Read more“In love with: Uncharted: Legacy of Thieves Collection”

Зачарований: Uncharted: Legacy of Thieves Collection

Дивне відчуття, правда? Грати в Uncharted на ПК? Це не найперша відома серія, яка перестала бути ексклюзивом для Sony консолей, але все ж таки Naughty Dog регулярно перетворювала коробку Sony на шапку чарівника, з якої витягували неперевершений темп, безшовні переходи і речі, які ніхто на іншому залізі навіть не намагався повторювати. Бачити, як все це працює на ПК неймовірно дивно. Але я бачу і шкодую, що це сталося з кінцем серії, або перехідного моменту, а не з початку.

Uncharted 4: A Thief’s End вийшов на PS4 в 2016, а Uncharted: The Lost Legacy, теж на PS4, в 2017 і їх об’єднали в один реліз в 2022. На початку року для PS5, а тепер і для ПК.

Read more“Зачарований: Uncharted: Legacy of Thieves Collection”

Happy about: Gerda: A Flame in Winter

It’s a bit of a shame that story-driven adventure titles, and I mean the ones that are almost purely story driven like Telltale titles or Life is Strange, became almost a separate thing, very disconnected from the “classic” adventure games, even the ones that were also heavily story-driven. But at least we’re seeing more of them trying to experiment with the boundaries of the genre more. Gerda: A Flame in Winter is one such title – it’s not about puzzles and free exploration of locations or even really inventory usage in a classic sense, instead it’s all about choices and consequences and the storytelling. But it has a few very cool tricks to achieve its goals, even if it ends up being somewhat rough around the edges.

Read more“Happy about: Gerda: A Flame in Winter”

Радий: Gerda: A Flame in Winter

Навіть трохи шкода, що сюжетні пригодницькі ігри, а я маю на увазі ті, які майже повністю про сюжет (як ігри Telltale або Life is Strange), перетворились на щось типу свого жанра, окремого від класичних пригод, навіть тих які самі були з величезним акцентом на сюжет. Але хоча б при цьому ми бачимо більше цікавих експериментів. Саме такою грою і є Gerda: A Flame in Winter – тут нема типових загадок чи бродіння по локаціям, нема класичного використання предметів з інвентарю, а весь акцент зроблений на історію і рішення гравців. І робить вона це використовуючи цікаві прийоми, які роблять цю, в цілому трохи незграбну гру, набагато цікавіше.

Read more“Радий: Gerda: A Flame in Winter”

Thoughts on: The Excavation of Hob’s Barrow

If Wadjet Eye Games publishes something, I tend to pay at least some attention. I didn’t like every game they’ve ever published and not every game they’ve ever made, but they do tend to pick the titles that have something interesting about them among many a project made on Adventure Game Studio. When The Excavation of Hob’s Barrow got announced, I was curious as to what it might be. Curiosity only increased during the first hour and I was hoping the game will remain as interesting throughout. It didn’t.

Read more“Thoughts on: The Excavation of Hob’s Barrow”

Думки про: The Excavation of Hob’s Barrow

Коли гру видає Wadjet Eye Games, я не можу хоча б не звернути на неї уваги. Нехай не всі проекти, які вони видали, мені подобались, кожен з них був своєрідним і цікавим прикладом гри зробленої в Adventure Game Studio. Тому я не міг не звернути увагу і на The Excavation of Hob’s Barrow. Першу годину ця гра повністю виправдовувала мою зацікавленість і я лише сподівався, що вона такою і залишиться. На жаль, цього не сталося, хоча грати мені сподобалось.

Read more“Думки про: The Excavation of Hob’s Barrow”

In love with: Final Fantasy VII Remake Intergrade

The incredible hype for a remake of Final Fantasy VII has always felt odd to me. Partially because I didn’t care that much about the original game, but also because I couldn’t even picture how a classic jRPG could be remade, other than by doing it in the exact same way but with better visuals. Which sounded pointless. But the remake did happen after years of speculation and a surprise announcement. And it went in a rather unexpected direction. For one, “Remake” seems to be the actual name for this game, which is the first of several entries to redo the story of the original Final Fantasy VII. And if that’s not weird enough, the gameplay has been drastically redone too. What is most surprising to me, though, is that for how much respect rather than enjoy the original, I loved playing Remake.

Read more“In love with: Final Fantasy VII Remake Intergrade”

Зачарований: Final Fantasy VII Remake Intergrade

Мене завжди дивувало, наскільки сильно люди просили рімейк Final Fantasy VII. Частина причини була в тому, що мені самому оригінал не так і сильно подобався, але куди важливіше було те, що мені складно було уявити як такий рімейк буде працювати. Просто така ж jRPG, але з більш красивим геофоном? Звучить як згаяний час. Але після декількох років чуток і обговорень рімейк все ж анонсували, і він виявився абсолютно неочікуваним. Той факт, що “Remake” – це назва цієї гри, а не її статус, – вже є дивним. Те, що це лише перший проект серії рімейків оригінальної історії Final Fantasy VII – теж цікаво. Але найдивніше те, як саме змінили ґеймплей. І те, наскільки мені сподобалось проходити Remake, враховуючи що оригінал я проходив трохи через силу.

Read more“Зачарований: Final Fantasy VII Remake Intergrade”

Happy about: Super Lone Survivor

Ten years ago Lone Survivor got released to the market that was entirely devoid of titles attempting classic survival horror and for this alone received a lot of attention. That wasn’t the only positive feature about the game, of course, but for a lot of people it was somewhat of a symbol of how big budget companies were simply unwilling to make games like this and it was for the independent developers to finally revive the genre. Personally? I didn’t get into the game much for various reasons that I will outline below, but it was a title I remembered and at least respected.

Nowadays, classic survival horror is finally being revived with many titles attempting fresh takes on the genre, some of them even being good. And after many years of being hinted at, and a few years of development, Lone Survivor returns in its updated format as Super Lone Survivor. Is it interesting today?

Read more“Happy about: Super Lone Survivor”

Радий: Super Lone Survivor

Десять років тому Lone Survivor вийшла в період повної відсутності нового класичного survival horror і вже лише з цієї причини на неї звернули увагу. У гри були і інші позитивні елементи, звичайно, але в деякому сенсі вона стала символом того, що інді розробники будуть робити те, що величезні компанії з купою грошей робити не хочуть. Мене гра не зацікавила з декількох причин, які я опишу нижче, але я теж не пройшов повз неї і мені було цікаво колись дати їй ще один шанс.

Сьогодні жанр класичного survival horror активно розвивається знову і багато проектів експериментують з жанром. Деякі при цьому навіть непогано виходять. І ось, після багатьох років натяків і декількох років розробки, Lone Survivor повернувся у оновленій версії Super Lone Survivor. Але чи варта ця гра вашого часу сьогодні?

Read more“Радий: Super Lone Survivor”