Happy about: Fatal Frame: Mask of the Lunar Eclipse

I have to say, it really is very weird to be going backwards with these Fatal Frame remasters (but I do hope we don’t stop here). Couple of years ago the currently latest entry, Maiden of Black Water, got released on PC and modern consoles and many people experienced the franchise for the first time. And while it is arguably among the weaker entries, with many poor design choices and annoying elements, it nonetheless had some of the coolest ideas for mechanics that were unique for it and not tried in the series before. Still, I went into Mask of the Lunar Eclipse with relatively high expectations and was not disappointed.

Read more“Happy about: Fatal Frame: Mask of the Lunar Eclipse”

Радий: Fatal Frame: Mask of the Lunar Eclipse

Треба сказати, що проходити серію Fatal Frame в зворотному порядку дуже дивно, але сподіваюсь, що ремастери продовжаться. Пару років на ПК і сучасних консолях вийшов перший ремастер – для Maiden of Black Water, який скоріш за все став для багатьох знайомством з серією. І хоча це одна з найслабших частин серії, з великою кількістю дратуючих моментів і дивних рішень, саме в ній з’явились деякі дійсно прикольні ідеї, які раніше в серії не існували. Та я все одно очікував від Mask of the Lunar Eclipse доволі багато і гра мене не розчарувала.

Read more“Радий: Fatal Frame: Mask of the Lunar Eclipse”

Thoughts on: Resident Evil 4 (2023)

I have a relatively complicated relationship with the original Resident Evil 4 from 2005, but as of now I really like it. It’s crazy varied, its influence is still felt in modern games, the soundtrack is extremely memorable and while the game is not very welcoming, when it clicks with you, you can’t stop loving it. A remake of a game like this sounded incredibly pointless – apart from QTEs and a couple of moments nothing in the original required a redo. Now, having played a couple of playthroughs of this alternative Resident Evil 4 from 2023, I have to say – yeah, it is kinda pointless. But fun nonetheless.

Read more“Thoughts on: Resident Evil 4 (2023)”

Думки про: Resident Evil 4 (2023)

Мої відносини з оригінальним Resident Evil 4 з 2005-го дуже складні, але сьогодні гра мені дуже подобається. Вона дуже різноманітна, її вплив на ігри ще не зник, саундтрек в неї незабутній і хоча навчитись в неї грати може бути складно, коли ви це зможете, грати в неї буде дуже приємно. Рімейк проекту такого рівня здавався безглуздим – окрім QTE і деяких моментів змінювати в оригіналі нічого не було потрібно. Після декількох проходжень цього альтернативного Resident Evil 4 з 2023-го, повинен признати – так, він рімейк дійсно доволі безглуздий. Але прикольний.

Read more“Думки про: Resident Evil 4 (2023)”

Thoughts on: Immortals Fenyx Rising

Oh, Ubisoft, can you just make a good game a good game and not ruin it for a while?.. Immortals Fenyx Rising is a Greek mythology based action adventure in an open world that attempts to marry The Legend of Zelda: Breath of the Wild to the Assassin’s Creed formula from Origins to today. And the concept is genuinely solid as are the basics, but… Well. It’s Ubisoft, so despite liking the game a lot, I’m writing this exhausted and after deciding not to play the DLCs.

Read more“Thoughts on: Immortals Fenyx Rising”

Думки про: Immortals Fenyx Rising

Ubisoft, ви можете хоч раз просто зробити гарну гру і ніяк її не зіпсувати?.. Immortals Fenyx Rising – це action adventure у відкритому світові основаному на давньогрецькій міфології, яка намагається об’єднати The Legend of Zelda: Breath of the Wild та сучасну формулу Assassin’s Creed. І це дуже прикольна ідея, але… Все ж таки це гра від Ubisoft, і хоча мені сподобалось грати, на DLC в мене не було сил і я пишу ці слова дуже втомлений від гри.

Read more“Думки про: Immortals Fenyx Rising”

Thoughts on: Crysis Remastered Trilogy

I’ve revisited the original Crysis and Crysis Warhead just 3 years ago and that was the first time these titles at least somewhat clicked with me. As I’ve mentioned – I never found any of the titles in the franchise, apart from Crysis 3, to be all that fun. But replaying the first games, as rough as those original games are today, made me understand why someone would like them. Now that all numbered Crysis titles have gotten a Remastered release (sadly, Warhead was not remastered), I decided to play them and see if I can actually enjoy the experience.

Read more“Thoughts on: Crysis Remastered Trilogy”

Думки про: Crysis Remastered Trilogy

Я пройшов оригінальні Crysis та Crysis Warhead 3 роки тому і саме тоді я зрозумів за що ці ігри комусь подобались. Як я тоді і писав – раніше з усієї серії мені подобався лише Crysis 3, і той не дуже сильно. Але після проходження перших двох ігор, хоча в них сьогодні грати трохи складно, я зрозумів за що їх любили. А тепер, коли всі частини Crysis (окрім Warhead, на жаль) отримали ремастер, я вирішив пройти і їх, щоб свіжим оком оцінити серію в цілому.

Read more“Думки про: Crysis Remastered Trilogy”

Happy about: Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo

I’ve always admired how Japanese adventure games manage to combine lots of elements and different gameplay ideas into something that looks and feels quite consistent and stylish. That said, I also always disliked the tendency of these games to overexplain plot points, require you to click on literally every tiny thing on the scene before allowing you to proceed with the story and, if they have lots of potential story timelines in the chart/timeline, being grindy about it. So I was a bit cautious about Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo because I’ve enjoyed far fewer games of this sort than I’ve tried. Luckily, this one is genuinely fun.

Read more“Happy about: Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo”

Радий: Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo

Мене завжди приємно вражали японські пригодницькі ігри, бо вони завжди органічно об’єднують дуже багато жанрів в одну гру, яка при цьому виглядає стильно і цільно. З іншого боку, такі проекти також часто страждають від того, що вони занадто довго пояснюють прості речі в сюжеті, не дають проходити далі, поки ви не подивитесь на кожен піксель на сцені, а якщо в них є сюжетна схема по якій можна стрибати між подіями, то це вони очікують, що ви подивитесь всі варіації. Тому до Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo я підходив дуже обережно. Та, на щастя, гра виявилась прикольна.

Read more“Радий: Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo”