I’ve revisited the original Crysis and Crysis Warhead just 3 years ago and that was the first time these titles at least somewhat clicked with me. As I’ve mentioned – I never found any of the titles in the franchise, apart from Crysis 3, to be all that fun. But replaying the first games, as rough as those original games are today, made me understand why someone would like them. Now that all numbered Crysis titles have gotten a Remastered release (sadly, Warhead was not remastered), I decided to play them and see if I can actually enjoy the experience.
Category: Reviews
Думки про: Crysis Remastered Trilogy
Я пройшов оригінальні Crysis та Crysis Warhead 3 роки тому і саме тоді я зрозумів за що ці ігри комусь подобались. Як я тоді і писав – раніше з усієї серії мені подобався лише Crysis 3, і той не дуже сильно. Але після проходження перших двох ігор, хоча в них сьогодні грати трохи складно, я зрозумів за що їх любили. А тепер, коли всі частини Crysis (окрім Warhead, на жаль) отримали ремастер, я вирішив пройти і їх, щоб свіжим оком оцінити серію в цілому.
Happy about: Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo
I’ve always admired how Japanese adventure games manage to combine lots of elements and different gameplay ideas into something that looks and feels quite consistent and stylish. That said, I also always disliked the tendency of these games to overexplain plot points, require you to click on literally every tiny thing on the scene before allowing you to proceed with the story and, if they have lots of potential story timelines in the chart/timeline, being grindy about it. So I was a bit cautious about Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo because I’ve enjoyed far fewer games of this sort than I’ve tried. Luckily, this one is genuinely fun.
Read more“Happy about: Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo”
Радий: Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo
Мене завжди приємно вражали японські пригодницькі ігри, бо вони завжди органічно об’єднують дуже багато жанрів в одну гру, яка при цьому виглядає стильно і цільно. З іншого боку, такі проекти також часто страждають від того, що вони занадто довго пояснюють прості речі в сюжеті, не дають проходити далі, поки ви не подивитесь на кожен піксель на сцені, а якщо в них є сюжетна схема по якій можна стрибати між подіями, то це вони очікують, що ви подивитесь всі варіації. Тому до Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo я підходив дуже обережно. Та, на щастя, гра виявилась прикольна.
Read more“Радий: Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo”
Thoughts on: Marvel’s Spider-Man: Miles Morales
When Marvel’s Spider-Man Remastered finally arrived on PC last year, I couldn’t believe how much I was enjoying it. Despite being a more “typical” example of an open world game formula, it managed to feel fresh and exciting nonetheless and, most importantly, made the open world itself be fun – usually more fun than linear story-driven segments. So, even though I felt that the DLC package The City That Never Sleeps was absolute garbage and stopped playing it midway through the second one, I was still excited to play more of the same with Miles Morales. And now that I’ve done that, I’m glad that I did. Even though it does feel like more of the same.
Думки про: Marvel’s Spider-Man: Miles Morales
Коли Marvel’s Spider-Man Remastered нарешті вийшов на ПК минулого року, він мене дуже приємно здивував. Не дивлячись на те, що гра була більш “типовим” прикладом гри з відкритим світом, вона відчувалась свіжою і зробила свій світ і події в ньому дійсно прикольними. Часто навіть кращими за сюжетні місії. Тому, хоча набір DLC The City That Never Sleeps мені здався жахливим і я перестав в них грати на середині другого, я все одно був дуже зацікавленим в Miles Morales. На щастя, цей проект дійсно не розчарував… Але все ж таки, цей проект в цілому просто добавка того ж самого, що ви вже бачили.
Disapprove: Resident Evil Village – Winters’ Expansion
Two years ago I’ve completed Resident Evil Village and while my first playthrough of it was very entertaining, it turned out to be the least replayable RE game for me. I got bored on my third playthrough, while trying to unlock more stuff as I usually do, and found myself so utterly bored with the game that I stopped and haven’t looked at it since then. That is, until Winters’ Expansion, a new DLC, got released and I’ve finally decided to play it. At worst I expected this to be more of the same and, following this logic, at least fun on the first playthrough. But no. It wasn’t fun even the first time around.
Read more“Disapprove: Resident Evil Village – Winters’ Expansion”
Розчарування: Resident Evil Village – Winters’ Expansion
Два роки тому я пройшов Resident Evil Village і хоча перше проходження було прикольним, перепроходити її було дуже неприємно, що незвично для серії. На третьому проходженні гри я просто втомився, видалив гру і не дивився в її сторону аж боки не вийшло DLC Winters’ Expansion. Воно виглядало не настільки цікавим, щоб брати його за повну ціну, тому я лише нещодавно нарешті взяв його і пройшов. В гіршому випадку, я очікував що і воно хоча б перший раз зайде мені нормально, просто грати більше одного разу я не буду. Виявилось, що DLC навіть перший раз не дуже.
Read more“Розчарування: Resident Evil Village – Winters’ Expansion”
In love with: Pentiment
Pentiment is a new RPG-ish adventure game from Obsidian Entertainment that, honestly, came out of nowhere for me. I had to rub my eyes when I first saw it in stores, first to figure out what am I even looking at and then to make sure I am seeing the name of the developers right. And I’m really glad I’ve finally had a chance to play it.
Зачарований: Pentiment
Pentiment це нова RPG-подібна пригодницька гра від Obsidian Entertainment яка з’явилась абсолютно для мене неочікувано. Коли я вперше побачив її в магазинах, я довго вдивлявся щоб спочатку зрозуміти що це взагалі таке, а потім щоб переконатись, що я правильно читаю хто це розробив. Але я дуже радий, що вирішив в це пограти.