In love with: Blasphemous 2

While initially I bounced off Blasphemous due to its focus on the “Dark Souls inspired challenge”, I did end up liking it a lot when playing the final version of the game a year ago. The title remained a bit too cryptic with some of its design and there still were some rude moments, but overall it was redesigned to be much more fun and welcoming. Its visual style and soundtrack were phenomenal as well.

I was very cautious about Blasphemous 2 as I couldn’t predict what direction a sequel could take. I could bounce off it even harder, after all, depending on what the focus of the game would be. In the end, I loved playing it. Yet I feel like some die hard fans of the original might get disappointed.

Read more“In love with: Blasphemous 2”

Зачарований: Blasphemous 2

Моя перша спроба пройти Blasphemous закінчилась дуже швидко, тому що гра намагалась бути “складною як Dark Souls”. Але з другої спроби рік тому гра мені дуже сподобалась. Вона все ще була занадто заумною з точки зору дизайну і в ній бували неприємні моменти, але після всіх оновлень в гру було дуже прикольно грати. А візуальний стиль та саундтрек в ній були просто феноменальні.

На Blasphemous 2 я дивився з сумнівами, бо хто знав яким може вийти продовження. Розробники могли б зробити гру ще складніше і мені б це не зайшло. Але ні, гра мені сподобалась навіть більше ніж перша. Але з причин, які найбільших фанів оригіналу можуть розчарувати.

Read more“Зачарований: Blasphemous 2”

Ugly duckling: Tribes: Vengeance

There’s just nothing quite like Tribes. A huge sci-fi universe Dynamix created long ago and explored through their mech simulator games, strategies and fast paced multiplayer-only FPS titles definitely has interesting story and ideas to it, even if not exactly novel. But it wasn’t the story that made Tribes be as exciting and incredible as it is… I mean, they are those “multiplayer-only FPS titles” mentioned before, there’s not a much story needed for those to be good. Far future, different Tribes of people with jetpacks locked in an eternal conflict that, for whatever reason uses the typical classic FPS rules of “capture the flag” to win over each other – that’s all you need to know. The rest is speed, inertia, skiing over the ground and using projectile-based weaponry across gigantic levels to somehow snipe enemies flying through the air.

And yet, somehow, Tribes: Vengeance exists – a singleplayer first game with really heavy emphasis on story. Made by Irrational Games, fresh off their success with System Shock 2 and Freedom Fighters and soon to get even more love with SWAT 4 and then, of course, BioShock. And this game, for whatever reason, was very quickly dropped by the publisher Vivendi Universal Games and was all but forgotten.

Read more“Ugly duckling: Tribes: Vengeance”

Гидке каченя: Tribes: Vengeance

Шкода, але нічого схожого на Tribes не існує. Цей величезний фантастичний всесвіт був створений дуже давно командою Dynamix для їх меха симуляторів, але потім з’явився і в стратегіях і неймовірно швидких (і зроблених лише для мультиплеєру) FPS. І історія цього всесвіту, хоча і не несподівана, але все одно непогана. Та не заради історії люди грали в Tribes, бо для цих мультиплеєрних FPS не треба було вигадувати сюжети, щоб в них було весело грати. Але зав’язка була – далеке майбутнє, різні Плем’я (з назви) людей знаходяться в постійному конфлікті на різних планетах і використовують джетпаки щоб вирішувати свої проблеми через те, що по факту співпадає з типовими мультиплеєрними режимами типу захвату прапору. Все інше що вам треба знати, це – високі швидкості, інерція, катання по землі та використання зброї, з якою вам треба розраховувати траєкторію польоту снаряду, щоб збити ворогів в повітрі десь з іншого кінця величезної мапи.

Але є виключення – Tribes: Vengeance. Гра про сюжет від Irrational Games, які тільки нещодавно випустили System Shock 2 та Freedom Fighters, а скоро після цього зроблять SWAT 4 та BioShock. Гра, яку чомусь видавець Vivendi Universal Games майже одразу перестав підтримувати і яку майже всі забули.

Read more“Гидке каченя: Tribes: Vengeance”

In love with: Ghost Trick: Phantom Detective

After finishing the work on the third and originally final entry in the Ace Attorney series, Shu Takumi, the creative lead behind those games, wanted to do something similar but fresh. Which ended up becoming Ghost Trick: Phantom Detective for Nintendo DS in 2010. Unlike the Ace Attorney games, this title was more of a puzzle focused adventure game, where you are a spirit, who can perform the titular “ghost tricks” when possessing different items on the screen to solve problems. And instead of unearthing or solving crime you were often focusing on preventing it by having an ability to possess a recently deceased person and go 4 minutes before their death to attempt and prevent it from happening in the first place.

The game was very well received critically, but had poor sales, according to Capcom themselves, and soon after Shu Takumi returned to work on more Ace Attorney games. Luckily, the game wasn’t forgotten and we now have a new version of it adapted for modern platforms, running on RE Engine (as it’s now the main engine Capcom builds their projects on) and with a couple of neat improvements. And it’s great.

Read more“In love with: Ghost Trick: Phantom Detective”

Зачарований: Ghost Trick: Phantom Detective

Після закінчення розробки третьої і на той час останньої частини Ace Attorney, Шу Такумі (головний дизайнер цих ігор) хотів зробити щось нове, але в схожому стилі. Це бажання перетворилось на Ghost Trick: Phantom Detective для Nintendo DS в 2010-ому. На відміну від ігор Ace Attorney, ця гра була більше про загадки та пригоди, де в ролі привида ви могли виконувати ті самі “трюки привида” над деякими з предметів, в які ви могли вселитись для вирішення проблем. І замість того, щоб розслідувати злочини, ви зазвичай намагались їм запобігти завдяки можливості вселитись в живе створіння, яке щойно вмерло, і повернути час назад на 4 хвилини, щоб змінити події і врятувати чиєсь життя.

Гра отримала багато позитивних відгуків, але продавалась погано, за словами самих Capcom, тому після цього Шу Такумі знову повернувся до серії Ace Attorney. На щастя, про гру не забули і тепер у нас є нова версія гри, адаптована під сучасні платформи, працююча на рушії RE Engine (який став стандартним для ігор від Capcom) і з деякими покращеннями. І нова версія просто чудова.

Read more“Зачарований: Ghost Trick: Phantom Detective”

Happy about: My Friendly Neighborhood

When I see a game labeled as “survival horror” I don’t expect it to be a classic survival horror and instead turn out to be a horror themed game of some random genre. So after playing the demo of My Friendly Neighborhood and seeing that it is shaping up to fit the classic survival horror genre pillars, I was pleasantly surprised. And while I wouldn’t name it among the truly good examples of the genre, it’s definitely a descent enough game to scratch that itch and it also has a bunch of cute ideas of its own.

Read more“Happy about: My Friendly Neighborhood”

Радий: My Friendly Neighborhood

Кожна нова “survival horror” викликає в мене підозру, бо майже ніхто насправді не робить класичний survival horror і замість цього такою назвою називають ігри будь-яких жанрів, в яких просто акцент на горор. Але погравши в демку My Friendly Neighborhood, яка підтвердила, що гра дійсно намагається відтворити основи класичного survival horror, я був приємно здивованим. І хоча я не можу назвати результат одним з дійсно класних прикладів жанру, це доволі прикольна гра, яка фанатам зайде.

Read more“Радий: My Friendly Neighborhood”

Ugly duckling: F.E.A.R. 3

I’d call the third entry in the F.E.A.R. series an odd one out if not for the fact that the entire franchise has been quite odd. Nonetheless, F.E.A.R. 3 tends to be the least liked entry, at least discounting expansions and DLCs, and there are plenty of mostly good reasons for that. The most minor of which, possibly, is the pretty tasteless stylization of the title as F.3.A.R. When it came out, I was rather cold on it, but did find plenty of things to enjoy. Since then, more history of its development became known and replaying it in 2023 made me appreciate what was attempted here more. Even if the end result is not great.

Read more“Ugly duckling: F.E.A.R. 3”

Гидке каченя: F.E.A.R. 3

Я би хотів назвати третю частину F.E.A.R. не такою як інші, але кожна частина серії була різною. Тим не менш, саме F.E.A.R. 3 люблять менше за всі інші (якщо ігнорувати доповнення і DLC) і на це є оправдані причини. Достатньо лише згадати те, що назву гри гидотно стилізували як F.3.A.R. Коли гра тільки вийшла, я був далеко не в захваті, але навіть тоді мені сподобались деякі елементи проекту. З тих пір про розробку гри стало відомо більше і з новим контекстом проходити гру в 2023-ому було ще приємніше. Навіть хоча гра все ще викликає купу питань.

Read more“Гидке каченя: F.E.A.R. 3”