Finally, I’ve completed The Last of Us. This critical darling from 2013… yep, from 10 years ago… Anyway, I’ve tried playing the original game around the time of the release using the PS3 my friend graciously lent me and about 2/3 of the way in I got so bored that I simply decided not to continue playing. But, being a game designer and all, you have to play titles like this – even when you don’t like the whole package, there are elements to learn from, ideas to get influenced by. So I couldn’t keep it this way and now, that a remake of the game (now with Part I added to the title) is out on PC, I decided to give it another go. And yeah, it’s… fine. The port isn’t, though.
Tag: TPS
Думки про: The Last of Us Part I
Нарешті я пройшов The Last of Us. Гру, яку всі вихваляли в 2013-ому… так, вже 10 років тому… Так ось, я намагався пройти оригінальну версію на PS3, яку мені позичав мій друг, пройшов приблизно 2/3 всієї гри, мені стало нудно і я просто не запустив гру наступного разу. Та все ж мені треба для роботи розуміти відомі приклади з ґейм дизайну – навіть якщо мені не сподобається гра, з неї буде чому навчитись. Тому як тільки став доступним рімейк гри на ПК (якому в назву додали Part I), я придбав її і вирішив нарешті її пройти. Гра норм. Порт поганий.
In love with: Uncharted: Legacy of Thieves Collection
It’s odd, isn’t it? To play Uncharted on PC. It’s far from the first big well known franchises to get from being a Sony console exclusive to PC, but something about Naughty Dog’s series that always made Sony hardware look like a magic box producing game flow and transitions no one else could achieve on any other hardware, makes this port feel extremely weird. But here we are, sadly, starting at the end of the franchise, or at least a big transition point, instead of the beginning.
Uncharted 4: A Thief’s End, originally for PS4 from 2016 and Uncharted: The Lost Legacy, also for PS4 but from 2017, combined into one package and released first on PS5 at the start of 2022 and now on PC.
Read more“In love with: Uncharted: Legacy of Thieves Collection”
Зачарований: Uncharted: Legacy of Thieves Collection
Дивне відчуття, правда? Грати в Uncharted на ПК? Це не найперша відома серія, яка перестала бути ексклюзивом для Sony консолей, але все ж таки Naughty Dog регулярно перетворювала коробку Sony на шапку чарівника, з якої витягували неперевершений темп, безшовні переходи і речі, які ніхто на іншому залізі навіть не намагався повторювати. Бачити, як все це працює на ПК неймовірно дивно. Але я бачу і шкодую, що це сталося з кінцем серії, або перехідного моменту, а не з початку.
Uncharted 4: A Thief’s End вийшов на PS4 в 2016, а Uncharted: The Lost Legacy, теж на PS4, в 2017 і їх об’єднали в один реліз в 2022. На початку року для PS5, а тепер і для ПК.
Read more“Зачарований: Uncharted: Legacy of Thieves Collection”
Ugly duckling: Stranglehold
Now this is a curious one. By 2007 “bullet time” was no longer a hot new thing, in fact the last official The Matrix game was already 2 years old, while The Matrix Online was just 2 years away from closing. John Woo has also been long past his prime and Hard Boiled, the original movie the game is a sequel to, was from 1992. Heroic bloodshed and gun fu/gun kata were no longer popular either. So why is it exactly Stranglehold came to be is a bit of a mystery. But if nothing else, this title was ambitious and it does impress in many ways.
Гидке каченя: Stranglehold
Дуже цікавий проект, як для гидкого каченя. В 2007-ому до уповільнення часу в іграх всі звикли, остання офіційна гра по Матриці вийшла ще в 2005-ому, а The Matrix Online закриють через 2 роки. Про Джона Ву теж почали забувати, а фільм Hard Boiled (до якого ця гра була сіквелом) взагалі вийшов ще в 1992-ому. Навіть “героїчне кровопролиття” і ґанката теж людям трошки набридло. Але Stranglehold чомусь вийшла саме в цей час. І амбіцій у цього проекту було достатньо.
Happy about: Hitman 3
It’s almost hard to believe that it’s been more than 20 years since Codename 47 release. Hitman franchise went through so much, slowly evolving and occasionally making very radical choices. And the the “World of Assassination Trilogy”, as its now known, might be the best era yet. Started out as a episodic season-based game with “live service” concepts in 2016, this evolved into a trilogy of titles, each next entry superseding the previous one while slowly evolving the ideas. Hitman 3 is the end of this period and being a title that can also contain the preceding games content it’s undoubtedly the best. But on its own, it’s quite disappointing.
Радий: Hitman 3
Трохи дивно, що Codename 47 вийшла більше 20 років тому. Серія Hitman пройшла через багато змін, інколи приймала не найкращі рішення, але “трилогія World of Assassination” може найкращий період для фанатів. Вона почалась з епізодичних релізів та “live service” ідей в 2016 і перетворилась на трилогію, в якій кожна наступна гра може включати в собі попередню і покращувати їх новими механіками та покращеннями. Але цей період закінчується з Hitman 3 і якщо дивитись на цю гру, як на колекцію з усіх трьох, то звичайно вона найкраща. Але окремо від інших… розмова буде трохи іншою.
Ugly duckling: Enter the Matrix, Path of Neo
Ugly duckling is a series of posts talking about games that could’ve been great, but were not.
Some licensed tie-in games are loved, some are forgotten. Some are fun to play, some are not. Some are very budget minded and simple, some are ambitious. The games based around The Matrix were ambitious and quite curious. Though, perhaps, the most successful and arguably fun of them was The Matrix Online, that I won’t be talking about here. Still, both action titles in the franchise – Enter the Matrix and The Matrix: Path of Neo, – were games I was considering replaying for a while now. Intrigued if I will like them more than I did back when they just came out. And I suppose I did. Though, not by much.
Гадкий утёнок: Enter the Matrix, Path of Neo
Гадкий утёнок — серия записей, в которых я пишу про игры, которые могли бы, но не стали хорошими.
Некоторые игры по лицензии любят, про некоторые забывают. В некоторые играть прикольно, в некоторые нет. Есть бюджетные попытки, есть амбициозные. Игры по Матрице были амбициозными и любопытными. Но единственной более-менее удачной попыткой была The Matrix Online, о которой я тут не буду писать. Тут речь пойдёт про Enter the Matrix и The Matrix: Path of Neo, экшен игры, которые я давно хотел перепройти. Потому что на момент релиза они мне очень не понравились, и мне было интересно, поменяется ли у меня отношение. Немного поменялось. Не всегда в лучшую сторону.