O tempora: Silent Hill 2 (with Enhanced Edition mod)

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Continuing on with the classic Silent Hill titles, it’s time to talk about the highly revered sequel. Silent Hill 2 was quite a shocker when it was originally released, it took many people by surprise. And it is also the game that established the idea that Silent Hill games are first and foremost story-driven games simply because of how strong the story was and how many other games and also later “western-made” titles in the franchise attempted to copy it. For how much respect and admiration I have for this game… I also don’t particularly love playing it. It was the case when I first experienced it on PC in 2003 and even today, in its arguably best form with the Enhanced Edition mod I will also talk about, I still didn’t really love the act of playing this game. But is it still worth experiencing? Absolutely.

Read more“O tempora: Silent Hill 2 (with Enhanced Edition mod)”

О часи: Silent Hill 2 (з модом Enhanced Edition)

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Продовжуючи розмовляти про класичні Silent Hill, тепер черга сіквелу, який всі люблять. На момент виходу Silent Hill 2 був несподіванкою з дуже багатьох причин. І саме з цієї гри всі почали думати про серію Silent Hill, як про ігри, які в першу чергу про сюжет, бо саме оповідання тут було настільки неймовірним, що багато проектів досі намагаються повторити цей успіх, включаючи більшість “західних” частин серії після четвертої. Але хоча я дуже поважаю цю гру і вважаю її важливою, я не дуже полюбляю в неї грати. З мого першого проходження гри на ПК в 2003 і до сьогодні, коли я пройшов її знову в, мабуть, найкращому варіанті (на ПК з модом Enhanced Edition, про що я також напишу) сам процес проходження мене не дуже захоплює. Але пограти в цю гру все одно варто.

Read more“О часи: Silent Hill 2 (з модом Enhanced Edition)”

Thoughts on: The Last of Us Part I

Finally, I’ve completed The Last of Us. This critical darling from 2013… yep, from 10 years ago… Anyway, I’ve tried playing the original game around the time of the release using the PS3 my friend graciously lent me and about 2/3 of the way in I got so bored that I simply decided not to continue playing. But, being a game designer and all, you have to play titles like this – even when you don’t like the whole package, there are elements to learn from, ideas to get influenced by. So I couldn’t keep it this way and now, that a remake of the game (now with Part I added to the title) is out on PC, I decided to give it another go. And yeah, it’s… fine. The port isn’t, though.

Read more“Thoughts on: The Last of Us Part I”

Думки про: The Last of Us Part I

Нарешті я пройшов The Last of Us. Гру, яку всі вихваляли в 2013-ому… так, вже 10 років тому… Так ось, я намагався пройти оригінальну версію на PS3, яку мені позичав мій друг, пройшов приблизно 2/3 всієї гри, мені стало нудно і я просто не запустив гру наступного разу. Та все ж мені треба для роботи розуміти відомі приклади з ґейм дизайну – навіть якщо мені не сподобається гра, з неї буде чому навчитись. Тому як тільки став доступним рімейк гри на ПК (якому в назву додали Part I), я придбав її і вирішив нарешті її пройти. Гра норм. Порт поганий.

Read more“Думки про: The Last of Us Part I”

Happy about: Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo

I’ve always admired how Japanese adventure games manage to combine lots of elements and different gameplay ideas into something that looks and feels quite consistent and stylish. That said, I also always disliked the tendency of these games to overexplain plot points, require you to click on literally every tiny thing on the scene before allowing you to proceed with the story and, if they have lots of potential story timelines in the chart/timeline, being grindy about it. So I was a bit cautious about Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo because I’ve enjoyed far fewer games of this sort than I’ve tried. Luckily, this one is genuinely fun.

Read more“Happy about: Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo”

Радий: Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo

Мене завжди приємно вражали японські пригодницькі ігри, бо вони завжди органічно об’єднують дуже багато жанрів в одну гру, яка при цьому виглядає стильно і цільно. З іншого боку, такі проекти також часто страждають від того, що вони занадто довго пояснюють прості речі в сюжеті, не дають проходити далі, поки ви не подивитесь на кожен піксель на сцені, а якщо в них є сюжетна схема по якій можна стрибати між подіями, то це вони очікують, що ви подивитесь всі варіації. Тому до Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo я підходив дуже обережно. Та, на щастя, гра виявилась прикольна.

Read more“Радий: Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo”

In love with: Pentiment

Pentiment is a new RPG-ish adventure game from Obsidian Entertainment that, honestly, came out of nowhere for me. I had to rub my eyes when I first saw it in stores, first to figure out what am I even looking at and then to make sure I am seeing the name of the developers right. And I’m really glad I’ve finally had a chance to play it.

Read more“In love with: Pentiment”

Зачарований: Pentiment

Pentiment це нова RPG-подібна пригодницька гра від Obsidian Entertainment яка з’явилась абсолютно для мене неочікувано. Коли я вперше побачив її в магазинах, я довго вдивлявся щоб спочатку зрозуміти що це взагалі таке, а потім щоб переконатись, що я правильно читаю хто це розробив. Але я дуже радий, що вирішив в це пограти.

Read more“Зачарований: Pentiment”

Happy about: Like a Dragon: Ishin!

Have you ever considered how a “shot-for-shot” videogame remake would look and play like? Well, now we have the answer – Like a Dragon: Ishin! is, for all intents and purposes, a remake of the 2014 Japanese-only title Ryū ga Gotoku Ishin! (and to avoid confusion the Japanese title of this remake just added Kiwami, just like with previous remakes). But unlike the Yakuza 1 and 2 remakes, this one feels, looks and plays almost exactly the same as the original game did. Is it good? Is it bad? Probably neither, but the result is a pretty cool entry in the Like a Dragon franchise that, however, does feel like it’s from the past in more ways than the setting.

Read more“Happy about: Like a Dragon: Ishin!”

Радий: Like a Dragon: Ishin!

Чи можете ви собі уявити як би виглядав “покадровий рімейк” відеогри, як це робили з деякими фільмами? З виходом Like a Dragon: Ishin! уявляти більше не треба. Це рімейк Ryū ga Gotoku Ishin!, яка вийшла лише в Японії в 2014-ому (до речі до назви нової версії там додали слово Kiwami). Але на відміну від Kiwami рімейків Yakuza 1 та 2, ця гра грається і має майже майже ідентичну презентацію тому, як це робив оригінал для PS3/PS4. Чи це погано? Чи добре? Мабуть ні те, і не інше, але в результаті ми отримали нову гру серії Like a Dragon яка в цілому прикольна, але нагадує про минуле не лише своїм сеттінгом.

Read more“Радий: Like a Dragon: Ishin!”