Кожна нова “survival horror” викликає в мене підозру, бо майже ніхто насправді не робить класичний survival horror і замість цього такою назвою називають ігри будь-яких жанрів, в яких просто акцент на горор. Але погравши в демку My Friendly Neighborhood, яка підтвердила, що гра дійсно намагається відтворити основи класичного survival horror, я був приємно здивованим. І хоча я не можу назвати результат одним з дійсно класних прикладів жанру, це доволі прикольна гра, яка фанатам зайде.
Оскільки гра відноситься до survival horror, то ви можете очікувати те, що локації в грі побудовані за metroidvania-подібним дизайном і що у вас будуть обмежені ресурси для боротьби проти ворогів. Досліджувати локації тут дійсно прикольно, бо їх зробили дуже різноманітними, і тут вистачає цікавих секретів та різних проблем, які треба буде вирішити. До того ж, вся гра до доволі завчасно ідентифікуємого моменту, коли починається пряма лінія до фіналу, дозволяє вам повернутись у вже пройдені локації і пошукати, що ви там ще могли забути. По сюжету локації інколи змінюються і вийти з локації ви не завжди зможете, але як тільки можете, то ніхто вам не забороняє пробігтись через всю гру з початку.
Ресурсів на складності Normal було більше ніж вдосталь – ну, хоча б з точки зору людини, яка дуже добре розбирається в жанрі. Тому в мене скоріше більше було проблем, з тим щоб кудись пхати всі ці патрони та аптечки, бо місця не вистачало. Але може мені варто було вибрати складність вище. З іншого боку – бойова система проти ворогів мені дуже не сподобалась. Вона не жахлива, але відстань, на якій вороги можуть вас вдарити, відчувається неправильною, а вашу зброю використовувати не так і прикольно. Тому може і добре, що я грав на нормальній складності, бо з таким боєм мені скоріш би гра набридла, якби ресурсів постійно було занадто мало.
З іншого боку, сама ідея для бою тут прикольна. Вороги ніколи не “вмирають” і знову активні, як тільки ви побачили екран завантаження, але якщо ви знайшли скотч, то “вбитих” ворогів можна прив’язати, і тоді вони вибувають з гри назавжди. Правда, треба тут і відмітити, що гра взагалі ніяк не відмічає, які двері викликають екран завантаження, а які ні, тому ви абсолютно випадково можете спробувати відкрити двері, але вас перенесе в іншу локацію, і тому тепер вам знову треба вирубати всіх ворогів в кімнаті, яку ви не дослідили до кінця. Не допомагає і Silent Hill підхід до мап, де поки ви не знайшли фізичний предмет “мапа”, ви взагалі не знаєте де ви знаходитесь. Що особливо погано, бо гра сильно залежить від системи з сучасних RE, де на мапі відмічається чи ви все підібрали в кімнаті, чи ні. Тому бувають моменти, коли ви обстежили кожен куток кімнати без мапи, а потім знайшли мапу і виявилось, що десь в тій кімнаті щось ще було заховано тому вам треба повертатись.
В будь-якому випадку, My Friendly Neighborhood – доволі приємна і харизматична гра. В якій також багато дійсно цікавих секретів, різних штук, які можна відкрити, режим нової гри плюс і всіляких інших речей, які мотивують повертатись в гру. Гра не настільки незабутня і прикольна, як горор FPS action adventure In Sound Mind, і не дотягує до прикольності чи якості Resident Evil 7, на який гра схожа більше за все. Але вона приблизно на рівні Tormented Souls, в тому плані, що добре розуміє як зробити гру в такому жанрі прикольною. А оскільки прикладів жанру такої якості виходить не багато, то варто на цю гру подивитись.