Disapprove: Homefront and Homefront: The Revolution

 , , , ,

There’s something fascinating about seeing two attempts at creating a game franchise fail so miserably as it happened with Homefront. I can understand why the publishers thought there was potential here – a franchise of FPS titles built around an idea of war happening on US soil. It could be provocative and novel and independently of quality of the end product guarantee to cause at least some uproar and publicity, positive or not. And its not like the attempts were the same, they tried approaching the same basic idea from rather different perspectives. Yet, both of them are very much not good and not worth playing at all.

Read more“Disapprove: Homefront and Homefront: The Revolution”

Розчарування: Homefront та Homefront: The Revolution

 , , , ,

Дуже цікаво спостерігати, як ігрова серія намагається народитись двічі, і обидва рази провалюється. Саме це і відбулось з Homefront. Розумію, чому видавці бачили в цій ідеї потенціал – серія FPS ігор, яка побудована на тому, що США захопили і війна відбувається на їх землі. Звучить настільки зухвало, що навіть не важливо чи самі ігри будуть якісними чи ні, вони все одно отримають багато уваги, навіть якщо увага буде негативною. Цікаво і те, що дві спроби були дуже різними в своїх спробах передати одну й ту ж саму ідею. Але, на жаль, не дивлячись на цікавість всіх цих деталей, самі ігри виявились не дуже цікавими.

Read more“Розчарування: Homefront та Homefront: The Revolution”

In love with: Dragon Quest XI S: Echoes of an Elusive Age – Definitive Edition

 , , , , ,

So… I’ve never played a Dragon Quest game before this one. It’s a bit odd to think that, given how important for the development of Japanese-made RPGs the game was. Even if it itself originally drew inspiration from Wizardry and Ultima. But yeah, I’ve played almost every Final Fantasy game, but never Dragon Quest. So I’m glad that DQ XI became my introduction to the series as I do see why it’s often called one of the greatest examples of the genre.

Read more“In love with: Dragon Quest XI S: Echoes of an Elusive Age – Definitive Edition”

Зачарований: Dragon Quest XI S: Echoes of an Elusive Age – Definitive Edition

 , , , , ,

Саме так я знайомлюсь з серією Dragon Quest. Трохи дивно, що я до цього в них не грав, бо серія стала неймовірно впливовою на розвиток всіх японських RPG, хоча і сама в першу чергу була зроблена під впливом від Wizardry та Ultima. Але якось так вийшло, що я пройшов майже всі існуючі Final Fantasy, але не грав в жоден Dragon Quest. Добре, що знайомство почалось саме з DQ XI, бо я бачу чому цю гру часто називають однією з найкращих в жанрі.

Read more“Зачарований: Dragon Quest XI S: Echoes of an Elusive Age – Definitive Edition”

Disapprove: Secret of Mana (2018)

 , , , ,

Three years ago I’ve played the Trials of Mana remake which was my first introduction to the Mana (Seiken Densetsu) series. It was a very simple, but extremely fun and exciting action RPG that had the energy and ideas of the 90s redone with all of the experience and sensibilities of the 2020s. Countless games were inspired by Secret of Mana, and Ys and thousands of hack and slash games and their experience was poured into making Trials of Mana 2020, making it a fun experience a lot of modern players can instantly get into.

And now I’ve played Secret of Mana remake from 2018, which actually feels like a game from 1993 and it’s been a miserable experience throughout. Surprisingly, from what I’ve gathered, partially because some things in this remake made the game worse.

Read more“Disapprove: Secret of Mana (2018)”

Розчарування: Secret of Mana (2018)

 , , , ,

В 2021-ому я пройшов рімейк Trials of Mana, який став моїм знайомством з серією Mana (Seiken Densetsu). Це була дуже проста, але дуже захоплива action RPG, в якій шалені ідеї та атмосфера ігор 90-их чудово поєднались з якістю та зручністю 2020-их. Сотні action RPG ігор робились під впливом оригінальної Secret of Mana, чи Ys і також багатьох hack and slash проектів, і найкращі ідеї з усіх них були реалізовані в Trials of Mana 2020, завдяки чому, гра сприймалась “сучасною” в найкращому сенсі.

А тепер я нарешті пройшов і рімейк Secret of Mana 2018-ого, який відчувається як гра 1993-го року в найгіршому сенсі. Причому, як я розумію, велика кількість того що мені не сподобалось робить саме рімейк.

Read more“Розчарування: Secret of Mana (2018)”

O tempora: Final Fantasy IX

 , , , , , ,

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Well, it finally happened. Barring the online-only entries and Final Fantasy XVI (that is not yet out on PC), I’ve played/replayed all numbered entries in the series. And last one to do was the one that I usually named as my favorite. I was a bit scared about replaying Final Fantasy IX, not just because I knew that the PC port is rather average at best, but also because I had such good memories of the game, yet also remembered that there was a lot about it to get frustrated with. I was afraid that it won’t live up to my memory. But no, while it does indeed have a lot of things to criticize, it remains one of my favorite entries in the series and an easy recommendation.

Read more“O tempora: Final Fantasy IX”

О часи: Final Fantasy IX

 , , , , , ,

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Ну ось і все. Не враховуючи чисто онлайнові ігри та Final Fantasy XVI (який поки не на ПК), я пройшов вперше чи заново всі номерні частини серії. І останньою стала та, яку я зазвичай називав улюбленою. Якщо чесно, мені було трохи страшно повертатись в Final Fantasy IX, не лише тому що я знав наскільки проблемний ПК порт гри, а скоріше тому, що я чудово пам’ятав і мінуси гри і боявся, що вони сьогодні мені будуть здаватись гірше ніж 20 років тому. На щастя ні. В грі вистачає речей, які варто критикувати, але моя думка про неї не змінилась і мені все ще легко рекомендувати цю частину іншим.

Read more“О часи: Final Fantasy IX”