I know people have expected a lot from Scorn. Ever since the “gameplay trailer” the developers released 5 years ago, there was a lot of excitement for both the visual style and the fact that it included combat and seemed to aim at being a proper action horror game, not just a typical for the time horror themed adventure where you run away all the time. But I’ve had my reservations and the closer to release the game go, the more suspicious the trailers seemed to me so I wanted to wait and see what happens. A lukewarm reception is what happened, so I’ve decided to return to the game later, on a discount. But even that and low expectations didn’t make the experience with this game good.
Category: Reviews
Розчарування: Scorn
Знаю, що багато людей чекали Scorn. З релізу першого “ґеймплейного трейлеру” 5 років тому, людей зачарував візуальний стиль проекту, а той факт, що там показали і екшен, а не лише ходьбу по локаціях, дали надію, що гра буде нормальним горор action adventure, а не ще одною повільною пригодницькою грою, де інколи треба втікати від ворогів. Але я сумнівався і чим ближче до релізу, тим підозрілішими здавались мені трейлери гри. Огляди на релізі були не найкращими, підтверджуючи мої підозри, тому я вирішив трошки почекати і придбати проект вже коли будуть знижки. Але навіть зі знижками і без рожевих окулярів гра розчарувала.
Happy about: PowerWash Simulator and Chop Goblins
Occasionally, it’s nice to play a simple game to relax. And I’ve got two different ones for you to check out. A quick tiny FPS from David Szymanski Chop Goblins and one of those simulator titles that aren’t really serious, but aren’t just a shitpost either – PowerWash Simulator. They’re different, relaxing in their own way and fun.
Read more“Happy about: PowerWash Simulator and Chop Goblins”
Радий: PowerWash Simulator та Chop Goblins
Інколи хочеться пограти в щось просте і відпочити. Ось я знайшов ще два прикольних приклади таких ігор. Маленька FPS від Девіда Шиманські – Chop Goblins. І один з симуляторів, які не серйозні, але при цьому і не повний шитпост – PowerWash Simulator. Обидві гри прикольні, хоча і дуже різні.
Happy about: Return to Monkey Island
For a lot of people the original Monkey Island titles mean a lot. And for the game industry as a whole, not just the adventure titles, these games have had (and still have) a lot of influence. For me? I respect them and admire them, but the first time I’ve actually completed the first two entries was only after the Special Editions came out a bit over 10 years ago. I did encounter these titles as a kid, of course, but had far more experience with other LucasArts titles and adventures from other companies. The first game in the franchise I’ve completed was actually Tales from Monkey Island and I’ve still never bothered to play Escape and Curse.
Why is this important? Well, your enjoyment from Return to Monkey Island will depend greatly on your experience with the previous games. But what I can say for sure, is that if I’m anything to go by – you can still have a lot of fun with this game, even if you don’t know the classic titles by heart.
Радий: Return to Monkey Island
Для величезної кількість людей перші дві частини Monkey Island мають сентиментальне значення. І це я не кажу про те, наскільки впливовими і важливими для всієї індустрії ігор були ці проекти, з впливом, який досі відчувається. Але я скоріш поважаю їх, ніж обожнюю. І перший раз пройшов їх повністю лише років 10 назад, коли вийшли Special Edition версії. В дитинстві я просто якось частіше попадав на інші ігри LucasArts та пригоди інших розробників. Першою пройденою грою в серії для мене стала Tales from Monkey Island, а в Escape та Curse я все ще не грав взагалі і не знаю коли вирішу.
Чому це важливо? Бо на ваш досвід з Return to Monkey Island буде напряму впливати те, наскільки сильно ви знаєте і любите серію. Що я точно можу тепер сказати, що навіть без глибокого знання інших ігор серії вам цей проект може дуже сподобатись.
In love with: Uncharted: Legacy of Thieves Collection
It’s odd, isn’t it? To play Uncharted on PC. It’s far from the first big well known franchises to get from being a Sony console exclusive to PC, but something about Naughty Dog’s series that always made Sony hardware look like a magic box producing game flow and transitions no one else could achieve on any other hardware, makes this port feel extremely weird. But here we are, sadly, starting at the end of the franchise, or at least a big transition point, instead of the beginning.
Uncharted 4: A Thief’s End, originally for PS4 from 2016 and Uncharted: The Lost Legacy, also for PS4 but from 2017, combined into one package and released first on PS5 at the start of 2022 and now on PC.
Read more“In love with: Uncharted: Legacy of Thieves Collection”
Зачарований: Uncharted: Legacy of Thieves Collection
Дивне відчуття, правда? Грати в Uncharted на ПК? Це не найперша відома серія, яка перестала бути ексклюзивом для Sony консолей, але все ж таки Naughty Dog регулярно перетворювала коробку Sony на шапку чарівника, з якої витягували неперевершений темп, безшовні переходи і речі, які ніхто на іншому залізі навіть не намагався повторювати. Бачити, як все це працює на ПК неймовірно дивно. Але я бачу і шкодую, що це сталося з кінцем серії, або перехідного моменту, а не з початку.
Uncharted 4: A Thief’s End вийшов на PS4 в 2016, а Uncharted: The Lost Legacy, теж на PS4, в 2017 і їх об’єднали в один реліз в 2022. На початку року для PS5, а тепер і для ПК.
Read more“Зачарований: Uncharted: Legacy of Thieves Collection”
Happy about: Gerda: A Flame in Winter
It’s a bit of a shame that story-driven adventure titles, and I mean the ones that are almost purely story driven like Telltale titles or Life is Strange, became almost a separate thing, very disconnected from the “classic” adventure games, even the ones that were also heavily story-driven. But at least we’re seeing more of them trying to experiment with the boundaries of the genre more. Gerda: A Flame in Winter is one such title – it’s not about puzzles and free exploration of locations or even really inventory usage in a classic sense, instead it’s all about choices and consequences and the storytelling. But it has a few very cool tricks to achieve its goals, even if it ends up being somewhat rough around the edges.
Радий: Gerda: A Flame in Winter
Навіть трохи шкода, що сюжетні пригодницькі ігри, а я маю на увазі ті, які майже повністю про сюжет (як ігри Telltale або Life is Strange), перетворились на щось типу свого жанра, окремого від класичних пригод, навіть тих які самі були з величезним акцентом на сюжет. Але хоча б при цьому ми бачимо більше цікавих експериментів. Саме такою грою і є Gerda: A Flame in Winter – тут нема типових загадок чи бродіння по локаціям, нема класичного використання предметів з інвентарю, а весь акцент зроблений на історію і рішення гравців. І робить вона це використовуючи цікаві прийоми, які роблять цю, в цілому трохи незграбну гру, набагато цікавіше.