Happy about: OneShot: World Machine Edition

OneShot has been originally released about 10 years ago as a freeware game made with RPG Maker 2003. It continued the wave of the games that were designed to provide experience inside and outside of the game window, like creating new files on player computer and changing the wallpaper, like it was already done in other well known titles like IMSCARED. And its biggest gimmick was in the title – you only had one shot at finishing the game. If you did something incorrectly, the game would become permanently unwinnable and you also could not replay the game from the start once you’ve finished it. Well… in theory – in reality you could make it work again, but the concept was still bold and the tone of the game was hopeful, but bleak and horror themed.

Then two years later a commercial version of the game was released, that started moving away from the whole “One shot at it” concept, but had even more crazy fourth wall breaking shenanigans and a bigger game world with more characters. Another year later, a “true ending” path was added as a big update to said version that I personally had a lot of problems with back when I reviewed the game. Fast forward to 2022, World Machine Edition got released on consoles, recreating all of the fourth wall breaking experiences within a virtual Operating System and adding some additional details and switching a lot of the backend elements of the title. And now, in 2024, this version has arrived to PCs.

Read more“Happy about: OneShot: World Machine Edition”

Радий: OneShot: World Machine Edition

OneShot вперше вийшла 10 років назад як безкоштовна гра на зроблена в RPG Maker 2003 і була продовженням хвилі “мета” ігор, ґеймплей яких не закінчувався вікном гри. Вона створювала нові файли на ПК, змінювала фон робочого столу і робила інші речі, які на той момент вже були популярні в IMSCARED. А головна фішка проекту була в назві – у вас був лише один шанс пройти гру. Зробили щось, що гра прямо заборонила – гру стає неможливо пройти. А коли гра пройдена, то вона залишається такою назавжди… В теорії – насправді ви, звичайно, могли знайти як повернути гру в початковий стан, але все одно ідея була дуже свіжою, тоді як атмосфера у неї класно змішувала горор і щось миле.

Два роки потому розробники вирішили випустити платну версію гри і вже тоді почали відмовлятись від ідеї того, що у вас лише “один шанс”. Але додали ще більше елементів, які виходили за межі вікна гри і додали купу нових персонажів та сюжетних елементів. Ще через рік цю версію оновили, додавши в неї “справжній фінал”, який можна було отримати при другому проходженні і саме на цю версію гри я давно писав огляд, який був доволі критичним. В 2022-ому році гра вийшла на консолях з назвою World Machine Edition, де всю гру перетворили на віртуальну операційну систему, щоб відтворити досвід з ПК на консолях. І в 2024-ому цю версію випустили на ПК.

Read more“Радий: OneShot: World Machine Edition”

Thoughts on: Death of the Reprobate

Well, I guess we got another painting-based Terry Gilliam-like animation game from Joe Richardson. Seven years after the funny Four Last Things and four years after the incredibly inventive The Procession to Calvary. It’s still silly, funny, visually clever and kinda fun. But this time it also seems somewhat unnecessary, a fact that the game itself acknowledges.

Read more“Thoughts on: Death of the Reprobate”

Думки про: Death of the Reprobate

Ну що ж, ось ще одна гра від Джо Річардсона з анімацією в стилі Террі Ґілліама. Через сім років після кумедної Four Last Things і чотири роки після винахідливої The Procession to Calvary. Ця гра теж кумедна і доволі непогана. Але цього разу є відчуття, ніби цей проект був не потрібний ні гравцям, ні розробнику.

Read more“Думки про: Death of the Reprobate”

In love with: Tactical Breach Wizards

Whenever I see “turn-based strategy” or “tactical RPG” it’s an almost certain marker that the game is not for me. I’ve never had much patience for turn-based anything in general and very few (in a grand scheme of things) games and game series approached the concept in a way that I found exciting. Due to that, my initial reaction to Tactical Breach Wizards was dismissive – no matter how good the game could be, it had a high chance of being not my cup of tea whatsoever. But after seeing highly positive reception that especially focused on the writing I decided to give it a chance. When I learned that Suspicious Developments, the developers of the game, were the team behind Gunpoint, I got even more curious as while that game was also totally not my thing, it was inventive, understood how to mix planning and exciting action and was quite funny from what little of it I have experienced.

And even so, Tactical Breach Wizards exceeded all my expectations and are one of the biggest highlights of 2024 for me.

Read more“In love with: Tactical Breach Wizards”

Зачарований: Tactical Breach Wizards

Кожного разу, коли гру описують як “покрокову стратегію” чи “тактичну рольову гру” я починаю її ігнорувати. Це не мої жанри і в мене не вистачає терпіння на будь-які покрокові ігри, і в цього правила накопичилось дуже мало виключень. Тому і Tactical Breach Wizards я спочатку проігнорував. Класна чи ні – це не моє, і все. Але відгуки на гру були чудові, і багато людей писали, що написана вона особливо класно, тому я вирішив її спробувати пройти. І лише тоді побачив, що розробляли гру Suspicious Developments, які відомі завдяки Gunpoint. Та гра мене теж не зацікавила, але вона була швидка, насичена і весела, при цьому маючи немало стратегічного планування в основі. З кожним новим фактом Tactical Breach Wizards ставали для мене все цікавіше…

І навіть при таких початкових очікуваннях, гра виявилась дуже приємним сюрпризом і одним з найкращих проектів 2024-го.

Read more“Зачарований: Tactical Breach Wizards”

Disapprove: Ys X: Nordics

Slightly over ten years ago I’ve played Ys Origin – my first experience with Ys franchise or Nihon Falcom games in general. And it completely changed my understanding of what an action RPG can be. Every single entry I’ve played since, as they were gradually released on PC, was a pleasant experience. Even if not every single one of them were as fantastic as Ys VIII: Lacrimosa of DANA, which remains in my eyes the pinnacle of the franchise as of now. So when Ys X was first shown to be a new “phase” in the franchise, where gameplay will be changed and new mechanics and ideas will be introduced, I was beyond excited to see what Nihon Falcom will do next. …Ys X: Nordics turned out to be the most disappointing Ys game in the series I’ve played so far.

Read more“Disapprove: Ys X: Nordics”

Розчарування: Ys X: Nordics

Трохи більше ніж 10 років тому я пройшов Ys Origin. Це стало моїм знайомством з серією від Nihon Falcom, яке повністю змінило мої очікування від action RPG як жанру. І я з задоволенням проходив всі інші частини серії, які поступово випускались на ПК. Хоча не кожна частина серії була настільки крутою, якою виявилась Ys VIII: Lacrimosa of DANA (і саме її я досі вважаю найкращою в серії), всі вони були прикольні. Анонс Ys X, як нової “фази” для серії, мене зацікавив – нові ідеї та механіки в наступній захоплюючій та швидкій action RPG від Nihon Falcom ніколи не розчаровували…. До виходу Ys X: Nordics. Вона стала єдиною частиною серії, проходження якої було малоприємним і дуже розчаровуючим.

Read more“Розчарування: Ys X: Nordics”

Thoughts on: The Crimson Diamond

There are many classic adventure titles I’ve not played. Some I probably never will. Some do intrigue me still. For example – I heard very interesting things about The Colonel’s Bequest, an investigation focused title where you could completely fail solving anything and still finish the game. Hopefully I will eventually play it, but the reason I’m bringing it up is because The Crimson Diamond seems to have been influenced not just by any Sierra adventure titles, but this one in particular. And it’s not just the EGA-styled visuals that call back to the long past era of adventure titles. Far more interesting is the fact that this is a text parser based adventure. You don’t see these often anymore.

Read more“Thoughts on: The Crimson Diamond”

Думки про: The Crimson Diamond

Є купа класичних пригодницьких ігор в які я не грав, і в багато з них, скоріш за все, ніколи не пограю. Наприклад – я багато чув класних речей про The Colonel’s Bequest, гру де можна було провалити розслідування повністю, але все одно пройти сюжет. Може в цей проект я колись все ж пограю, але згадав я його не просто так. The Crimson Diamond, як я розумію, бере купу ідей саме з цього конкретного класичного проекту від Sierra. Ці ідеї видно не лише в візуальній стилізації під EGA графіку та управлінні текстом, але й в самому дизайні гри. Хоча, навіть сам факт управління текстом зараз – така рідкість.

Read more“Думки про: The Crimson Diamond”