survival horror – Page 3

O tempora: Alone in the Dark: The New Nightmare

18/10/2023 24/01/2025

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Now that the original trilogy is out of the way, I can talk about the Alone in the Dark game I’ve played the most – Alone in the Dark: The New Nightmare. The first and so far only reboot of the storyline. You see, for all the convoluted storylines, the original trilogy and the 2008 game are actually part of the same timeline. Even the horrible and rightfully forgotten spin-off Illumination was technically part of the same world. But with The New Nightmare the series attempted a fresh start headed by Darkworks, whom I recently talked about when revisiting Cold Fear. And it did many things right and a few things very wrong.

О часи: Alone in the Dark: The New Nightmare

18/10/2023 29/11/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Поговорили про оригінальну трилогію, час поговорити про частину Alone in the Dark, в яку я грав найбільше – Alone in the Dark: The New Nightmare. Перший і на сьогодні єдиний перезапуск сюжетної лінії серії. Як не дивно, оригінальна трилогія, гра 2008-го і навіть жахливий і всіма забутий Illumination вважаються частиною однієї об’єднаної історії. Але The New Nightmare був новим початком серії, який розробили Darkworks, про Cold Fear яких я нещодавно розповідав. І тут багато чудового, але деякі речі жахливі.

O tempora: Alone in the Dark 1, 2, 3

08/10/2023 08/10/2023

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

It’s been a while since I’ve last played any Alone in the Dark game. I admired the original and genuinely liked the 2008 game despite all of its numerous flaws. My favorite one was the first reboot, Alone in the Dark: The New Nightmare. But the original still had that “something” about it that I really liked. Not the sequels, however. But for the sake of revisiting every game, I decided against my better judgement to play all of the first three Alone in the Dark games, knowing well that I will not enjoy the two thirds of the journey.

О часи: Alone in the Dark 1, 2, 3

08/10/2023 29/11/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Я дуже давно не грав в серію Alone in the Dark. Оригінал я завжди поважав, а гру 2008-го сильно люблю, не зважаючи на неймовірну кількість проблем. А улюбленою грою серії в мене була перша спроба її перезапуску – Alone in the Dark: The New Nightmare. Та зараз поговоримо про першу трилогію, в якій оригінал досі сприймається з повагою, а от сіквели ні. Тем не менш, я пройшов їх всі, хоча і розумів, що грати в другу і третю частину мені не сподобається.

Happy about: My Friendly Neighborhood

22/08/2023 22/08/2023

When I see a game labeled as “survival horror” I don’t expect it to be a classic survival horror and instead turn out to be a horror themed game of some random genre. So after playing the demo of My Friendly Neighborhood and seeing that it is shaping up to fit the classic survival horror genre pillars, I was pleasantly surprised. And while I wouldn’t name it among the truly good examples of the genre, it’s definitely a descent enough game to scratch that itch and it also has a bunch of cute ideas of its own.

Радий: My Friendly Neighborhood

22/08/2023 22/08/2023

Кожна нова “survival horror” викликає в мене підозру, бо майже ніхто насправді не робить класичний survival horror і замість цього такою назвою називають ігри будь-яких жанрів, в яких просто акцент на горор. Але погравши в демку My Friendly Neighborhood, яка підтвердила, що гра дійсно намагається відтворити основи класичного survival horror, я був приємно здивованим. І хоча я не можу назвати результат одним з дійсно класних прикладів жанру, це доволі прикольна гра, яка фанатам зайде.

Happy about: Amnesia: The Bunker

21/06/2023 29/06/2023

The influence of Frictional Games on the direction horror themed games took over the past 16 years is undeniable. Their initial Penumbra tech demo from 2006 was a surprisingly fresh take on an adventure genre, with stealth and action aspects, physically-based puzzles and interactions and surprisingly solid horror atmosphere. All of which was developed further into Penumbra: Overture, the only game from the studio until now that was adhering to the pillars of the classic survival horror, focusing not only on exploration, adventure elements and stealth, but also allowing you to deal with enemies directly via combat and traps. But beginning with Penumbra: Black Plague, the team set a mission for themselves to make great narrative-driven titles and to achieve that, the survival horror mechanics had to go.

After achieving great and unexpected success with Amnesia: The Dark Descent, team followed it up with no less great SOMA. Two fantastic story-driven horror themed stealth adventure games that always prioritized good atmospheric experience over the mechanical aspects of the gameplay. Then, just over two years ago, they’ve decided to revisit the Amnesia “brand” with the incredibly mediocre Amnesia: Rebirth – a game that went really far into the narrative, but without making it particularly engaging or interesting to experience. Amnesia: The Bunker seems like a direct reaction to that as it is the return to beginning and a curious attempt to reimagine what classic survival horror gameplay could be, while staying easily recognizable.

Радий: Amnesia: The Bunker

21/06/2023 29/06/2023

Вплив Frictional Games на те, якими стали ігри з горор тематикою за останні 16 років, неможливо переоцінити. Технодемо Penumbra 2006-го року була неймовірно свіжою ідеєю для пригодницької гри – там були і вдалі стелс та екшен, і незвично “тактильний” підхід до інтеракцій і крута атмосфера. Що вони потім розвили в Penumbra: Overture – єдиній до сьогодні їх грі, яка повністю відповідала стандартам класичного survival horror завдяки акценту не лише на дослідження локацій, пригодницькі елементи та стелс, але й на можливості прибрати ворогів боєм або пастками. Та починаючи з Penumbra: Black Plague студія поставила собі задачу створювати в першу чергу чудові сюжетні проекти, заради чого багато з survival horror треба було прибрати.

Після неочікувано величезного успіху з Amnesia: The Dark Descent, студія створила не менш круту SOMA. Обидві чудові сюжетні горор пригодницькі ігри зі стелсом головною ціллю ставили собі створити проект, механіки якого існують для створення атмосфери і оповідання історії. Та два роки тому студія вирішила повернутись до “бренду” Amnesia з не дуже цікавою Amnesia: Rebirth. Та гра була навіть ще більше про сюжет, але сам сюжет вийшов слабким, а більше нічого в грі й не було. Amnesia: The Bunker відчувається, ніби розробники тепер спробували зробити щось абсолютно протилежне і також повернутись до того, з чого вони починали, переосмисливши що таке класичний survival horror.

Read more“Радий: Amnesia: The Bunker”

O tempora: Silent Hill 2 (with Enhanced Edition mod)

15/05/2023 01/07/2023

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Continuing on with the classic Silent Hill titles, it’s time to talk about the highly revered sequel. Silent Hill 2 was quite a shocker when it was originally released, it took many people by surprise. And it is also the game that established the idea that Silent Hill games are first and foremost story-driven games simply because of how strong the story was and how many other games and also later “western-made” titles in the franchise attempted to copy it. For how much respect and admiration I have for this game… I also don’t particularly love playing it. It was the case when I first experienced it on PC in 2003 and even today, in its arguably best form with the Enhanced Edition mod I will also talk about, I still didn’t really love the act of playing this game. But is it still worth experiencing? Absolutely.

О часи: Silent Hill 2 (з модом Enhanced Edition)

15/05/2023 01/07/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Продовжуючи розмовляти про класичні Silent Hill, тепер черга сіквелу, який всі люблять. На момент виходу Silent Hill 2 був несподіванкою з дуже багатьох причин. І саме з цієї гри всі почали думати про серію Silent Hill, як про ігри, які в першу чергу про сюжет, бо саме оповідання тут було настільки неймовірним, що багато проектів досі намагаються повторити цей успіх, включаючи більшість “західних” частин серії після четвертої. Але хоча я дуже поважаю цю гру і вважаю її важливою, я не дуже полюбляю в неї грати. З мого першого проходження гри на ПК в 2003 і до сьогодні, коли я пройшов її знову в, мабуть, найкращому варіанті (на ПК з модом Enhanced Edition, про що я також напишу) сам процес проходження мене не дуже захоплює. Але пограти в цю гру все одно варто.