Happy about: Super Lone Survivor

Ten years ago Lone Survivor got released to the market that was entirely devoid of titles attempting classic survival horror and for this alone received a lot of attention. That wasn’t the only positive feature about the game, of course, but for a lot of people it was somewhat of a symbol of how big budget companies were simply unwilling to make games like this and it was for the independent developers to finally revive the genre. Personally? I didn’t get into the game much for various reasons that I will outline below, but it was a title I remembered and at least respected.

Nowadays, classic survival horror is finally being revived with many titles attempting fresh takes on the genre, some of them even being good. And after many years of being hinted at, and a few years of development, Lone Survivor returns in its updated format as Super Lone Survivor. Is it interesting today?

Read more“Happy about: Super Lone Survivor”

Радий: Super Lone Survivor

Десять років тому Lone Survivor вийшла в період повної відсутності нового класичного survival horror і вже лише з цієї причини на неї звернули увагу. У гри були і інші позитивні елементи, звичайно, але в деякому сенсі вона стала символом того, що інді розробники будуть робити те, що величезні компанії з купою грошей робити не хочуть. Мене гра не зацікавила з декількох причин, які я опишу нижче, але я теж не пройшов повз неї і мені було цікаво колись дати їй ще один шанс.

Сьогодні жанр класичного survival horror активно розвивається знову і багато проектів експериментують з жанром. Деякі при цьому навіть непогано виходять. І ось, після багатьох років натяків і декількох років розробки, Lone Survivor повернувся у оновленій версії Super Lone Survivor. Але чи варта ця гра вашого часу сьогодні?

Read more“Радий: Super Lone Survivor”

Happy about: Broken Pieces

As more and more classic survival horror adjacent action adventure games arrive lately, I keep being occasionally pleasantly surprised by the inventiveness of some of the projects. Even if the title ultimately disappoints, the creativity behind it can show new ways this genre can be done, as if it’s finally trying to break the mould it has been stuck in for decades. Broken Pieces is not a disappointment, however, even if it is a bit of a mess.

Read more“Happy about: Broken Pieces”

Радий: Broken Pieces

Виходить все більше ігор або в жанрі класичного survival horror, або чогось схожого, і інколи серед них зустрічаються дуже свіжі ідеї. Причому, навіть коли гра виявляється все ж таки розчаруванням, свіжість її ідей залишає після себе приємні спогади. Бо занадто довго ігри намагались просто копіювати існуючі проекти, без нормального розуміння за що люди їх полюбляли. Broken Pieces не розчаровує, хоч проблем у гри вистачає.

Read more“Радий: Broken Pieces”

Thoughts on: SIGNALIS

The revival of classic survival horror continues and it’s nice to see more games that call themselves “survival horror” actually be a title that at least somewhat adheres to the main pillars of the genre. SIGNALIS did not catch my eye when I first saw it, but the more I heard of it, the more curious I got. And since after release it has gotten a lot of praise, I couldn’t pass on the opportunity to play it myself. It’s neat to see the genre taken to other camera angles and controls and the top down (and sometimes first person) perspective of SIGNALIS, while not novel for the genre (see Heaven Dust), was seriously underrepresented. Plus, this title most certainly has style. Unfortunately, that’s the best it can do.

Read more“Thoughts on: SIGNALIS”

Думки про: SIGNALIS

Відродження класичного survival horror продовжується і мені особливо приємно бачити ігри, які не просто називають себе “survival horror”, а дійсно мають хоча б деякі з основних характеристик жанру. SIGNALIS не привернув мою увагу з самого початку, але чи більше я чув про гру, тим цікавіше мені було. І після виходу, її багато хто почав вихваляти, тому я не міг продовжувати її ігнорувати. Плюс, прикольно коли жанр роблять в якомусь новому ракурсі, а ця гра з видом зверху (інколи і від першої особи), що не ново для жанру (зверніть увагу на Heaven Dust), але рідко зустрічається. На жаль, окрім крутого стилю в гри небагато позитивного.

Read more“Думки про: SIGNALIS”

Revisiting Resident Evil 7, 2, 3 (with Ray Tracing patch)

After the entertaining but ultimately boring and disappointing Village last year, Capcom has announced that the updated rendering features from that game would be coming to Resident Evil 7, new RE2 from 2019 and RE3 2020. As new versions for the consoles and a free patch for PC owners. And that got me excited, because I was expecting that Capcom would finally address some of the issues that those games had on PC and in general for years and would breathe new life into these titles. Sadly, I was hopelessly optimistic and Capcom took an incredibly lazy route. But at least I had a reason to revisit two fantastic games. And also RE3 2020.

Read more“Revisiting Resident Evil 7, 2, 3 (with Ray Tracing patch)”

Повертаючись в Resident Evil 7, 2, 3 (з Ray Tracing оновленням)

Після виходу непоганої але нудної Village минулого року, Capcom анонсували, що вони планують додати оновлений рендер того проекту в Resident Evil 7, новий RE2 2019-го та RE3 2020. У вигляді нових ігор на консолях та безкоштовного патчу на ПК. Я сподівався, що це дасть шанс Capcom нарешті виправити багато малих і великих проблем, які були у тих проектів на ПК і консолях всі ці роки, і ці проекти знову стануть популярні. Але я був занадто оптимістичним і Capcom пішли лінивим шляхом. Але хоча б дали мені ще одну причину знову пограти в дві чудові гри. І також RE3 2020.

Read more“Повертаючись в Resident Evil 7, 2, 3 (з Ray Tracing оновленням)”

Thoughts on: Nightmare of Decay

Classic survivor horror (you know, the actual one, not any horror themed game) has seen a revival in the past couple of years, which is great. I love the genre and am glad to see fresh attempts at it. Even if vast majority of them fail, just like they did during the genre heyday. Some, like Them and Us, are too ambitious for their own good. Some, like Alisa, are so focused on emulating the old style that they become more frustrating to control than the original Alone in the Dark. And some, like Tormented Souls, deliver and extremely solid enjoyable experience, even though they bring nothing special or interesting to the table. Nightmare of Decay tries to fall into the latter category for the most part, but more often than not fails miserably. But it is definitely curious.

Read more“Thoughts on: Nightmare of Decay”

Думки про: Nightmare of Decay

Класичні survivor horror ігри (справжні) останні декілька років виходять все частіше, і я радий. Це один з моїх найулюбленіших жанрів і приємно бачити, як нові розробники до нього звертаються. І нехай, що більшість з них, як і в золоту епоху жанру, не дуже гарні ігри. Деякі, наприклад Them and Us, занадто амбіціозні. Деякі, наприклад Alisa, настільки намагаються відтворити класичний стиль, що грати в них більш дратує, ніж сідати заново за перший Alone in the Dark. А деякі, як вийшло з Tormented Souls, виходять гарно зробленими і приємними, хоч на справді нічого нового вони не роблять. Nightmare of Decay намагається попасти в останню категорію, але занадто часто в гри це не виходить. Хоч результат цікавий.

Read more“Думки про: Nightmare of Decay”