action adventure – Klardendum

O tempora: Metal Gear Solid 3: Snake Eater – Master Collection Version

02/04/2025 02/04/2025

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

If there is one entry in the Metal Gear franchise that is unanimously beloved, it would be Metal Gear Solid 3: Snake Eater. Impressive for a PS2 release, wonderfully balanced in gameplay and storytelling, funny and dramatic, systemic but easy to understand. Yet, it was never among my personal favorites. I’ve only played the game (specifically Subsistence release) once and while I liked it enough, many things about the game frustrated me. And due to that, MGS2 remained my favorite. And yet, surprisingly, as I was revisiting the games through the Master Collection, I found how MGS1 and 2 didn’t age as well as I had hoped… While MGS3 felt a lot better than I have remembered.

О часи: Metal Gear Solid 3: Snake Eater – Master Collection Version

02/04/2025 02/04/2025

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Серед усіх частин серії Metal Gear найбільш улюбленою для більшості завжди була Metal Gear Solid 3: Snake Eater. Ця гра вражала на момент виходу на PS2 та чудово поєднувала ґеймплей та оповідання, гумор та драму, системність та аркадність і простоту. Та моєю улюбленою вона не була. Я проходив її до цього (в версії Subsistence) лише раз і хоча мені вона сподобалась, багато що мене також дратувало. Тому роками я більше любив MGS2. Але при проходженні Master Collection я зрозумів, що MGS1 та 2 з часом стали сприйматись набагато гірше. А зате MGS3 мені сподобалась набагато більше.

Happy about: Blade Chimera

29/03/2025 29/03/2025

There’ve been quite a lot of metroidvania titles in the past decade, however most of them now love to lean into the whole Souls-like design language, with huge emphasis on precise and punishing combat and limited healing. And there have been some fantastic examples of games done that way, some of which I could even enjoy, although in general this is entirely not my cup of tea. But apart from the great Bloodstained: Ritual of the Night, that I grew to like more as the years went by, very few games felt like a Castlevania-type metroidvania, the IGAvania, if you will. Or at least, few that seemed interesting enough to play. Blade Chimera was another such titles I didn’t get interested in at first. However, after seeing it played on streams, I found it curious enough to check it for myself. And for the most part, it is a very solid and fun game.

Read more“Happy about: Blade Chimera”

Радий: Blade Chimera

29/03/2025 29/03/2025

За останні десять років вийшло немало метроїдваній проектів, але на жаль, більшість з них тепер намагаються повторювати Souls-подібний дизайн і акцентувати складні бойові системи та обмеження по лікуванню. Є купа дуже класних проектів в такому стилі, деякі з яких мені навіть сподобались, але зазвичай мені такий підхід взагалі не цікавий. І окрім чудової Bloodstained: Ritual of the Night, яка мені з роками подобається все більше, інших нових Castlevania-подібних метроїдваній майже не було. Або, якщо були, то можливо не настільки цікаві, щоб я про них чув. Blade Chimera на перший погляд мені теж здалась не сильно цікавою. Але після того, як я побачив декілька проходжень гри в інтернеті, гра мене зацікавила і я вирішив пограти в неї сам. Вона виявилась дійсно прикольною.

Read more“Радий: Blade Chimera”

O tempora: Metal Gear Solid 2: Sons of Liberty – Master Collection Version

24/03/2025 24/03/2025

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

For the longest time I’ve considered Metal Gear Solid 2 to be my favorite entry in the series, from the mechanical perspective. Not the most popular opinion, to say the least, given how much controversy surrounded MGS2 and how much more beloved MGS3 usually is. But in many ways, Metal Gear Solid 2: Sons of Liberty was the final evolution of what Metal Gear was up until that point and a glimpse into what it turned into for the next couple of entries. And because of how much I liked that simpler stealth action approach of the earlier titles, it was very nice to see the idea taken to its logical conclusion. Still, it’s been decades since I’ve played the game so I was a bit worried if I will like it again, as it did before. I did. But it definitely didn’t age as well as I’ve remembered.

О часи: Metal Gear Solid 2: Sons of Liberty – Master Collection Version

24/03/2025 24/03/2025

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Дуже довго я вважав Metal Gear Solid 2 найкращою частиною серії, з точки зору ґеймплею. Це не найбільш популярна думка серед гравців, враховуючи скільки людей були розчаровані проектом, і скільком набагато більше подобається MGS3. Але мені подобалось, як Metal Gear Solid 2: Sons of Liberty стала фінальним етапом еволюції серії, якою вона була на той момент. І поглядом в її майбутнє. Ця частина стала останньою, в якій основні стелс елементи були дуже спрощені, і після цього елементи симуляції стали більш важливими. Та я не грав в цю гру вже років 20, тому не був певен, чи сподобається вона мені сьогодні. Сподобалась, але виявилась слабшою за те, що я про неї пам’ятав роками.

O tempora: Metal Gear Solid – Master Collection Version

13/03/2025 13/03/2025

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Geez, when was the last time I played Metal Gear Solid?.. It’s been at least 20 years. This is a bit strange, because out of the entire franchise, I always had the warmest feelings towards the first two MGS entries. Apart from MGR: Revengeance, of course. Last time I’ve played MGS1 was with the interesting but flawed PC port of the game that is still available on GOG… but I’ll speak on the different versions of the game later. The main reason I’ve decided that it was finally time to replay a classic was the release of Metal Gear Solid: Master Collection Volume 1. Yes, it has been released back in 2023, but the original release was highly flawed, so I’ve waited for some time for it to get patched and it seems like the game included in it are at their potential best by this point. So it was time. And Metal Gear Solid, originally released in 1998, is still really cool but also far more flawed then I have remembered.

О часи: Metal Gear Solid – Master Collection Version

13/03/2025 13/03/2025

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Боги, коли я останній раз проходив Metal Gear Solid?.. Років 20 точно минуло. Що дивно, бо з усієї серії я завжди найбільше згадую перші дві частини MGS. Ну і MGR: Revengeance, звичайно. Останнє моє проходження MGS1 було з використанням не найкращого старого порту на ПК, який зараз можна придбати на GOG… але про різні версії гри я пізніше напишу. Бо головною причиною для цього проходження став вихід Metal Gear Solid: Master Collection Volume 1. Ця колекція вийшла ще в 2023-ому, але довгий час у неї була купа проблем, тому я чекав, поки для неї вийдуть оновлення. І на сьогодні краще версії за існуючу вже, скоріш за все, не зроблять, тому я сів проходити Metal Gear Solid знову. Гру, яка вийшла в 1998-ому і яка з часом стала відчутно гірше, ніж я сподівався.

O tempora: Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered

15/02/2025 15/02/2025

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Legacy of Kain has been one of the most important franchises for me personally. While it has not been a series I replayed very often, unlike a lot of survival horror classics, it has remained a benchmark of worldbuilding, character writing and storytelling. The incredible work Silicon Knights did when creating the world of Nosgoth for Blood Omen: Legacy of Kain still holds up. As do the stunning writing and cutscene direction of Amy Hennig and her team with later entries, as Crystal Dynamics became the owners of the franchise. There has been only one dud in the main series (Blood Omen 2), and even that game had its moments. Franchise consistently had incredible music, some of the best voice acting in games and one of the most cleverly written storylines… That to this day remains unfinished. Legacy of Kain: Defiance, the final “proper” entry in the series was released in 2003 and was an ending, but not the ending to the incredible tale started in 1996. And since then only cancelled projects, including some incredibly misguided ones, followed. By now, with almost all of the original team spread across the industry (or sadly not among the living) getting a sequel is not just unlikely but may even be preferable. The industry is too different and Legacy of Kain requires a strong vision and choices that development studios and especially publishers would simply not risk to make.

So, given that getting no future games in this wonderful franchise might be the best outcome possible, let’s look at its past with the recently released Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered.

О часи: Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered

15/02/2025 15/02/2025

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Ігрова серія Legacy of Kain для мене дуже важлива. Хоча я в цілому набагато частіше заново граю в класичні survival horror ігри, а не в ігри LoK, я продовжую вважати їх основними стандартами для того, як створювати світ, писати персонажів та розповідати сюжет. Silicon Knights зробили неймовірну роботу, створивши світ Носготу для Blood Omen: Legacy of Kain. А коли права на серію перейшли Crystal Dynamics, то робота Емі Хенніг на позиції сценаристки та режисера, підняли оповідання цієї серії на новий рівень. Навіть єдина дійсно слабка частина основної серії (Blood Omen 2) має прикольні елементи. Музика тут неперевершена, озвучення персонажів – краще ніж величезна кількість сучасних ігор. А сценарій кожної частини написаний так захопливо, що постійно хочеться дізнатись, що буде далі… На жаль, остання “повноцінна” частина серії – Legacy of Kain: Defiance, яка вийшла в 2003-ому, – закінчила лише частину цього сюжету. Але повного завершення саги, яка почалась в 1996-ому ми так і не отримали. Після купи закритих незакінчених проектів, включаючи дуже дивні, після того, як більша частина розробників серії розійшлась по іншим студіям (або, на жаль, померли) шанси на нову частину серії неймовірно малі. Більш того, можливо навіть краще, якщо її не буде. Сучасний ігровий ринок занадто сильно змінився. Розробники не потягнуть, а видавці не підуть на ризики.

Ну а раз відсутність нових частин може бути найкращим варіантом для серії, то варто подивитись в минуле. За допомогою Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered.