Я проходив Final Fantasy XVI, намагаючись при цьому не заснути, і не міг зрозуміти, що трапилось. Як так вийшло, що сценарій написаний дуже якісно, але сюжет нудний? Чому розробники нарешті навчились робити класну суміш hack and slash та покрокових елементів бою в Final Fantasy VII Remake, але для цієї гри за основу знову взяли Final Fantasy XV, і зробили систему ще менш цікавою? Як можна було з таким потенціалом зробити щось свіже створити гру від якої втомлюєшся? Але це Final Fantasy, тому я грав далі і намагався передбачити, якою буде моя фінальна думка про проект.
Не всі можуть це знати, тому поясню, що серія Final Fantasy зазвичай не має прямих продовжень сюжетів і кожна частина існує в своєму всесвіті зі своїми персонажами та ідеями. Але між іграми є зв’язок, який проявляється в певних механіках, персонажах, які виконують схожі ролі або загальних ідеях для сюжету. І починаючи з Final Fantasy XII (технічно, ще з XI, але це MMORPG) серія намагалась перейти з покрокових бойових систем на системи в реальному часі, щось більш екшенове. Цей перехід вперше повноцінно відбувся з Final Fantasy XV, яка за ґеймплеєм була набагато ближче до hack and slash action RPG (як серія Ys тих часів), ніж будь-яка частина до цього. Але навіть з таким переходом на бої в реальному часі, управління персонажем було з великою затримкою і команди можна було ставити в невидиму чергу, що набагато ближче для типової покрокової гри, що не всім подобалось (мені ні). Square Enix пізніше переосмислили підхід для змішування покрокового бою з реальним часом в Final Fantasy VII Remake, в якій бойова система була дуже швидкою і набагато приємнішою як hack and slash, але використання навичок та магії відбувалось через інтерфейс з командами та певною затримкою.
Підхід в Final Fantasy XVI знову новий, але ближче до XV. З одного боку, тут управління близьке до сучасних hack and slash action RPG, є система комбінацій, управління дуже зручне і працює без затримок, є акцент на ухиляння від ударів та блок, є спеціальні удари, які можна викликати комбінацією клавіш. Основа сильна, але реалізоване це, чомусь, неймовірно обмежено. У вас лише одна повноцінна комбінація простих ударів на землі, ухиляння має бонус, якщо ухилятись в останній момент, ворогів можна підкидати в повітря і бити над землею і також можна швидко наближатись до ворога і одночасно атакувати. І всі ці основні елементи ніяк не розвиваються чи змінюються до кінця. Ніяких нових комбінацій, ніяких нових стратегій, оновлюються лише спеціальні атаки прив’язані до різних елементів, яких достатньо багато. Але навіть їх ви можете мати лише дві активні за один раз (і перемикатись між 3 наборами з двох під час бою), чого недостатньо навіть якщо ігнорувати те, що деякі з цих атак використовувати взагалі нема сенсу.
Тим не менш, ці спеціальні атаки хоча б дійсно ефективні проти звичайних ворогів… Що нічого не означає, бо звичайних ворогів ви настільки ж легко вбиваєте і базовою комбінацією. Проблема бойової системи в акценті на більш живучих ворогах та босах, у яких дуже багато здоров’я, тому зазвичай їх часто спочатку треба “втомити”, щоб вони впали і почали деякий час отримувати підвищені ушкодження. І фігня в тому, що бити цих ворогів дуже легко, але дуже довго, які удари ви б не використовували, тому вони нудні, більше ніж складні. Боси в грі хоча б мають якісь цікаві стратегії і декілька фаз битви, тому у вас є хоча б якесь різноманіття. Та й у них занадто багато здоров’я і, якщо чесно, після перших 4 годин ґеймплею ви фактично побачили все, що може дати ця бойова система, яку вам треба використовувати ще декілька десятків годин.
Світ в грі, персонажі та оповідання тут зате дійсно класні. Зав’язка сюжету не супер, але не найгірша, а персонажів (та й тон гри в цілому) тут трохи більш “реалістичне” темне фентезі і розробники самі згадували, що на сценарій великий вплив мала серія Пісня льоду й полум’я. Технічно, такий підхід не вперше зроблений в серії, бо в Final Fantasy II були схожі ідеї, але просто XVI написана за сучасним рівнем якості сценарію. Проблема цього підходу в тому, що світ гри вийшов настільки “темним” та нудним, що з часом від нього починаєш втомлюватись. Час від часу гра намагається додати хоча б чогось веселого і копіює Devil May Cry в плані презентації битв з босами, особливо коли персонажі перетворюються в гігантських монстрів. Але такі захоплюючі моменти майже ніколи не трапляються і більшу частину гри персонажі просто напів-шепчуть один одному якісь сумні метафори про вмираючий світ і розповідають як все погано і як їм боляче жити. Без адекватного контрасту, без моментів коли хоча б щось добре, такий підхід з часом перестає хвилювати, бо емоційно сюжетна лінія в буквальному сенсі лінія, замість того щоб бути кривою з несподіванками.
А от підхід до структури ігрового світу мені в цілому сподобався. Тут суміш елементів відкритого світу з концепцією регіонів/локацій FFXII для тих частин світу, по яким завжди можна бігати, з лінійними сюжетними місіями. Завдяки чому, тут є і місце для дослідження та побічних квестів, і для захопливих лінійних сюжетних місій. Самі ці побічні квести хоча і не супер цікаві, майже завжди прив’язані до певних регіонів та персонажів тому класно розкривають світ. Деякі з них навіть вносять сильні зміни в структуру світу, що для жанру взагалі свіжа ідея. Візуальна презентація гри теж дуже сильна і різноманіття локацій майже таке ж саме як в FFXII. Хоча, інша схожість з XII в тому, що типів монстрів, на жаль, тут теж мало. Саундтрек гри тут дуже класний, коли він грає.
Та поки я проходив, мене не залишала одна думка – було відчуття, ніби команда розробників хотіли зробити рімейк Final Fantasy VIII, але потім передумали і зробили нову гру. Структура гри та самого світу тут би ідеально підійшла для рімейку. Є деякі моменти та сюжетні ідеї, які майже один в один взяті з VIII… Бойова система все одно не дуже, бо навіть в FF VIII вона була цікавіше і більш захоплива, хоча і була покрокова (ну тобто ATB, але не суть). Але окрім цього, майже все готове, щоб зробити рімейк. І гра була б навіть кращою, бо в VIII основний сюжет набагато цікавіше, його просто розповісти треба краще.
Для гри випускали ще два DLC. Echoes of the Fallen – це коротка лінійна місія, яка трохи більше розповідає про світ гри, але розповідає те, що і дізнаватись не дуже цікаво. Але тут є непогані моменти і фінальний бос прикольний. The Rising Tide – це додаткова повноцінна локація, яка працює як всі інші регіони гри, просто в більш компактному розмірі. Та є одна жахлива проблема – розуміючи, що ґеймплей в грі доволі нудний, розробники вирішили зробити битви з босами неадекватно складними і неприємними. І проігнорувавши те, що системи гри недостатньо точні, а камера під час бою працює погано, зазвичай потребують від вас ідеального виконання певних дій, які інколи навіть не очевидні. Сюжет тут хоча б більш цікавий, але все одно мені це DLC здається того не вартим. Лише якщо вам дуже сподобалась основна гра, то можете і DLC придбати. Але не поспішайте з цим рішенням, бо обидва стають доступними лише прямо перед фінальною місією і ніяк не впливають на все інше в грі.
Та чи варто навіть саму гру купувати? Оповідання тут сильне і якби сам сюжет не був нудним, то цього могло би бути достатньо, щоб забути про не менш нудні бої. Але цього недостатньо, битись тут не цікаво і гра майже не змінюється всі десятки годин, які треба на неї витратити. На щастя, існує демо, яке я рекомендую перевірити. І якщо вам не сподобається бойова система вже там, то краще не беріть гру, бо вона взагалі ніяк не змінюється більше 35 годин поспіль. Я не жалкую, що пройшов гру, але я також проходжу всі основні частини FF, тому на це мірятись теж не варто.