Сім років тому вийшла Axiom Verge, і не дивлячись на деякі мінуси, була чудовою metroidvania грою. Без суттєвих інновацій, гра додала декілька дуже прикольних елементів в формулу жанру. Плюс, окрім того що сам ґеймплей був прикольним, у гри був незабутній саундтрек і прекрасний візуальний стиль. Рік тому вийшов сіквел гри на декількох платформах, якими я не користуюсь, і відгуки на Axiom Verge 2 в цілому були менш позитивними, з найбільшою критикою націленою на зміну акцентів з екшену на дослідження локацій. Що особисто мене зацікавило ще сильніше, бо екшен в оригіналі мені не зайшов. В результаті продовження мені сподобалось навіть більше ніж перша частина. Але певен, що не всі зі мною би погодились.
Що з продовженням не змінилось, так це крутість візуального стилю гри, який все ще має багато елементів біомеханіки в стилі Ґіґера (хоча цього трошки менше), і те, наскільки чарівним вийшов саундтрек. Тому я знову рекомендую послухати музику з гри, навіть якщо ви не зацікавлені грати в сам проект. Може цього разу музика трохи слабше, але не сказав би що це робить її гірше. Основні елементи метроідваній теж не змінились – велика карта, яку ви поступово досліджуєте, отримуючи нові можливості та необов’язкові покращення. Цього разу тут ще є можливість прокачувати навички за допомогою одного з типів необов’язкових предметів.
Але проходиться гра абсолютно інакше. Axiom Verge була побудована на вузьких коридорах і структурі, яка дуже нагадувала серію Metroid, і гра робила величезний акцент на екшен, битви з босами та різномаїття зброї. В контрасті, Axiom Verge 2 повністю побудована на дослідженні локацій. Вороги тут все ще є і їх можна вбивати, але зброя обмежена, ви майже завжди б’єтеся в ближньому бою і зазвичай, якщо ворог не заважає вам рухатись далі, краще його обійти. Боси теж все ще існують, але окрім двох обов’язкових, всі вони опціональні. А світ гри майже завжди доступний для дослідження так, як ви хочете. Вам будуть надавати чіткі цілі, але зазвичай ви можете їх просто ігнорувати і намагатись подивитись якомога більше на стороні. Хоча зазвичай саме основні задачі ведуть вас до отримання нових можливостей і покращень, які кардинально змінюють те, як ви досліджуєте світ.
Мені здається саме ця відкритість стане для багатьох проблемою. Для мене в грі було лише декілька моментів, коли я сам не міг здогадатись куди йти далі, але навіть цього може бути достатньо для тих, хто легко губиться у настільки відкритих ігрових світах. Але якщо ви можете адаптуватись і прийняти, що гра побудована на тому, що ви досліджуєте, постійно знаходити нові шляхи і можливості, то ви полюбите цей процес. Тут використовується концепція паралельних світів яка мені дуже нагадала Примарну Реальність з серії Legacy of Kain, тобто з певного моменту гри ви починаєте дивитись на світ гри як на два паралельних і вирішувати всі проблеми навігації через цю нову перспективу. На щастя, гра доволі зручно візуалізує цю концепцію, тому вирішувати всі ці складності дослідження стає дуже прикольно.
Axiom Verge 2 – дуже винахідлива гра. Перша частина серії додала в формулу жанру можливість зберегти прогрес дослідження карти і отримані предмети, навіть якщо ви померли, що було дуже прикольно, але еволюційно. І також додала дуже прикольну ідею з викривленням самої реальності, що при цьому не сильно впливало на основний процес гри. І сприймалась вона як досі традиційна метроідванія. А ось сіквел настільки свіжий, настільки винахідливий, що мені складно згадати коли останній раз я бачив щось настільки нове в жанрі. Якщо не враховувати серію La-Mulana, то мабуть останній раз був з Toki Tori 2+ 9 років тому. До речі, та чудова гра теж багатьом не зайшла.
Можу зрозуміти людей, які після екшенового оригіналу очікують схожого ґеймплею від сіквелу і розчаруються. Тим паче, що на початку гри вороги особливо бісять і гра, здається, побудована на тому, щоб з самого початку навчити, що отримувати пошкодження і навіть вмирати – частина задуманого процесу, так і треба. Але коли ви це розумієте, коли починаєте планувати шлях так, щоб обходити ворогів, або їх взламувати, і битися лише там, де це економніше, то гра починає подобатись… звичайно, якщо вам подобається навігація і дослідження локацій в метроідваніях.
Я покохав Axiom Verge 2 і в той момент, коли я отримав одну з можливостей, яка повністю зламала всю парадигму переміщення по локаціях, я відчував таку радість і збудження, які ігри рідко в мене зараз викликають. Я люблю метроідванії і те, що зазвичай вони дуже передбачувані мене просто не хвилює. Але Axiom Verge 2 не просто гарна метроідванія, але ще й непередбачувана. Вона не без своїх проблем і слабких місць, мабуть не для тих, кому action adventure платформери подобаються за “екшен”, а не за “пригодницький платформінг”. Але якщо ви любите досліджувати метроідванія світи, ви полюбите цю гру.