До виходу Demon’s Souls я про King’s Field чи Shadow Tower навіть і не чув games. І хоча з тих пір пройшло вже майже 14 років, я все ще в ці старі проекти From Software не грав. Але, в якомусь сенсі, тепер пограв, бо наскільки я розумію Lunacid – переосмислення цих проектів, але в lo-fi стилістиці і з космічним горором. Мені сподобалось.
В попередніх своїх проектах, KIRA вже показали, що вміють робити класну горор атмосферу. Наприклад, Lost in Vivo, який мені в цілому не так сильно сподобався, все одно був з купою дуже прикольних винахідливих моментів і класних ґеймплейних ідей. Але я також вже звик, що всі проекти, над якими вони працюють, зазвичай дуже несфокусовані. Навіть Spooky’s Jump Scare Mansion (над яким вони теж працювали) з часом перетворюється на колекцію несхожих одна на одну ідей, замість того щоб залишатись грою, яку можна легко описати.
Тоді як Lunacid – це здебільшого доволі традиційний dungeon crawl action RPG з сильним акцентом на дослідження локацій. І гра не робить вигляд ніби вона підпадає під таку суміш жанрів, а насправді намагається відповідати стандартам і очікуванням. Бойова система тут проста, але при цьому прикольно змішує елементи ближнього бою, використання посохів та луків і використання заклять. Магічних кілець, завдяки яким ви можете використовувати закляття, тут дуже багато. Зброя неймовірно різноманітна і багато з неї також має можливість бути прокачаною до більш крутого варіанту, якщо ви її використовуєте. У вас є система характеристик, яка теж прокачується з рівнями. Є магазини, безпечна “база”, алхімія і купа різних ефектів… Все це дійсно не просто для показухи зроблено.
Тут також дуже багато речей, які постійно зустрічались в класичних рольових іграх, але з часом почали зникати з різних причин – або тому що занадто руйнували “реалістичність”, або просто занадто ефективно ламали правила гри. Є навіть закляття, які не мають жодного практичного застосування – вони тут більше для того, щоб показати історію світу. Є дивна і незвичайна зброя. Прокачування характеристик дає вам можливість стрибати вище і бігати швидше. Є предмети просто заради жарту… Взагалі, поки я грав, я постійно згадував наскільки прикольно було інколи мати такі не дуже практичні, але неймовірно круті штуки в іграх. Знаходити бластери в кінці фентезі гри, отримувати можливість левітувати, прокачувати акробатику щоб застрибати на гори, використовувати закляття, які винищували все життя на планеті, хоча це одразу робило так, що тепер гру було неможливо пройти. Як це було в старих Might and Magic, The Elder Scrolls, Ultima та інших іграх.
Та звісно, ще однією причиною для зникнення таких “дивних” елементів було те, що всі рольові ігри стали дуже сильно акцентувати оповідання. І якщо довгий час достатньо було просто мати складну історію, то стало важливим не просто її мати, а ще й щоб вона була добре написана і розповідали її цікаво. І навіть якщо ця історія була несерйозною, оповідання повинно було бути таким, щоб вона сприймалась серйозно, як щось що гравців хвилює. І тут Lunacid навіть не намагається, тому всі ці шалені ідеї в грі сприймаються нормально. Бо в цьому проекті є непогана історія світу і класні моменти, ну а сеттінг дійсно дивний за дизайном. Але не варто грати в цю гру заради історії. І це теж абсолютно нормально і не варто сприймати за критику. Тим більше, що стиль і атмосфера в грі дійсно сильні.
Презентація в цілому вийшла дуже прикольна. Це не зовсім “PS1 стиль”, але в грі використовуються деякі елементи, які схожим чином викривляють об’єкти гри, створюючи дуже незвичайний стиль, якій чудово підходить під атмосферу. І в штучне обмеження видимості завдяки цьому стилю також набагато легше повірити. Музика тут теж варта окремого прослуховування, навіть якщо ви не плануєте проходити саму гру. Ну і дизайн ворогів та локацій тут інколи дуже неочікуваний і винахідливий.
Є деякі локації, де гра трохи так собі. Наприклад, тут є декілька величезних мап, де майже нічого не має. І перші пару хвилин воно створює відчуття ніби ви загубились в якомусь невідомому і неправильному місці… але потім ви розумієте як все працює і бігати по локації просто не цікаво. Є і декілька локацій, де дизайн занадто заплутаний, а при цьому мапи в грі немає і треба запам’ятовувати де що знаходиться.
Всілякі сучасні зручності тут в цілому зазвичай обмежені, і можливо часто навмисно. Інколи треба дуже нудно переключати якісь штуки в інвентарі туди-сюди і прискорити це неможливо. Налаштування самої гри зроблені дуже незручно, а кнопки прямо в інтерфейсі неможливо змінити – гра відкриває окремий файл налаштувань, в якому їх треба текстовим редактором змінити руками. Гру неможливо поставити на паузу. І є навіть окремі місця, де можна опинитись в безвиграшній ситуації. Та і взагалі тут бувають всілякі дратуючі маленькі баги. Зазвичай KIRA довго підтримують свої проекти, тому я думаю, що хоча б деякі з цих елементів стануть краще. Але деякі, я думаю, залишаться як є, тому що це такий авторський задум.
Та незважаючи на такі дратуючі елемент мені дуже сподобалось проходити Lunacid. Як це було і з Lost in Vivo – тут багато різних прикольних елементів, на які іншим ігровим дизайнерам є сенс звернути увагу. Але на відміну від того проекту, в цю гру також прикольно грати. Якщо ви все ще не впевнені і хочете почекати додаткових оновлень для гри – можу зрозуміти. Але колись-таки обов’язково зверніть на цю гру увагу, бо вона прикольна.