Чи можете ви собі уявити як би виглядав “покадровий рімейк” відеогри, як це робили з деякими фільмами? З виходом Like a Dragon: Ishin! уявляти більше не треба. Це рімейк Ryū ga Gotoku Ishin!, яка вийшла лише в Японії в 2014-ому (до речі до назви нової версії там додали слово Kiwami). Але на відміну від Kiwami рімейків Yakuza 1 та 2, ця гра грається і має майже майже ідентичну презентацію тому, як це робив оригінал для PS3/PS4. Чи це погано? Чи добре? Мабуть ні те, і не інше, але в результаті ми отримали нову гру серії Like a Dragon яка в цілому прикольна, але нагадує про минуле не лише своїм сеттінгом.
Як і з більшістю ігор серії Like a Dragon, це action adventure у відкритому світові, який не так великий за розміром, як насичений за наповненням, і в якій бої працюють схоже на beat ’em up проекти. Але оскільки цього разу події гри відбуваються в період бакумацу, а точніше десь в 1867, якщо накласти події гри на реальну історію, яку вона… “сильно нагадує”, скажемо так, то стає зрозумілим, що цього разу бойова система не могла обійтись без зброї. Тому більша частина екшену в грі тепер скоріше працює як hack and slash, але всі, хто знайомий з боями в серії, дуже швидко звикне до невеликих змін, які зробили під використання зброї.
Оскільки оригінальна гра розроблялась в період між Yakuza 5 та Yakuza 0, більшість дизайнерських рішень того часу актуальні і для рімейку. Тому, якщо ви граєте в цей проект після Lost Judgment, то нестача багатьох зручних елементів буде боляче відчуватись. На щастя, на відміну від ігор того часу, тут зробили автосейв і можливість зберігати гру в будь який момент, а більшість механік, хоча вони в цілому і наслідують дизайн оригіналу, зробили зручніше і приємніше. Наприклад, бойова система стала трошки швидше і персонажі меньш “кам’яні”. Та все ж багатьох речей вам буде не вистачати. Тут і інвентар обмежений, тому треба бігати і залишати предмети в спеціальних точках. І точок для швидкого переміщення по мапі неймовірно мало. І предмети, які випадають з ворогів, треба підіймати прямо, вони не летять до персонажа автоматично. Початок і кінець кожного бою набагато повільніше, ніж в найновіших іграх серії. Побічні історії на мапі не показуються без спеціального предмету… Серія довго вчилась, як бути дуже зручною, і тут деякий цей досвід знову ігнорується. Плюс, але це може лише мені так здалося, але більшість міні-ігор в цій частині фігові. Але з іншого боку, навіть в найновіших іграх теж бувають приклади, які не дуже.
Про покадровість я не жартував, до речі. Хоча гру повністю переробили на Unreal Engine 4, при цьому змінили зовнішність і голос деяким персонажам та трохи підкорегували під це музику – презентація і сюжет гри ідентичні оригінальній версії. Мені навіть тепер цікаво, невже RGG Studio якимось чином змогли перенести на новий рушій повністю всі старі анімації і роботу камери, бо заставки виглядають так само, як в старій грі. Я знаю лише про одну зміну – те що після титрів тепер нема однієї зі сцен, де події гри обговорювались людьми з нашого часу, але окрім цього все точно таке ж, просто красивіше.
Та на щастя, сюжет все одно змінювати особливо і не варто було б. Це дуже драматичне переосмислення реальних подій з історії які призвели до початку Реставрації Мейджі. І головними героями виступають видумані персонажі, які при цьому займають роль та ім’я реальних історичних осіб. І якщо ви не звикли до типової мелодрами Like a Dragon, то інколи вас будуть бісити різні моменти. Бо персонажі часто щось кажуть або роблять, що в реальності звучить неймовірно тупо. Наприклад тутешній Кір’ю (Сакамото Рьома) проживає до кінця сюжету лише тому, що він настільки чесний та ідеаліст, що всі, хто насправді повинен був би його давно вбити, занадто захоплюються його характером і дають йому можливість продовжувати.
І також тут бувають моменти, особливо цілий сегмент в кінці гри, де гра фактично прямо звертається до сучасних жителів Японії з патріотичним посланням. І нагадує їм боротись за волю і правду, що в контексті історії гри передається через те, що в той період Японія була на межі громадянської війни і потенційної колонізації західними силами. Всі ці моменти для мене були занадто театральними і дивними, але з іншого боку я теж розумію, що цей період для країни був дуже важливим, тому можна зрозуміти чому сценаристи і актори теж стають емоційними. Плюс, я не раз ловив себе на думках, що в історії України були прямі паралелі з деякими подіями, і якби у нас зробили гру такого плану про один з таких періодів, то скоріш за все там би теж були акценти на такі теми, які тим паче зараз неймовірно актуальні.
В будь-якому випадку, сюжет прикольний, персонажі класні, більша частина ґеймплею супер і гра водночас свіжа і знайома. Система апгрейду і рівнів тут особливо прикольно зроблена. І в ній, як і в інших аспектах гри, дуже мало тупого грайнду, який бував в іграх серії того періоду. В принципі, я би навіть сказав, що навіть дуже свіжа і зручна Lost Judgment була більш грайндовою та стомлюючою. Плюс, оскільки ця гра немає ніяких прямих зв’язків з іншими частинами, в неї можна грати без потреби щось десь спочатку прочитати, якщо не пограти.
Like a Dragon: Ishin! мені сподобався, хоча інколи мені і хотілось би, щоб в рімейку було більше сучасних змін. Якщо ви будете грати лише в основний сюжет, то вам гра дуже сподобається (окрім ситуації, якщо вам чомусь дуже не подобається Японія та її історія). Якщо ви захочете пройти гру на 100%, тоді процес буде більш неприємним, але це не найгірший досвід в серії для тих, хто любить робити все. А я би хотів побачити ще ігор Like a Dragon в сеттінгу минулого, але не обов’язково наступного разу напряму прив’язувати персонажів до якихось історичних подій.