Вплив Frictional Games на те, якими стали ігри з горор тематикою за останні 16 років, неможливо переоцінити. Технодемо Penumbra 2006-го року була неймовірно свіжою ідеєю для пригодницької гри – там були і вдалі стелс та екшен, і незвично “тактильний” підхід до інтеракцій і крута атмосфера. Що вони потім розвили в Penumbra: Overture – єдиній до сьогодні їх грі, яка повністю відповідала стандартам класичного survival horror завдяки акценту не лише на дослідження локацій, пригодницькі елементи та стелс, але й на можливості прибрати ворогів боєм або пастками. Та починаючи з Penumbra: Black Plague студія поставила собі задачу створювати в першу чергу чудові сюжетні проекти, заради чого багато з survival horror треба було прибрати.
Після неочікувано величезного успіху з Amnesia: The Dark Descent, студія створила не менш круту SOMA. Обидві чудові сюжетні горор пригодницькі ігри зі стелсом головною ціллю ставили собі створити проект, механіки якого існують для створення атмосфери і оповідання історії. Та два роки тому студія вирішила повернутись до “бренду” Amnesia з не дуже цікавою Amnesia: Rebirth. Та гра була навіть ще більше про сюжет, але сам сюжет вийшов слабким, а більше нічого в грі й не було. Amnesia: The Bunker відчувається, ніби розробники тепер спробували зробити щось абсолютно протилежне і також повернутись до того, з чого вони починали, переосмисливши що таке класичний survival horror.
Зав’язка в проекту дуже проста – ви французький солдат, який прокинувся в підземному бункері під час першої світової війни. В бункері всюди трупи, а з темряви на вас полює небезпечний монстр, якого ніхто не зміг вбити, тому все що вам треба – вибратись звідси. Гра, звичайно, розповість вам набагато більше, якщо ви будете знаходити записки, щоденники, фотографії та інші шматки інформації від полеглих братів по зброї. Але навіть в порівнянні з першою Penumbra, де історія вам постійно подавалась так, що пропустити її було не можливо, в The Bunker після вступу ви можете проігнорувати фактично все і просто втекти. Тобто, якщо захочете, то зможете ніколи не зрозуміти що тут трапилось і як.
І гра у всьому намагається дати вам вибір зробити щось “як ви хочете”. Тут є класичні елементи жанру – є патрони та аптечки, є зброя, замки та ключі, є невмираючий монстр та декілька зграй пацюків, і з усього цього можна зібрати дуже класичний типовий клон Resident Evil. Але замість цього, Amnesia: The Bunker пробує підійти до жанру з елементами філософії immersive sim, будуючи все на системах і на неочікуваних рішеннях проблем. Наприклад, двері ви тепер можете зазвичай відкривати різними способами – навіщо шукати ключ, якщо двері можна просто підірвати? Навіщо розміновувати пастку, якщо ви можете замість цього заманити в неї монстра? Що, якщо привернути увагу монстра саме зараз буде вигідно? Гра не настільки глибока, як вона прикидається і потенційних рішень, на справді, не так і багато. Але їх достатньо для того, щоб грати було захоплююче і незвично.
Тут навіть елемент випадковості вбудували в системи. Тоді як більшість (може навіть всі) ключових предметів, записок і підказок завжди лежать в одному й тому ж місці, ресурси, пастки, коди та багато різних дрібниць відрізняються від проходження до проходження. Через що гра навіть більше нагадує проекти типу серію Granny чи Monstrum, тоді як Alien: Isolation набагато менше. І хоча я зазвичай не любитель таких rogue-подібних (майже) елементів в іграх, тут їх мало і вони ідеально продумані для того, щоб гра залишалась продуманою розробниками, але з постійним елементом непередбачуваності. Хоча, той самий головний монстр доволі примітивний в своїй поведінці, а інколи взагалі нагло телепортується доволі нечесним способом. Але все одно він прикольно працює і мотивує змінювати плани на ходу, і оскільки він не обов’язково вбиває з одного удару, то нечесність не так бісить.
Та все ж, інколи обмеження гри призводять до проблем. Не всі елементи в грі працюють однаково і інколи трапляються нелогічні речі, тоді як логічні рішення не підходять. Предмети та записки буває знаходяться в місцях, де їх помітити майже неможливо (а інколи підняти їх не виходить). На неймовірно величезні мапи в окремих сегментах бункеру треба натиснути, щоб “знання” про них з’явилось в безпечній кімнаті, що виглядає дуже тупо і не інтуїтивно. Обмеження слотів в коробці для предметів здається зайвим і не потрібним, бо можна кидати предмети прямо на підлогу, тому у вас буде склад в коробці і всюди навколо неї, що просто не зручно. Вилазки ефективніше за все робити маленькими і дуже часто повертатись в безпечну кімнату зберегти прогрес, хоча гра явно очікує що ви будете більше ризикувати. Але робити так просто немає сенсу. Носити з собою годинник, який займає цілий слот інвентарю, теж немає ніякого сенсу – планувати вилазки з достатньою кількістю палива і без цього легко, якщо регулярно вмикати і вимикати генератор. Плюс, хоча гра і каже що монстр боїться світла, насправді це не так – він просто не так часто вилазить патрулювати, але якщо вас почули, то світло ні на що не впливає. І одразу також раджу повісити зручну кнопку на ліхтарик, бо його постійно треба заводити затискаючи ту ж саму кнопку (заряду вистачає буквально на секунд 15). Якщо кнопку поставити зручну (я на миші поставив під великий палець), то до цього звикаєш, хоча ліхтарик все одно занадто слабкий.
Хоча я і не можу сказати, що все у Amnesia: The Bunker вийшло чудово, і ту ж The Dark Descent рекомендувати людям набагато простіше, результат все одно чудовий. І в нього достатньо свіжих ідей, на які іншим розробникам варто звернути увагу. Плюс, приємно що Frictional Games нарешті повернулись до жанру, який вони вже давно забули. Якщо вам подобається класичний survival horror, та вам нормально, що в грі акцент на стелс, а зброя працює як інструмент вирішення проблем, а не весела цяцька для екшену, до обов’язково пограйте в цей проект. А якщо вам дуже подобались саме сюжетні проекти студії, то не знаю чи ця гра вам сподобається настільки ж. Та спробувати все одно варто – дуже хороша гра.