З одного боку Gnosia змішує два жанри, які я не дуже сильно люблю – соціальну дедукцію та візуальну новелу. Але з іншого боку – ця суміш настільки захоплююча та гарно створена, що я з радістю пройшов гру до кінця.
Знаю, знаю – суміш таких жанрів здається неможливою. Все ж соціальна дедукція (це ігри на зразок Мафії) зазвичай означає гру з живими суперниками і мінімальним сюжетом. Як це і виходить з відомими адаптаціями жанру як Town of Salem або Among Us. Тоді як візуальні новели майже завжди призначені для одного гравця і розповідають лінійне (але часто з різними варіантами вибору) оповідання. Тож, яким чином ці жанри вдалось змішати?
Основний геймплей в Gnosia побудований навколо механік з ігр типу Мафії, просто всі учасники гри (окрім гравця) – NPC зі своїм характером. Для того, щоби грати було цікавіше, кожен з персонажів також має якісь унікальні навички та свою тактику в суперечках, а це означає, що яку б роль вони не грали (людини, “гнозії” з назви гри або іншої спеціалізації) в них можно помітити притаманні лише цим персонажам елементи поведінки. Тому якщо ви дуже уважні, то з часом зможете вгадувати чому хтось з персонажів робить певні вчинки і що це може означати.
А часу у вас буде вдосталь, бо гра працює циклами в середині однієї часової петлі. Кожен цикл починається на “перший день”, в який космічний корабель доповідає про наявність інфікованих гнозією пасажирів, і цикл закінчиться коли одна зі сторон конфлікту виграє, після чого все починається з початку. Кожного разу умови змінюються, тому ви ніколи не знаєте наперед хто виконує яку роль, і гравцям теж доведеться спробувати на собі усі ролі. Все це гра дуже детально пояснює в перші пару годин за допомогою звичайного геймплею та сюжетних інтерлюдій, які працюють в стилі візуальної новели.
З часом у вас буде повна свобода того як ви хочете проходити гру і ви почнете шукати конфігурації в яких ви можете натрапити на унікальні сюжетні події. Деякі дадуть вам можливість дізнатись більше про персонажів та сюжет гри. Деякі відкриють для вас навички інших персонажів. Тут треба сказати, що також тут є система характеристик які ви можете прокачувати, і навички від них теж залежать. Система дуже проста, але дуже цікава і якщо вам подобаються ігри з соціальною дедукцією, то грати вам буде в кайф.
А от якщо вам не подобається таке… Мені здалося, що гра розповідає свою історію занадто довго, бо вам ще треба знайти і пройти до кінця всі сюжетні події. А деякі з них дуже складно отримати або пройти. З часом і прокачуванням персонажа це стає легше, плюс мені здалося що гра робить умови для сюжетних подій легше з кожною спробою (але може лише здалося). Та все одно, якщо основний геймплей вам не сподобається, то з певного моменту ви можете занудьгувати. Я радий що досидів до кінця, але скажу чесно – я не відкрив всі події, які не потрібні для основного сюжету і навряд буду це робити.
Gnosia видалась несподівано чудовою, з приголомшливо гарним саундтреком, простим але цікавим геймплеєм та дуже вдалим сюжетом та персонажами. Місцями гра робить щось не так. І на жаль тут не обійшлося без типового “всі жадають головного героя”, що постійно з’являється в візуальних новелах. Але всі ці мінуси були занадто малими, щоб звертати на них увагу. І Gnosia варта того, щоби її спробували.