O tempora: Star Wars: Dark Forces Remaster

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

While I’ve played every other entry in the Jedi Knight series of games, the very first entry has eluded me for years. No one I knew talked much about it in the 90s, as prior to the sequel we didn’t hear about it and after the sequel was out we were more interested in it and the expansion that followed. While in the 00s, after Jedi Outcast was out, I got interested in revisiting the earlier games, but they were very hard to launch on the hardware I had at that time. When Dark Forces was re-released on GOG in a playable state, I… didn’t care, to be honest. And only recently, when the fantastic fan made Force Engine was made available decided to give it a go, before abandoning it about half-way through.

Now that an official Remaster is out, made by NightDive who rarely disappoint, I decided to give it another chance. And I almost wish I didn’t. As for how important this game is in terms of historic value, it’s also one of the most frustrating classic FPS titles I’ve played in years.

Read more“O tempora: Star Wars: Dark Forces Remaster”

О часи: Star Wars: Dark Forces Remaster

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Я грав в усі частини серії Jedi Knight окрім найпершої. Ніхто з моїх знайомих в 90-их про цю гру не говорив, бо до її продовжень про неї могли і не знати, а після виходу сіквелу і доповнення до нього, їх цікавили лише вони. Ну а в 00-их, коли я вже пограв в Jedi Outcast, я хотів також пограти і в перші частини серії, але вони на моєму ПК не запускались. Коли Dark Forces нарешті вийшов на GOG, мені, якщо чесно, було вже не сильно цікаво. І лише нещодавно після виходу чудового рушія Force Engine від фанатів на якому можна запустити гру з покращеннями, я пограв в неї… і закинув десь на половині.

Але тепер вийшов офіційний ремастер від NightDive, які майже ніколи не розчаровують. Тому я дав грі ще один шанс. І краще б не давав. Бо хоча цей проект і залишається історично важливим, це одна з найбільш дратуючих класичних FPS, в які я за багато років грав.

Read more“О часи: Star Wars: Dark Forces Remaster”

Thoughts on: Hollow Cocoon

There has been a lot of attempts at creating horror themed adventures that focus on a stalker-type enemy ever since the 90s. Clock Tower series are possibly the best known example, but one can think of plenty of other examples, starting from something simple like the werewolf in Ecstatica, to the more recent and complex xenomorph in Alien: Isolation. Hollow Cocoon is a very respectable attempt at creating a horror themed stealth action adventure with a persistent stalker from a small studio. I’m very happy it exists and I really admire it. But it’s also not a game that I could recommend to most players.

Read more“Thoughts on: Hollow Cocoon”

Думки про: Hollow Cocoon

З середини 90-их вийшло немало проектів, які намагались створити горор пригодницькі ігри, в яких хоча б один ворог працює як сталкер/переслідувач. Найвідомішим прикладом тих часів залишається Clock Tower і продовження, але насправді приклади бувають як прості, типу вовкулаки з Ecstatica, так і з дуже складною системою для такого ворога, як в Alien: Isolation. Hollow Cocoon – це спроба дуже маленької студії зробити новий проект з цією основною механікою, і я дуже поважаю те, що в них вийшло зробити. Та з іншого боку, я мало кому можу цю гру рекомендувати.

Read more“Думки про: Hollow Cocoon”

Happy about: Snufkin: Melody of Moominvalley

Even if you didn’t read the stories or watch any of the adaptations, it seems almost impossible to not be aware of the Moomins and their visual designs, both created by the Finnish writer and illustrator Tove Jansson. Yet, there haven’t been that many videogame adaptations of the series and those that existed seem to have been exclusive to either Finnish or Japanese market. As such, Snufkin: Melody of Moominvalley might be the first videogame adaptation of Moomins to release internationally and on several modern platforms. It is a very very simple game, but also a very very charming one.

Read more“Happy about: Snufkin: Melody of Moominvalley”

Радий: Snufkin: Melody of Moominvalley

Навіть якщо ви ніколи не читали книжки і не дивились адаптації, скоріш за все ви знаєте хто такі Мумі-тролі і як саме їх намалювала їх фінська авторка Туве Янссон. Але, що цікаво, так це мала кількість відеоігор про цей світ, а ті ігри, які існували, виходили ексклюзивно в Японії або Фінляндії. Тому Snufkin: Melody of Moominvalley, судячи з усього, перша адаптація Мумі-тролів в вигляді гри, яка доступна всюди і на декількох сучасних платформах. Гра ця виявилась дуже проста, але також дуже мила.

Read more“Радий: Snufkin: Melody of Moominvalley”

Disapprove: Alone in the Dark (2024)

Another decade, another attempt to revive Alone in the Dark. I’ve recently covered all of the previous games in the series (excluding Illumination, because who cares). The inspiring original trilogy that shaped modern action adventures, but aged poorly. A much simpler first reboot The New Nightmare that nonetheless did several incredibly ambitious things. Overly ambitious Alone in the Dark from 2008, that attempted to reinvent the genre but failed miserably. And now we have a third game simply titled Alone in the Dark, except this lacks any ambition of the previous entries.

Read more“Disapprove: Alone in the Dark (2024)”

Розчарування: Alone in the Dark (2024)

Судячи з усього на годиннику час знову перезапускати Alone in the Dark. Нещодавно я написав про всі попередні частини серії (окрім Illumination, бо кого вона хвилює). І про надихаючу, але застарілу оригінальну трилогію від якої пішли сучасні action adventure. І про набагато простіший перший перезапуск серії The New Nightmare, який все одно спромігся зробити щось класне. І про занадто амбіційну Alone in the Dark 2008-го, яка намагалась змінити обличчя жанру, але вийшла доволі поганою. І ось тепер вийшла ще одна гра, яка просто називається Alone in the Dark, але яка при цьому не має жодних амбіцій взагалі.

Read more“Розчарування: Alone in the Dark (2024)”

Thoughts on: 8BitDo Pro 2 and other controllers

This is going to be a bit different, as I normally don’t talk about hardware. But recent unfortunate experience with the 8BitDo Pro 2 is something I wanted to share, but to do so right, I’d need to bring some additional context about controllers that I’m using for my PC gaming. Anyway, expect this to be a sort of a review of 8BitDo Pro 2 (which I don’t recommend), and also lots of mini-review-like mentions of other controllers.

Read more“Thoughts on: 8BitDo Pro 2 and other controllers”

Думки про: 8BitDo Pro 2 та інші контролери

Цей пост буде для мене новим досвідом, бо я зазвичай про залізо не пишу. Але я хочу описати свій нещодавній неприємний досвід з 8BitDo Pro 2, що також потребує додаткового пояснення про те, які контролери я використовую для гри на ПК. В деякому сенсі це огляд на 8BitDo Pro 2 (який я не рекомендую), і також декілька міні-оглядів і думок на інші контролери, якими я користуюсь.

Read more“Думки про: 8BitDo Pro 2 та інші контролери”