Doom – Klardendum

Few notes on: Videogame music 2024

19/03/2025 19/03/2025

Fourth year of me writing about wonderful soundtracks in gaming while listening to Ukrainian Air Force protecting my life from russian missiles and killer drones behind the windows. I’m starting to get slightly angry at games that include air raid sirens in their soundscape, which is somewhat funny, but also a bit sad.

But speaking of games like that, Silent Hill 2 remake from last year is not even going to be included in the list because the original had a better soundtrack and was included last time. Plus, Akira Yamaoka composed one of his best soundtracks last year for a different game you will find listed. Anyways, as usual, I am listing the games and their soundtracks that I’ve played or re-played since the last time I’ve done this type of an article last year. This time it was about the same amount of new titles and re-releases. And while re-releases do win in numbers, a few of the new games had soundtracks that are bound to become instant classics.

Вільні нотації про: Музику в іграх 2024

19/03/2025 19/03/2025

Ось вже й четвертий рік пішов, як я пишу список класних ігрових саундтреків під звуки вибухів за вікном і розуміння, що без наших неймовірних воїнів ППО, русня б мене давно вбила. За останній рік я особливо сильно став помічати, коли в іграх використовується сирена чи інші трігерящі звуки, що трохи смішно і трохи сумно.

І до речі про звуки сирени – рімейку Silent Hill 2 в цьому списку не буде, бо оригінальний все одно краще і його я згадував минулого року. Плюс, пан Ямаока цього року викатив один з найкращих своїх саундтреків за десятки років, і якщо вам цікаво який, то треба читати список. Який, як зазвичай, складається з ігор, які я проходив після написання минулорічного посту про це. Цього разу нових ігор та перевидань була приблизно однакова кількість. І хоча перевидань було трохи менше, музика деяких нових проектів виявилась просто неймовірно крутою і вартою уваги.

O tempora: Doom + Doom II

11/10/2024 22/11/2024

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Well, it finally happened. I’ve finally played both classic Doom titles start to finish and even all of its official expansions. It might sound weird to some, given how huge and important Doom has been for the development of FPS and game industry as a whole, but it just so happened that I was never much of an id Software games player. Even though Spear of Destiny was my first introduction to this type of games, I just never really played through any of their titles start to finish until decades later. Which includes the classic Doom games – I have played and finished the original Doom (that is, the first three episodes) a very long time ago, but I’ve never played any other title in its entirety apart from the Playstation version of the Final Doom, which was my only point of contact with the Doom II expansions. And yes, I did get it back in the day, because I thought it was the “final definitive version of Doom”, not realizing that it’s a completely different game…

But now Doom and Doom II have been officially re-released on all modern platforms in a remastered package by NightDive, with all of the official, and even some previously unofficial, releases combined into one game. And I’ve decided that it was finally time to give it a proper go.

Read more“O tempora: Doom + Doom II”

О часи: Doom + Doom II

11/10/2024 11/10/2024

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Ось я нарешті і пройшов обидві класичні частини Doom, а потім і всі офіційні доповнення. Для багатьох це може стати сюрпризом, враховуючи важливість серії для жанру FPS (та й в цілому ігрової індустрії), але я в дитинстві майже не грав в ігри від id Software. Хоча моїм першим знайомством з жанром стала Spear of Destiny, більшість їх класичних проектів я пройшов лише за останні 10-15 років. Так – навіть Doom. Першу частину (всі три оригінальних епізоди) я повністю пройшов, можливо, раніше за інші класичні проекти, але все одно не в 90-их. І єдиною іншою частиною класичною серії, в яку я грав, до недавніх років була Playstation версія Final Doom. Яку я купив, бо з назви подумав, що це “найбільш повна версія Doom”, але як виявилось, це зовсім інша гра… Але це залишалось моїм єдиним контактом з хоч якимось контентом, який відносився до Doom II, на десятиріччя.

Але коли Doom та Doom II офіційно випустили знову на всіх сучасних платформах, з ремастер роботою від NightDive, я вирішив, що настав час нарешті пройти ці ігри. І це стало довгою подорожжю через дві гри та неймовірну кількість офіційних доповнень.

Read more“О часи: Doom + Doom II”

Disapprove: DOOM Eternal: The Ancient Gods

21/03/2021 21/03/2021

Last year I really enjoyed playing DOOM Eternal despite it’s numerous annoyances. Yes, it was as likely to be enjoyable as it was to be stressful, if not more the latter. Yes Marauders were terribly designed enemies. Yes, the story was weird and couldn’t really be enjoyed seriously or ironically. And yes, despite the really cool huge levels and awesome platforming abilities, the exploration was always limited via invisible walls and death planes. But despite all of that, it was really really fun, inventive and had an awesome soundtrack by Mick Gordon.

A year later a few things have been tweaked, numerous “live service” crap elements are still being fed into the game, Mick Gordon cut all ties with the publisher and the game leading to a disappointing official soundtrack release, and he is, of course, also absent from The Ancient Gods DLCs, the two-parter DLC/expansion that finishes the Doom Slayer story started in 2016. And it’s not enjoyable.

Разочарование: DOOM Eternal: The Ancient Gods

21/03/2021 21/03/2021

Год назад я с удовольствием прошел DOOM Eternal несмотря на все минусы игры. Да, экшен был был чаще напрягающим, чем развлекающим. Да, Мародёр – ужасный дизайн противника. Да, история была странной и её было сложно воспринимать как серьёзно, так и иронично. И да, не смотря на прикольные большие уровни и множество способностей для перемещения, исследование часто было ограничено невидимыми стенами и мгновенной смертью. Но она была весёлой и с классным саундтреком.

Год спустя вышло много патчей, правки, всякий “live service” хлам, ссора композитора Мика Гордона и издателя из-за чего официальный саундтрек был плохо смиксован, а для DLC музыку писали другие. И вот вышли эти самые DLC, The Ancient Gods – дополнение из двух частей, которое завершает историю, начатую в Doom 2016. И проходить его неприятно.

Few notes on: Videogame music 2020

07/03/2021 22/02/2022

I had relatively high hopes for the music in games of last year, but it ended up being a bit disappointing. Which, I suppose, is par for the course for 2020. But some remasters and re-releases have sweetened the deal, while the rest of the games that I have played since the last time I did this sort of post have improved the situation even further. As a result, I did get to enjoy some nice memorable videogame tunes during this past year.

Несколько нотаций про: Игровую музыку 2020

07/03/2021 22/02/2022

У меня были большие надежды на музыку прошлогодних игр, но результат оказался немного разочаровывающим. Как и весь 2020-ый год. К счастью, переиздания и ремастеры прошлого года улучшили ситуацию, а прохождение более старых игр с хорошей музыкой подняли мне настроение. Так что, хорошей музыки для этой записи у меня достаточно.

In love with: Doom 64

31/03/2020 31/03/2020

I’ve never played Doom 64 before and despite hearing that it was not just a port of the original Doom or it’s sequels or expansions, I never really cared to play it either. Partially because I was never as big into id software FPS titles. Partially because, well, it’s Doom again, even if the levels are new, right? And that’s where I was somewhat wrong as Doom 64 feels different. So I’m really glad that it got officially ported to newer systems and PC.

Восхищаясь: Doom 64

31/03/2020 31/03/2020

Я раньше не играл в Doom 64. Я слышал, что это не просто порт оригинального Doom или его продолжения и дополнений, но играть всё равно не хотелось. Частично потому, что FPS от id software меня не так интересовали как других, частично потому что это снова Doom. Оказалось, это не просто снова Doom. Поэтому, я очень рад, что этот проект наконец официально портировали на ПК и новые консоли.

Read more“Восхищаясь: Doom 64”