action RPG – Page 4

O tempora: Diablo II: Resurrected

18/04/2023 18/04/2023

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Okay, confession time. People love Diablo II. For many it has been THE Diablo game to play and it has been extremely influential, canonizing a lot of concepts that are still in use today. But I never liked it much. In fact, I’m not sure I’ve finished Lord of Destruction before – the expansion pack for the game, though I definitely remember finishing the Act IV. But I did respect the game and, given how much praise this title has always received, always planned to revisit it. Now that a genuinely fantastic remaster Diablo II: Resurrected is available and I’ve finished replaying the original Diablo with its expansion, I went in and played the sequel too. And finally enjoyed it.

О часи: Diablo II: Resurrected

18/04/2023 29/11/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Більшість людей обожнюють Diablo II. Для них це головна гра серії і саме вона започаткувала багато ідей, які все ще використовуються в жанрі і навіть за його межами. Але мені вона ніколи сильно не подобалась. Я навіть не певен, що я колись проходив доповнення Lord of Destructionдо кінця – точно пам’ятаю лише що пройшов Акт IV і почав грати в доповнення. Але я все одно цю гру поважав і завжди планував пограти знову. З виходом неймовірно прикольного ремастеру Diablo II: Resurrected (і після проходження першої гри з її доповненням) я вирішив що прийшов час це зробити. І гра мені нарешті сподобалась.

O tempora: Diablo (+Hellfire)

13/04/2023 13/04/2023

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Can you believe that it’s been more than 26 years since the release of Diablo? So weird to think about it. I mean, it wasn’t the first real-time RPG or the first game to be an action RPG. But it became what defined action RPG for the western market, a mix of ideas from roguelikes, lots of loot and simple but engaging dungeon crawling, solo or in multiplayer. And while I understand why people always love the second game the most – to me, the original game has always meant more.

That said – I actually only finished it once before. And I’m pretty sure it was on the PlayStation port too. I’ve never played the often forgotten Hellfire expansion either, so I’ve been meaning to replay the game for quite a while now.

О часи: Diablo (+Hellfire)

13/04/2023 13/04/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Не знаю як вам, а мені складно повірити що Diablo вийшов більше 26 років тому. Якось навіть дивно про це думати. Гра не була першим прикладом RPG з боєм в реальному часі, чи першою action RPG, але саме вона задала стандарт для “західного” action RPG, як суміш ідей roguelike, великої кількості луту і захоплюючого дослідження підземель, як самому так і в мережевій грі. І хоча для багатьох людей друга частина найулюбленіша, мені перша частина завжди була миліша.

При тому, що я повністю пройшов гру до цього лише один раз. Причому, мені здається що навіть не ПК, а PlayStation версію. Ну а в доповнення Hellfire я взагалі ніколи раніше не грав, тому плани нарешті пограти в цю класику знову в мене були давно.

Read more“О часи: Diablo (+Hellfire)”

Happy about: Crisis Core: Final Fantasy VII Reunion

20/02/2023 20/02/2023

Being not much of a fan of Final Fantasy VII, I was never in a rush to try out any of the related games or media that Square Enix dubbed “Compilation of Final Fantasy VII”. So I did watch Advent Children back in the day, and thought it was quite crap, but have not looked into 2 internationally released games in the collection – Dirge of Cerberus (for PS2) and Crisis Core (for PSP). Yet, while Dirge wasn’t particularly liked by anyone, Crisis Core did have a lot of positive reviews. Which might be one of the reasons that Square Enix decided to remaster (on a technical level – remake) the game for modern platforms now called Reunion. And I’m glad they did, because this title is pretty neat.

Радий: Crisis Core: Final Fantasy VII Reunion

20/02/2023 20/02/2023

Оскільки я не дуже великий фан Final Fantasy VII, в мене ніколи не було сильного бажання пограти в пов’язані з основною частиною ігри, які Square Enix назвали “Compilation of Final Fantasy VII”. Я колись подивився Advent Children, подумав що не фільм а лайно, і не дивився на 2 гри, які також вийшли в цій колекції – Dirge of Cerberus (на PS2) та Crisis Core (для PSP). Але хоча Dirge нікому не сподобався, у Crisis Core оцінки були непоганими. Можливо, це одна з причин, чому Square Enix вирішили зробити ремастер (а з технічної сторони рімейк) цієї гри на сучасних платформах і назвали його Reunion. І гра виявилась прикольною.

Happy about: ASTLIBRA Revision

15/02/2023 15/02/2023

I did not expect what Astlibra Revision would turn out to be. When I first saw it and ignored it. When it was brought to my attention again and I’ve decided to play it. Even as I was playing it. It’s not some inventive never before seen mix of genres or anything, it’s just that it’s so constantly full of surprises. And huge. To a fault, really, but still, we’re talking about a game that looks like this lasting 60 hours and still finding ways to introduce some new stuff in the last hours of itself. But it’s also not without many issues.

Радий: ASTLIBRA Revision

15/02/2023 15/02/2023

Я зовсім не очікував чим виявиться Astlibra Revision. Коли вперше її побачив і проігнорував. Коли про неї нагадали і я почав проходити гру. І навіть коли вже проходив. Я не можу сказати, що проект якийсь інноваційний або зовсім незвичний. Просто гра постійно дивує. І ще вона дуже велика. Можливо навіть це трохи мінус, але все ж таки незвично бачити гру, яка може займати 60 годин на проходження, і навіть на останніх годинах робити щось нове і несподіване.

Read more“Радий: ASTLIBRA Revision”

In love with: Final Fantasy VII Remake Intergrade

28/11/2022 28/11/2022

The incredible hype for a remake of Final Fantasy VII has always felt odd to me. Partially because I didn’t care that much about the original game, but also because I couldn’t even picture how a classic jRPG could be remade, other than by doing it in the exact same way but with better visuals. Which sounded pointless. But the remake did happen after years of speculation and a surprise announcement. And it went in a rather unexpected direction. For one, “Remake” seems to be the actual name for this game, which is the first of several entries to redo the story of the original Final Fantasy VII. And if that’s not weird enough, the gameplay has been drastically redone too. What is most surprising to me, though, is that for how much respect rather than enjoy the original, I loved playing Remake.

Зачарований: Final Fantasy VII Remake Intergrade

28/11/2022 29/11/2023

Мене завжди дивувало, наскільки сильно люди просили рімейк Final Fantasy VII. Частина причини була в тому, що мені самому оригінал не так і сильно подобався, але куди важливіше було те, що мені складно було уявити як такий рімейк буде працювати. Просто така ж jRPG, але з більш красивим геофоном? Звучить як згаяний час. Але після декількох років чуток і обговорень рімейк все ж анонсували, і він виявився абсолютно неочікуваним. Той факт, що “Remake” – це назва цієї гри, а не її статус, – вже є дивним. Те, що це лише перший проект серії рімейків оригінальної історії Final Fantasy VII – теж цікаво. Але найдивніше те, як саме змінили ґеймплей. І те, наскільки мені сподобалось проходити Remake, враховуючи що оригінал я проходив трохи через силу.