За останні десять років вийшло немало метроїдваній проектів, але на жаль, більшість з них тепер намагаються повторювати Souls-подібний дизайн і акцентувати складні бойові системи та обмеження по лікуванню. Є купа дуже класних проектів в такому стилі, деякі з яких мені навіть сподобались, але зазвичай мені такий підхід взагалі не цікавий. І окрім чудової Bloodstained: Ritual of the Night, яка мені з роками подобається все більше, інших нових Castlevania-подібних метроїдваній майже не було. Або, якщо були, то можливо не настільки цікаві, щоб я про них чув. Blade Chimera на перший погляд мені теж здалась не сильно цікавою. Але після того, як я побачив декілька проходжень гри в інтернеті, гра мене зацікавила і я вирішив пограти в неї сам. Вона виявилась дійсно прикольною.
Оскільки ця гра конкретно наслідує Castlevania підхід до платформера про дослідження локацій, в Blade Chimera є рольові елементи. Є різні типи зброї та броні, які можна використовувати. Є інвентар, в якому можна носити купу корисних предметів, включаючи різні предмети типу їжі, які вас лікують. Є досвід, побічні квести, дерево навичок та інші подібні елементи, які доповнюють типову метроїдванія формулу. Найбільш унікальною базовою ідеєю для цієї гри є те, що вогнепальна зброя тут важлива і може стати вашою основною. Бо типова для таких проектів ситуація, це коли якщо вогнепальна зброя в грі є, то вона сильно обмежена, або її можна знайти лише під кінець гри. Тоді як тут гра мотивує вас завжди мати одну зброю для ближнього бою і одну для бою на відстані і починаєте ви як раз з другим. Для того, щоб зробити використання такої зброї цікавіше в цьому жанрі, гра зробила ефективність залежну від відстані, тому вам все одно вигідніше підходити ближче до ворога, але ви все одно можете бути набагато далі, ніж з будь-яким мечем.
Іншою головною фішкою гри є ваш напарник, який бере форму меча. З її можливостями ви можете маніпулювати деякими елементами локації, швидше переміщатись, або використовувати як захист чи зброю. Чим краще ви будете розуміти, як вигідно використовувати всі ці елементи, тим простіше вам буде проходити гру, і частину з дуже корисних навичок треба “купити” в дереві навичок, бо для основного проходження вони не обов’язкові. В цілому гра дуже добре збалансована по складності, як платформінгу, так і екшену, тому ви рідко будете стикатись з ситуаціями, коли вам несподівано стало складніше грати.
Світ гри теж цікаво досліджувати, а вороги тут основані на типовій японській міфології, але з елементами пост-апокаліпсісу, що дуже прикольно працює та виглядає. Звук та музика тут теж непогані, хоча і забуваються. А сюжет хоч і не супер захопливий, як для жанру доволі непоганий і має декілька неочікуваних сюрпизів.T
Є деякі неочікувані для жанру рішення, найбільшим з яких є можливість з майже будь-якої кімнати на мапі телепортуватись в майже будь-яку іншу, в будь-який момент. Тобто, на відміну від інших проектів, які мають таке “швидке переміщення”, вам не треба шукати спеціальну кімнату чи бути в якомусь особливому стані, ви просто вибираєте “квадрат” на мапі, в якому ви раніше були, і ви вже там. Це реалізовано так, що деякі платформінг загадки можна банально зламати. Але з іншого боку, мені здається, що гра навіть на це розраховує. Єдиним обмеженням, окрім спеціальних кімнат, є остання кімната, яку ви “відкрили” – можна телепортуватись лише в передостанню. Враховуючи кількість секретів та прикольних елементів, ця система телепортації значно прискорює процес.
На жаль, як це часто буває з інді метроїдваніями, хоча вона працює “достатньо добре”, в ній є моменти, де розробники очікують від гравця ідеального виконання якоїсь задачі. Тоді як самі механіки не настільки точні, щоб це працювало гарантовано. Таких ситуацій в грі не дуже багато, але час від часу ви будете зустрічати дуже дратуючі місця. Є тут і ситуації, коли гра очікує від вас дуже конкретних дій, але ці дії ніяк не пояснює і самі по собі вони не дуже логічні. Або несподівано згадують про якесь вузьке використання якоїсь механіки, про яке потім знову забудуть до кінця гри.
Але окрім таких рідкісних дратуючих моментів та рідких багів, включаючи один, де можна зламати сюжет гри, Blade Chimera прикольна. Не найбільш захопливий проект жанру, який я проходив за все життя і з часом, я цю гру, скоріш за все, забуду. Але грати в неї дуже приємно. І оскільки у гри є демо версія, я рекомендую спочатку пограти в неї, а потім вже вирішити, чи вам подобається гра.