Весь мій минулий досвід з серією Ratchet & Clank почався і швидко закінчився коли я пограв в перші 4 частини на PS2. Перша гра була непогана, але з проблемами. Але починаючи з Going Commando, першого сіквелу, серія знайшла своє місце і стала прикольною. Rift Apart продовжує всі ті ж основи, які з’явились в тій грі, і покращувались з 2002-2003-их років. І тепер, коли гра вийшла на ПК через 2 роки після PS5 релізу, мені дуже шкода, що таких ігор майже ніхто більше не робить.
Оскільки це важливо для загального контексту – на Playstation 1 було дві відомі серії “маскот платформерів”: Crash Bandicoot від Naughty Dog та Spyro the Dragon від Insomniac Games. З початком PS2 епохи, обидві компанії вирішили створювати нові серії – Jak and Daxter та Ratchet & Clank відповідно. І в обох випадках, серії почались з чогось схожого на їх проекти для минулого покоління, але з першого ж продовження перетворились на більше екшен-оріентовані ігри, які робили головний акцент не на платформінгу, а на якихось інших механіках. У випадку з Ratchet & Clank, акцент змістився на дуже великий арсенал дивної зброї. І кожна з ігор цієї серії була мультяшною пригодою через всесвіт, де кожен рівень був на якійсь новій планеті, а сюжет хоч і не був без драматичних елементів, скоріше акцентував комедію. І хоча відносини між головними героями на початку серії були зроблені не кращим способом, під кінець PS2 епохи, вони перетворились на дуже прикольних персонажів. В релізи для PS3 я не грав, але з того що я читав та бачив, там сюжет став більш серйозним і почав скоріше нагадувати космічну оперу.
Що стало для мене невеликою проблемою, коли я почав проходити Rift Apart – початок гри явно очікує, що ви пройшли ігри на PS3 і якщо ви цього не робили, то місцями вам буде не дуже зрозуміло чому всі дуже емоційно щось обговорюють. Ситуація менш впливає на загальне сприйняття гри ніж, скажемо, в Uncharted: Legacy of Thieves Collection, де без емоційного зв’язку з персонажами може бути складніше. Але все одно такий несподіваний старт трохи відволікав, а вважаючи що це перша і єдина гра серії на ПК на сьогодні, я певен що знайдеться купа молодих гравців, у яких не було PS3 чи PS2, і хто теж не грав в ті старі ігри. Та все ж таки, гра пояснює все що важливо, ефективно знайомить з новими персонажами і в цілому прив’язка до старих ігор не настільки важлива тому, що більша частина гри відбувається в іншій реальності. Сюжет і персонажі милі і хоча вони дуже часто про щось розмовляють, це зазвичай не набридає і не відволікає.
Але головне в Ratchet & Clank – це ґеймплей, і він вам може сподобатись незалежно від того, чи це ваше знайомство з серією чи ні. Платформінг тут не основний, тому він зазвичай не дуже складний, але веселий. Стріляти весело і зброя, як зазвичай, дуже різноманітна і дивна. Тому цього разу ви будете кидати в ворогів агресивних озброєних грибів, перетворювати ворогів на кущі чи стріляти патронами, які постійно рикошетять. Мені навіть здалось, що зброї можна було б зробити менше, бо деякі з типів відчуваються як менш цікаві версії іншої існуючою зброї, але більшість з них дійсно класні. І як і раніше, їх можна прокачувати – в серії з самого початку були супер прості елементи RPG з можливістю набирати “досвід” вбиваючи ворогів і також прокачувати ефективність зброї завдяки спеціальним предметам, які ви можете збирати.
Досліджувати відкриті локації тут приємно і вони все же дуже різноманітні. Можливо, амбіції у гри трохи менш вражаючі ніж у деяких проектів такого плану з епохи PS2, але все одно результат вражає і кожна планета відчувається по-своєму. Декілька з них настільки відкриті, що працюють майже як відкритий світ, що можливо не варто було робити, але все одно по ним прикольно бігати та літати. І трохи шкода, що обидва головних герої з різних світів працюють абсолютно однаково – я розумію чому розробники так зробили, але мені все одно трохи шкода, що в результаті цього є відчуття, ніби персонаж лише один і грається він однаково. Та як я вже сказав, однаково чи ні, але грати все одно прикольно і деякі інноваційні технологічні елементи, включаючи миттєве перемикання реальностей, дійсно вражає.
Є тут і дивні рішення, деякі з яких прямо перенеслися з PS2 епохи в сучасну гру. Правила дослідження локацій в плані того де ґеймплейна зона, а де ні, в грі не завжди нормально подаються. Деякі з ігрових сегментів відчувались менше продуманими ніж інші. Але яким би не були несподівано погано прораховані стрибки, це не відволікало від насолодження гри настільки, щоб це сильно хвилювало. ПК порт на момент мого проходження гри працював чудово і майже без проблем, але час від часу я попадав на якісь дивні баги і гра не завжди працювала стабільно. Враховуючи, що порт робили Nixxes Software, я певен що всі основні проблеми вирішать, бо вони завжди роблять чудові порти. Але на сьогодні, якщо у вас є проблема, то перезапуск з останнього чекпоінту зазвичай все виправляє.
Мені дуже сподобалось проходити Ratchet & Clank: Rift Apart. Це чудове нагадування про найкращі елементи PS2 епохи action adventures ігор з великим бюджетом, просто тепер створена на сучасному великому бюджеті. Це дуже прості пригоди з мультяшними персонажами, але зроблені з досвідом і технологічним розмахом, який сьогодні не зустрічаєш. Та з іншого боку – чомусь після проходження гри в мене не було настільки ж теплого відчуття, яке залишило проходження Spyro Reignited Trilogy. Цей проект відчувається більш… стриманим, мабуть, ніж хотілось би. Але грати в нього все одно весело.