Мене завжди приємно вражали японські пригодницькі ігри, бо вони завжди органічно об’єднують дуже багато жанрів в одну гру, яка при цьому виглядає стильно і цільно. З іншого боку, такі проекти також часто страждають від того, що вони занадто довго пояснюють прості речі в сюжеті, не дають проходити далі, поки ви не подивитесь на кожен піксель на сцені, а якщо в них є сюжетна схема по якій можна стрибати між подіями, то це вони очікують, що ви подивитесь всі варіації. Тому до Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo я підходив дуже обережно. Та, на щастя, гра виявилась прикольна.
Як я вже натякнув, Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo – японська пригодницька гра, інтерфейс якої сьогодні зазвичай у багатьох асоціюється з візуальними новелами. І в грі теж є лінія часу і декілька фіналів, як позитивних, так і не дуже. Але після доволі довгого прологу гри, який склав враження, що гра може перетворитись на полювання за фіналами, як Virtue’s Last Reward, гра майже не акцентує лінію часу і працює просто як дуже прикольна сюжетна пригодницька гра з горор сюжетом. Тому тут майже ніколи нема мотивації робити тупі вчинки заради того, щоб щось відкрити, і тому треба думати як проходити гру.
Ідея в гри дуже проста – з якихось невідомих причин, однієї ночі в одному з районів Токіо активізувались стародавні прокляття. Ці прокляття прив’язані до дивних амулетів, які прив’язуються до людей і кажуть їм, що їм треба вбити інших носіїв прокляття, щоб отримати право провести обряд воскресіння, де вони можуть оживити будь-кого. Кожне прокляття унікальне, але всі вони вбивають. І вам доведеться розслідувати ці події в ролі декількох персонажів, яким загрожують прокляття. Можете очікувати детективів, неймовірно розумних школярок і таємні змови. Гра також майже зі старту показує, що інколи буде використовувати мета-елементи, від чого я почав хвилюватись, бо ігри дуже часто використовують такі ідеї погано. Але виявилось, що гра дуже прикольно це робить, коли робить. Не очікуйте тут якихось дуже незвичних загадок, як те що 999 чи Hotel Dusk робили на Nintendo DS, звичайно, але гра знає як зробити вирішення проблем цікавим і незвичайним.
Гра в цілому уникає більшості головних проблем жанру, про які я писав вище. Оповідання тут приємне, лінія часу дуже проста і стрибати по ній вам не так і часто треба, на відміну від, наприклад, AI: The Somnium Files. Є лише декілька моментів, де гра дійсно чомусь очікує, що ви на кожну інтерактивно зону хоча б раз подивитесь, навіть коли це не виглядає логічним обмеженням, а більшу частину часу тут з цим проблем немає (хоча гра все одно нагороджує тих, хто намагається на все подивитись). Персонажі майже не переходять через межу адекватності, хоч деякі трохи занадто драматичні, історія цікава, проблеми прикольні. І в залежності від того, чи грали ви в такі ігри раніше, чи ні, ваш досвід з грою буде від просто приємного, до зачарованого.
Якщо ви ніколи раніше не грали в такі проекти, то Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo – чудова гра для початку. А якщо японські пригодницькі ігри вам подобаються, то і ця гра вам теж сподобається. А я сподіваюсь побачити більше проектів такого стилю від команди, яка зробила цю гру.