O tempora: Call of Cthulhu: Dark Corners of the Earth

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Call of Cthulhu: Dark Corners of the Earth has always been janky. Released in 2005 on the original Xbox and half a year later on PC it looked outdated, it had tons of problems and was ridiculously hard at moments. Nonetheless, it was also beloved by many despite its issues, because it created a genuinely fantastic atmosphere and was full of memorable moments and ideas unlike anything else in videogames. I liked the game when it got released, but always dreaded returning to it due to countless frustrating elements it had. But it was the time to finally take the dive and see how the game feels in 2022.

Read more“O tempora: Call of Cthulhu: Dark Corners of the Earth”

О часи: Call of Cthulhu: Dark Corners of the Earth

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Call of Cthulhu: Dark Corners of the Earth з початку була корявою грою. Вона вийшла в 2005 на Xbox і півтори роки пізніше на ПК і вже тоді виглядала не дуже, була повна багів і дуже погано збалансованих сегментів. Але не дивлячись на ці проблеми, її любили за неймовірну атмосферу і велику кількість незабутніх моментів та ідей, які в інших іграх не зустрічались. Мені гра теж подобалась, але я був майже впевнений, що проходити її знову буде дуже важко через всі її проблеми. Та треба було, тому, я встановив її і пройшов щоб дізнатись як вона сприймається в 2022-ому.

Read more“О часи: Call of Cthulhu: Dark Corners of the Earth”

O tempora: Chrono Trigger (the PC port)

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Chrono Trigger doesn’t need an introduction. If you’ve ever been interested in jRPGs, you’ve heard of it. If you’re not interested in jRPGs, I’m sure you are aware of it anyway. It is often called to be one of the greatest videogames of all time and, in my opinion, that title is rightfully deserved. And while I will continue on talking about what makes the game so great, I’ll spoil it right away – absolutely worth playing, fantastic soundtrack, great characters, exciting story, 10 out of 10 would time travel again.

But there’s a catch. For whatever reason, ever since its original release in 1995 on SNES, it has never gotten a re-release that a game of this greatness truly deserves. And this current PC port, despite numerous updates that fixed most game breaking issues, remains a rather poor, yet somehow the only, way to get and play the game nowadays.

Read more“O tempora: Chrono Trigger (the PC port)”

О часи: Chrono Trigger (порт на ПК)

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Chrono Trigger представляти не треба. Якщо вас хоч трохи цікавлять jRPGs, ви точно про неї чули. Якщо ні, ви все одно скоріш за все про неї знаєте. Гру часто називають однією з найкращих в історії і вона цього абсолютно точно заслуговує. І хоча я далі буду розповідати що в ній такого класного, одразу можу сказати, що пройти її обов’язково треба. Захоплююча історія, класний ґеймплей, фантастичний саундтрек, чудові персонажі, 10 з 10, готовий залюбки відправлюсь у подорож крізь час знову.

Але все не так просто. З якихось дивних причин, лише оригінальний реліз на SNES в 1995-ому був без проблем і дивних рішень, а всі перевидання з тих пір викликають питання. Порт на ПК, який я і пройшов, хоча і працює краще ніж коли він лише вийшов, але все одно поганий. Але інших варіантів у вас для проходження гри може і не бути.

Read more“О часи: Chrono Trigger (порт на ПК)”

In love with: In Sound Mind

There have been so many “horror games in first person perspective” that ignoring them is my first reflex. In Sound Mind looked potentially curious, but from the looks and description it reminded me of Cry of Fear type of games, that work like a horror focused FPS action adventure, which could be interesting. Buuuut it also seemed to be delving into psychology and so few games handle this well (while so many are just edge lord crap, like the aforementioned Cry of Fear) that I decided that this game wasn’t worthy of a closer look.

Many months later, I’ve started hearing positive buzz about the game from people who have a similar opinion on these types of games, so I got curious. And I’m very glad that I did, because In Sound Mind is great.

Read more“In love with: In Sound Mind”

Зачарований: In Sound Mind

Зараз існує стільки горорів від першої особи, що моя перша реакція – їх ігнорувати. In Sound Mind мене трохи зацікавила, але зі скріншотів та опису вона нагадала мені Cry of Fear. Що само по собі не погано – FPS action adventure з акцентом на горор може бути цікавою, але коли такі ігри починають розповідати сюжет з акцентом на психологію, дуже мало з них роблять це нормально. А більшість робить супер драматичну дурню на зразок вже названого Cry of Fear, тому я вирішив, що гра мого часу не варта.

Багато місяців потому люди, у яких схожа думка про вищезгадані ігри, почали говорити дуже позитивні речі про цей проект, тому я засумнівався в своєму рішенні. І тепер дуже радий, що все ж пограв в In Sound Mind.

Read more“Зачарований: In Sound Mind”

In love with: Marvel’s Guardians of the Galaxy

When I saw the announcement trailer for Marvel’s Guardians of the Galaxy and the gameplay it was showcasing, I immediately wrote the game off as something that I’m not going to play. But then the game got released to extremely positive reviews and even some people I know personally played it and praised it. So I decided to give it a go and see for myself what was so good about this game that looked so boring in the previews. And, well, the bits that were shown are indeed quite boring. It’s just that the rest of the game is shockingly fantastic.

Read more“In love with: Marvel’s Guardians of the Galaxy”

Восхищаясь: Marvel’s Guardians of the Galaxy

Первый трейлер Marvel’s Guardians of the Galaxy особой надежды не внушал. Геймплей выглядел настолько скучным, что я сразу же забыл про игру и не планировал в неё играть совсем. Но сразу после выхода её начали хвалить как критики, так и люди, которых я знаю лично. Поэтому, я решил поиграть сам и понять что же в игре такое хорошее, если в видео она так уныло выглядела. Оказалось, что куски, которые показывали в видео действительно не очень. Но всё остальное в игре оказалось удивительно хорошим.

Read more“Восхищаясь: Marvel’s Guardians of the Galaxy”

In love with: Chicory: A Colorful Tale

A couple of years ago I saw the first teasers of the “Drawdog” game on twitter and it looked really neat. The project regularly popped up somewhere on my timeline, consistently looking more enticing until finally it changed the title to the current Chicory: A Colorful Tale and then finally, and very recently, got released. Despite me not liking the previous title from the developer, Wandersong, all that much it was a promising game with lots of heart, so I was hoping that Chicory will be better. It turned out to be more than that.

Read more“In love with: Chicory: A Colorful Tale”

Восхищаясь: Chicory: A Colorful Tale

Пару лет назад в твиттере я наткнулся на несколько тизеров проекта “Drawdog”, которые меня заинтриговали. Игра регулярно попадалась мне на глаза во время разработки, с каждым появлением интересуя меня всё больше. Пока наконец не вышла пару месяцев назад под названием Chicory: A Colorful Tale. И хоть прошлый проект разработчика, Wandersong, меня не сильно зацепил, у неё был большой потенциал, который, как я надеялся, раскроется в Chicory. Он более чем раскрылся.

Read more“Восхищаясь: Chicory: A Colorful Tale”