point and click – Klardendum

O tempora: Clock Tower: Rewind

03/03/2025 03/03/2025

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Discussing Clock Tower is a bit strange. On one hand, the original game is still incredible in many ways and at the time was highly influential. On the other – it never figured out how to become a franchise, despite 3 further attempts. The latest entry in the franchise was released back in 2002, but several other attempts to re-create the experience were made since then… only for all of them to mostly fail as well.

Clock Tower: Rewind is the first official international release of that inventive original game. And it’s a mixed bag of a release, with a lot of good and some very bad.

О часи: Clock Tower: Rewind

03/03/2025 03/03/2025

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Серія Clock Tower себе ніколи повноцінно не знайшла. Перша частина була дуже впливовою і прикольною, але після цього вийшло ще 3 частини серії, і жодна з них не була хітом. Остання з них вийшла в 2002-ому і з тих пір ми бачили лише спроби переосмислення гри, від різних розробників… жодна з яких теж не спрацювала.

Clock Tower: Rewind – це перше офіційне міжнародне видання тієї найпершої і найбільш цікавої частини серії. Яка навіть сьогодні прикольна, але реліз вийшов дуже дивним, з деякими доволі поганими рішеннями.

Read more“О часи: Clock Tower: Rewind”

Thoughts on: Death of the Reprobate

18/12/2024 18/12/2024

Well, I guess we got another painting-based Terry Gilliam-like animation game from Joe Richardson. Seven years after the funny Four Last Things and four years after the incredibly inventive The Procession to Calvary. It’s still silly, funny, visually clever and kinda fun. But this time it also seems somewhat unnecessary, a fact that the game itself acknowledges.

Думки про: Death of the Reprobate

18/12/2024 18/12/2024

Ну що ж, ось ще одна гра від Джо Річардсона з анімацією в стилі Террі Ґілліама. Через сім років після кумедної Four Last Things і чотири роки після винахідливої The Procession to Calvary. Ця гра теж кумедна і доволі непогана. Але цього разу є відчуття, ніби цей проект був не потрібний ні гравцям, ні розробнику.

Thoughts on: The Crimson Diamond

01/12/2024 01/12/2024

There are many classic adventure titles I’ve not played. Some I probably never will. Some do intrigue me still. For example – I heard very interesting things about The Colonel’s Bequest, an investigation focused title where you could completely fail solving anything and still finish the game. Hopefully I will eventually play it, but the reason I’m bringing it up is because The Crimson Diamond seems to have been influenced not just by any Sierra adventure titles, but this one in particular. And it’s not just the EGA-styled visuals that call back to the long past era of adventure titles. Far more interesting is the fact that this is a text parser based adventure. You don’t see these often anymore.

Думки про: The Crimson Diamond

01/12/2024 01/12/2024

Є купа класичних пригодницьких ігор в які я не грав, і в багато з них, скоріш за все, ніколи не пограю. Наприклад – я багато чув класних речей про The Colonel’s Bequest, гру де можна було провалити розслідування повністю, але все одно пройти сюжет. Може в цей проект я колись все ж пограю, але згадав я його не просто так. The Crimson Diamond, як я розумію, бере купу ідей саме з цього конкретного класичного проекту від Sierra. Ці ідеї видно не лише в візуальній стилізації під EGA графіку та управлінні текстом, але й в самому дизайні гри. Хоча, навіть сам факт управління текстом зараз – така рідкість.

O tempora: Broken Sword – Shadow of the Templars: Reforged

22/11/2024 22/11/2024

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Guess, it was about time to replay Broken Sword – Shadow of the Templars anyway… A classic from 1996, the original Broken Sword has often been considered one of the best point and click adventure titles. You had one good way of experiencing it (original release played via ScummVM) and one average way (Director’s Cut from 2010). But now there’s a perfect way of enjoying this title, with the new Reforged remastered release.

О часи: Broken Sword – Shadow of the Templars: Reforged

22/11/2024 22/11/2024

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Мабуть і так варто було знову пройти Broken Sword – Shadow of the Templars. Ця класична point and click пригодницька гра 1996-го року не просто так вважається одним з найкращих прикладів жанру. Та раніше було лише два способи її пройти. Один якісний (оригінальна гра, запущена за допомогою ScummVM) і один не дуже якісний (Director’s Cut версія 2010-го). Тепер до них додався найкращий – Reforged ремастер.

Quick thoughts on: the white chamber

29/10/2023 29/10/2023

During the early 00s most of the game developers were just figuring out how to distribute their games over the internet. The potential was clearly there, but it wasn’t until later in that decade that we will see a true boom of digital distribution and a huge boost in indie development popularity. Possibly due to that, a lot of the smaller independent games released during that period were free and often were quite open and honest about their influences. In case of the white chamber, the game originally released in 2005 as an expansion of a university project of a small team, the biggest influence was Silent Hill. The series were quite alive and well at the time and it wasn’t too long since SH4: The Room was released. So seeing a “Silent Hill in space” as a concept was really fun. But it’s been 18 years since – does the game still hold up?

Кілька думок про: the white chamber

29/10/2023 29/10/2023

На початку 00-их ігрові розробники намагались зрозуміти, як краще використовувати інтернет для розповсюдження ігор. Всі бачили в цьому потенціал, але розкрився він лише під кінець десятиріччя з серйозним розвитком цифрової дистрибуції. Тому на початку тих років більшість незалежних розробників випускали ігри безкоштовно і не цурались відкрито показувати, які інші ігри на них вплинули. the white chamber, гра яка вийшла в 2005-ому як продовження проекту, який спочатку був курсовою для університету, зовсім не скриває, що за основу був взятий Silent Hill. Японська серія ще була жива і SH4: The Room вийшов буквально зовсім нещодавно, тому “Silent Hill в космосі” звучало заманливо і прикольно. Але то було 18 років тому. Чи прикольно грати в гру сьогодні?