point and click – Klardendum

Happy about: The Beekeeper’s Picnic – A Sherlockian Adventure

05/05/2025 05/05/2025

Over the years there have been plenty of Sherlock Holmes media, some of which attempted to be closer to the original works of Sir Arthur Conan Doyle and some tried to reinterpret the famous character. Having been a fan of the books since my childhood and lucky enough to have worked on two games based on the character as an adult, The Beekeeper’s Picnic – A Sherlockian Adventure caught my attention as a seemingly “wholesome” approach to the character, set during his retirement days. And now having played it – it really is very nice.

Радий: The Beekeeper’s Picnic – A Sherlockian Adventure

05/05/2025 05/05/2025

Існує величезна кількість творів про Шерлока Голмса, деякі з яких намагаються повторити стиль та атмосферу оригінальних творів сера Артура Конан Дойла, а деякі роблять щось зовсім нове. Я дуже любив оригінальні книги з дитинства і мав нагоду працювати над розробкою двох проектів про персонажа в дорослому віці, тому мене зацікавила The Beekeeper’s Picnic – A Sherlockian Adventure. Це дуже мила пригодницька гра про більш мирні роки життя персонажа, після того, як він пішов у відставку. І вона дуже прикольна.

Happy about: ASYLUM

13/04/2025 13/04/2025

Back in 2006 a very small team from Argentina created a moody horror themed first person view point and click adventure with pre-rendered backgrounds called Scratches. And while it became a surprise hit, after releasing a Director’s Cut of the game the following year, the original team ceased to be soon after. Then, in 2010 lead programmer and designer of Scratches Agustín Cordes announced that their new studio was making ASYLUM. Almost 15 years of development later, it’s a released game one can play. Which I immediately did and enjoyed my time with it quite a bit.

Радий: ASYLUM

13/04/2025 13/04/2025

В 2006-ому маленька студія з Аргентини випустила атмосферну пригодницьку гру з пререндерною графікою від першою особи з горор тематикою під назвою Scratches. І хоча гра стала доволі відомою, після виходу оновленої версії гри “Director’s Cut” через рік, студія розформувалась. В 2010-ому році головний дизайнер та програміст гри Аґустін Кордес анонсував створення нової студії і також нового проекту – ASYLUM. З тих пір пройшло майже 15 років і гра нарешті вийшла. Та, на щастя, виявилась дуже прикольною.

O tempora: Clock Tower: Rewind

03/03/2025 03/03/2025

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Discussing Clock Tower is a bit strange. On one hand, the original game is still incredible in many ways and at the time was highly influential. On the other – it never figured out how to become a franchise, despite 3 further attempts. The latest entry in the franchise was released back in 2002, but several other attempts to re-create the experience were made since then… only for all of them to mostly fail as well.

Clock Tower: Rewind is the first official international release of that inventive original game. And it’s a mixed bag of a release, with a lot of good and some very bad.

О часи: Clock Tower: Rewind

03/03/2025 03/03/2025

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Серія Clock Tower себе ніколи повноцінно не знайшла. Перша частина була дуже впливовою і прикольною, але після цього вийшло ще 3 частини серії, і жодна з них не була хітом. Остання з них вийшла в 2002-ому і з тих пір ми бачили лише спроби переосмислення гри, від різних розробників… жодна з яких теж не спрацювала.

Clock Tower: Rewind – це перше офіційне міжнародне видання тієї найпершої і найбільш цікавої частини серії. Яка навіть сьогодні прикольна, але реліз вийшов дуже дивним, з деякими доволі поганими рішеннями.

Read more“О часи: Clock Tower: Rewind”

Thoughts on: Death of the Reprobate

18/12/2024 18/12/2024

Well, I guess we got another painting-based Terry Gilliam-like animation game from Joe Richardson. Seven years after the funny Four Last Things and four years after the incredibly inventive The Procession to Calvary. It’s still silly, funny, visually clever and kinda fun. But this time it also seems somewhat unnecessary, a fact that the game itself acknowledges.

Думки про: Death of the Reprobate

18/12/2024 18/12/2024

Ну що ж, ось ще одна гра від Джо Річардсона з анімацією в стилі Террі Ґілліама. Через сім років після кумедної Four Last Things і чотири роки після винахідливої The Procession to Calvary. Ця гра теж кумедна і доволі непогана. Але цього разу є відчуття, ніби цей проект був не потрібний ні гравцям, ні розробнику.

Thoughts on: The Crimson Diamond

01/12/2024 01/12/2024

There are many classic adventure titles I’ve not played. Some I probably never will. Some do intrigue me still. For example – I heard very interesting things about The Colonel’s Bequest, an investigation focused title where you could completely fail solving anything and still finish the game. Hopefully I will eventually play it, but the reason I’m bringing it up is because The Crimson Diamond seems to have been influenced not just by any Sierra adventure titles, but this one in particular. And it’s not just the EGA-styled visuals that call back to the long past era of adventure titles. Far more interesting is the fact that this is a text parser based adventure. You don’t see these often anymore.

Думки про: The Crimson Diamond

01/12/2024 01/12/2024

Є купа класичних пригодницьких ігор в які я не грав, і в багато з них, скоріш за все, ніколи не пограю. Наприклад – я багато чув класних речей про The Colonel’s Bequest, гру де можна було провалити розслідування повністю, але все одно пройти сюжет. Може в цей проект я колись все ж пограю, але згадав я його не просто так. The Crimson Diamond, як я розумію, бере купу ідей саме з цього конкретного класичного проекту від Sierra. Ці ідеї видно не лише в візуальній стилізації під EGA графіку та управлінні текстом, але й в самому дизайні гри. Хоча, навіть сам факт управління текстом зараз – така рідкість.