There’ve been quite a lot of metroidvania titles in the past decade, however most of them now love to lean into the whole Souls-like design language, with huge emphasis on precise and punishing combat and limited healing. And there have been some fantastic examples of games done that way, some of which I could even enjoy, although in general this is entirely not my cup of tea. But apart from the great Bloodstained: Ritual of the Night, that I grew to like more as the years went by, very few games felt like a Castlevania-type metroidvania, the IGAvania, if you will. Or at least, few that seemed interesting enough to play. Blade Chimera was another such titles I didn’t get interested in at first. However, after seeing it played on streams, I found it curious enough to check it for myself. And for the most part, it is a very solid and fun game.
Tag: exploration
Радий: Blade Chimera
За останні десять років вийшло немало метроїдваній проектів, але на жаль, більшість з них тепер намагаються повторювати Souls-подібний дизайн і акцентувати складні бойові системи та обмеження по лікуванню. Є купа дуже класних проектів в такому стилі, деякі з яких мені навіть сподобались, але зазвичай мені такий підхід взагалі не цікавий. І окрім чудової Bloodstained: Ritual of the Night, яка мені з роками подобається все більше, інших нових Castlevania-подібних метроїдваній майже не було. Або, якщо були, то можливо не настільки цікаві, щоб я про них чув. Blade Chimera на перший погляд мені теж здалась не сильно цікавою. Але після того, як я побачив декілька проходжень гри в інтернеті, гра мене зацікавила і я вирішив пограти в неї сам. Вона виявилась дійсно прикольною.
O tempora: Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered
O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.
Legacy of Kain has been one of the most important franchises for me personally. While it has not been a series I replayed very often, unlike a lot of survival horror classics, it has remained a benchmark of worldbuilding, character writing and storytelling. The incredible work Silicon Knights did when creating the world of Nosgoth for Blood Omen: Legacy of Kain still holds up. As do the stunning writing and cutscene direction of Amy Hennig and her team with later entries, as Crystal Dynamics became the owners of the franchise. There has been only one dud in the main series (Blood Omen 2), and even that game had its moments. Franchise consistently had incredible music, some of the best voice acting in games and one of the most cleverly written storylines… That to this day remains unfinished. Legacy of Kain: Defiance, the final “proper” entry in the series was released in 2003 and was an ending, but not the ending to the incredible tale started in 1996. And since then only cancelled projects, including some incredibly misguided ones, followed. By now, with almost all of the original team spread across the industry (or sadly not among the living) getting a sequel is not just unlikely but may even be preferable. The industry is too different and Legacy of Kain requires a strong vision and choices that development studios and especially publishers would simply not risk to make.
So, given that getting no future games in this wonderful franchise might be the best outcome possible, let’s look at its past with the recently released Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered.
Read more“O tempora: Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered”
О часи: Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Ігрова серія Legacy of Kain для мене дуже важлива. Хоча я в цілому набагато частіше заново граю в класичні survival horror ігри, а не в ігри LoK, я продовжую вважати їх основними стандартами для того, як створювати світ, писати персонажів та розповідати сюжет. Silicon Knights зробили неймовірну роботу, створивши світ Носготу для Blood Omen: Legacy of Kain. А коли права на серію перейшли Crystal Dynamics, то робота Емі Хенніг на позиції сценаристки та режисера, підняли оповідання цієї серії на новий рівень. Навіть єдина дійсно слабка частина основної серії (Blood Omen 2) має прикольні елементи. Музика тут неперевершена, озвучення персонажів – краще ніж величезна кількість сучасних ігор. А сценарій кожної частини написаний так захопливо, що постійно хочеться дізнатись, що буде далі… На жаль, остання “повноцінна” частина серії – Legacy of Kain: Defiance, яка вийшла в 2003-ому, – закінчила лише частину цього сюжету. Але повного завершення саги, яка почалась в 1996-ому ми так і не отримали. Після купи закритих незакінчених проектів, включаючи дуже дивні, після того, як більша частина розробників серії розійшлась по іншим студіям (або, на жаль, померли) шанси на нову частину серії неймовірно малі. Більш того, можливо навіть краще, якщо її не буде. Сучасний ігровий ринок занадто сильно змінився. Розробники не потягнуть, а видавці не підуть на ризики.
Ну а раз відсутність нових частин може бути найкращим варіантом для серії, то варто подивитись в минуле. За допомогою Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered.
Read more“О часи: Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered”
O tempora: Castlevania Dominus Collection
O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.
I’m glad that Konami keep releasing games and collections from the time when they developed good games and were respected. Three years ago they released the really cool Castlevania Advance Collection that collected all “IGAvanias” (Castlevania titles with “metroidvania” world design, usually produced by Koji Igarashi) released for the Game Boy Advance. That collection was full of absolute bangers, though it was a bit of a shame that the games were just emulated originals, with all of their faults and bugs intact. But at least it was preserving the classics.
Now its time for the titles, originally released for Nintendo DS, with a cool bonus game added in. Surprisingly, revisiting these games was somewhat less enjoyable overall.
О часи: Castlevania Dominus Collection
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Радий, що Konami продовжують видавати ігри та колекції ігор з тих часів, коли вони робили класні проекти та їх поважали. Три роки назад вони випустили неймовірно прикольну Castlevania Advance Collection, з якою гравці могли пограти в “IGAvania” ігри (це Castlevania ігри з “metroidvania” дизайном світу, над якими зазвичай працював Коджі Іґараші), які раніше виходили на Game Boy Advance. Колекція була неймовірно крута, але на жаль всі ігри були лише емуляцією оригіналів, без виправлених багів та проблем. Але хоча б, це було збереження класики.
Тепер прийшов час для видання такої колекції для проектів з Nintendo DS, і плюс пару бонусних ігор. Як не дивно, в цю колекцію грати мені сподобалось менше.
Happy about: Hebereke 2/Ufouria: The Saga 2
Immediately after playing Hebereke for the first time, I’ve decided to see how the recently released sequel is going to tackle the seemingly same basic concept. The results were surprising, often pleasantly but sometimes not as much.
Радий: Hebereke 2/Ufouria: The Saga 2
Одразу після знайомства з Hebereke, я вирішив пограти в нещодавно випущене продовження і перевірити, як розробники переосмислять свою стару ідею. Результати виявились несподіваними. Здебільшого приємно несподіваними. Але інколи не дуже.
Thoughts on: Hebereke Enjoy Edition and Gimmick! Special Edition
A lot of people have nostalgy for games from Sunsoft and I can see why. However, for me it was never the case. I did play Blaster Master and perhaps Batman on NES a bit as a kid, but the only game of theirs I’ve played a lot was their PS1 Hard Edge/T.R.A.G. (which I do love). So, seeing the company return to making games recently and re-releasing their old classics on their own or through other companies wasn’t a big deal to me. I was curious, however, since some of their games are considered cult classics.
Two of such titles were re-released over the past two years in the new format that emulates the original NES game, but with cool quality of life editions and bonuses. These are Hebereke Enjoy Edition (known as Ufouria: The Saga in the European and Australasian release on NES) and Gimmick! Special Edition (also known as Mr. Gimmick in Scandinavian NES release). Which I was glad to finally play, because I don’t ever want to play them again.
Read more“Thoughts on: Hebereke Enjoy Edition and Gimmick! Special Edition”
Думки про: Hebereke Enjoy Edition та Gimmick! Special Edition
У багатьох гравців є ностальгічні спогади про проекти від Sunsoft, але не в мене. Я розумію звідкіля до цієї компанії є стільки любові, але окрім Blaster Master (і можливо Batman на NES), в які я трохи грав в дитинстві, єдиним проектом від студії, в який я раніше грав, була гра для PS1 – Hard Edge/T.R.A.G. (яку я обожнюю). Тому, коли компанія почала заново випускати свої старі ігри в нових версіях, я не звернув уваги. Але потихеньку почав цікавитись, бо їх часто обговорювали.
Дві з цих ігор вийшли за останні два роки в форматі емуляції оригінальних проектів з NES, але з купою додаткових зручних нових елементів. Перша гра це Hebereke Enjoy Edition (також відома, як Ufouria: The Saga в європейській та австралійській версіях для NES), а друга – Gimmick! Special Edition (також відома як Mr. Gimmick в скандинавському релізі для NES). Я радий, що пограв в обидва проекти, але ніколи більше в них грати не хочу.
Read more“Думки про: Hebereke Enjoy Edition та Gimmick! Special Edition”