Tag: adventure

Happy about: Ace Attorney Investigations Collection

 , , , , ,

I have a strange relationship with the Ace Attorney series. On one hand, I do admire the original game and the rest of the two titles in the original trilogy have lots of wonderful moments as well. On the other – I’m not a fan of the ratio between adventuring and visual novel storytelling they ever had, very heavily leaning into walls of text and sacrificing gameplay logic over plot twists. That’s the main reason why I stopped playing a couple of hours into The Great Ace Attorney Chronicles as it bored me to tears and I’ve never bothered with the second trilogy either. Which is why I wasn’t sure if I should give Ace Attorney Investigations Collection a go. But after playing the demo and discovering to my relief that this game, as the name implies, is far more into investigative adventuring than the other titles, I gave it a go. And I’m glad I did, as Ace Attorney Investigations: Miles Edgeworth is easily the most enjoyable entry in the series I’ve played. And it will probably be the last one I ever finish.

Read more“Happy about: Ace Attorney Investigations Collection”

Радий: Ace Attorney Investigations Collection

 , , , , ,

Мої відносини з серією Ace Attorney доволі дивні. З одного боку, мені подобається перша частина і інші дві гри першої трилогії теж прикольні. З іншого боку – співвідношення пригодницької частини та сюжетної візуальної новели в цих іграх мені ніколи не подобалось, бо в них завжди забагато тексту, а ґеймплейна логіка завжди займає друге місце після сюжету. Саме тому я пройшов лише декілька годин The Great Ace Attorney Chronicles, після чого мені стало дуже нудно. А другу трилогію основної серії я повністю проігнорував. І не був впевнений, чи хочу грати в Ace Attorney Investigations Collection. Але демо версія показала мені, що ця гра набагато більше часу витрачає саме на розслідування і пригодницький ґеймплей, тому я вирішив її пройти. І радий, що пройшов, бо Ace Attorney Investigations: Miles Edgeworth мені сподобалась більше за всі ігри серії. В яку я, скоріш за все, більше ніколи грати не буду.

Read more“Радий: Ace Attorney Investigations Collection”

Thoughts on: WHAT THE CAR?

 , ,

Four years ago, What the Golf? was an incredibly fun surprise that I still fondly remember to this day. It was a silly and playful physics based adventure game that turned different genre mechanics on their head and I was somewhat surprised that the team behind that game decided to essentially repeat the idea with What the car?, after VR experiments with What the bat? This time it’s racing games, instead of golf, and while the results are still funny, something is definitely lacking.

Read more“Thoughts on: WHAT THE CAR?”

Думки про: WHAT THE CAR?

 , ,

Чотири роки тому, What the Golf? стала дуже приємним і веселим сюрпризом, і я з тих пір все ще її рекомендую. Гра була прикольною, безглуздою в найкращому сенсі і постійно змінювала основні механіки різних жанрів абсолютно неочікуваним чином. Тому, мене трохи здивувало, коли виявилось, що розробники проекту вирішили повторити таку ж саму зав’язку з What the car?, після своїх експериментів в VR з What the bat? Замість гольфу гра тепер ламає концепцію гонок, але результат вийшов слабшим, хоча і все ще веселим.

Read more“Думки про: WHAT THE CAR?”

Happy about: Riven (2024)

 , , ,

It was two years ago that I’ve finally played Myst from start to finish for the first time. After decades of attempts to “get it”, the game clicked with me, most likely due to the direct controls that made playing it far more convenient than the classic screen by screen navigation. And while its The Chronicles of Amber inspired story didn’t grab me that much, the constant sense of discovery in that game as the main aspect of its puzzles certainly did. Hence why I was very excited to learn that Riven: The Sequel to Myst was getting a similar treatment as well, so I could finally understand how people in Rivne live with all of these puzzles around… Sorry, couldn’t help myself.

Anyway, the Riven remake is out and, from what I’ve checked in video form after completing it, quite different from how the game used to be originally. So, I suppose, I will never know if I like the original game, but I definitely enjoyed this one.

Read more“Happy about: Riven (2024)”

Радий: Riven (2024)

 , , ,

Я вперше пройшов Myst від початку до кінця всього два роки тому. Після багатьох років, гра нарешті мені сподобалась. В основному завдяки управлінню гри в новому виданні, з якими розшифровувати що змінилось від того, що я натиснув на якусь кнопку, стало набагато зручніше. І хоче сюжет серії, який явно створювався під впливом Хронік Амбера, мене не сильно захопив, дивуватись кожній новій локації і поступово отримувати розуміння, як і навіщо вона працює було дуже цікаво. Чому мене і зацікавила новина, що для Riven: The Sequel to Myst теж роблять повноцінний рімейк. І я нарешті дізнаюсь, що таке життя в Рівне, коли навколо тебе складні загадки… Вибачте, не втримався.

Так ось, рімейк Riven нарешті вийшов і з того, що я зміг перевірити і порівняти завдяки відео проходженням, він доволі сильно відрізняється від оригінальної версії. Тому, все ж таки, я не дізнаюсь, чи сподобалась би мені оригінальна гра. Але рімейк точно сподобався.

Read more“Радий: Riven (2024)”

Happy about: The Talos Principle 2 – Road to Elysium

 , , , , , , , ,

The Talos Principle 2 was easily one of my favorite game releases of 2023. Wonderfully paced, wittily written and well-balanced in terms of difficulty, the first person puzzle game was an improvement in my eyes over the already amazing original game. That did get a well received epilogue DLC Road To Gehenna half a year after its release. So, I guess, it only makes sense that half a year after the release of the sequel it receives its own DLC – Road to Elysium. And while I doubt it will get as well received, it’s a really fun three piece addition to an already wonderful title.

Read more“Happy about: The Talos Principle 2 – Road to Elysium”

Радий: The Talos Principle 2 – Road to Elysium

 , , , , , , , ,

The Talos Principle 2 була однією з моїх найулюбленіших ігор 2023-го. Майже все в ній мені сподобалось – чудовий темп, дотепний сценарій, гарно продумана складність загадок і хоча першу частину серії вже було легко рекомендувати, це продовження було навіть краще. Для оригіналу через пів року після релізу виходило DLC Road To Gehenna, тому ні для кого не повинно було стати сюрпризом, що через пів року після виходу сіквелу для нього теж буде DLC – Road to Elysium. І навіть якщо з часом це доповнення не будуть згадувати з такою ж любов’ю, як Road To Gehenna, в нього все одно варто пограти.

Read more“Радий: The Talos Principle 2 – Road to Elysium”

Thoughts on: Still Wakes the Deep

 , , , , ,

It’s odd. I know, from talking to Dan Pinchbeck, the founder and creative director of The Chinese Room, over 10 years ago, that they never wanted to stick to the story exploration games (or walking simulators as people often dismissively call them). Amnesia: A Machine for Pigs, which I still like a lot, was supposed to be more systems driven, before cutting down on features in favor of story on recommendation from Frictional Games. Everybody’s Gone to the Rapture was envisioned as a simulation game where you live out the last moments before the world ends, not a game where you see echoes of these events. And while I didn’t find their first title after being purchased by Sumo Digital, that is Little Orpheus, interesting and never finished it, it was trying to be a cinematic/puzzle platformer, not a game driven by narration. Maybe with the Vampire: The Masquerade – Bloodlines 2 they would finally be able to deliver a title that’s great not just narratively, but also in terms of gameplay. Because Still Wakes the Deep isn’t doing it. It isn’t doing much at all, sadly.

Read more“Thoughts on: Still Wakes the Deep”

Думки про: Still Wakes the Deep

 , , , , ,

Дивно якось виходить. З довгої розмови з Деном Пінчбеком, засновником та творчим директором The Chinese Room, яку я публікував більше 10 років тому, я дізнався, що студія ніколи не планувала обмежувати себе жанром ігор дослідження історії (які часто називають симулятор прогулянки). Amnesia: A Machine for Pigs, яка мені все ще дуже подобається, повинна була мати більше системного ґеймплею, але Frictional Games порекомендували їм це порізати і акцентувати сюжет. Everybody’s Gone to the Rapture задумувалась як симуляція, де ви зможете прожити останні години перед кінцем світу, але у фінальному продукті ви лише дивитесь ехо цих подій. І хоча Little Orpheus, їх перший проект після ре-організації під видавцем Sumo Digital, мені не сподобався (тому я його не пройшов до кінця), в тому проекті вони хоча б намагались зробити кінематографічний платформер, а не просто напів-інтерактивне оповідання. Можливо в Vampire: The Masquerade – Bloodlines 2 вони нарешті зможуть зробити прикольні системи, а не лише чудовий сценарій, бо, нажаль, в Still Wakes the Deep вони цього не зробили.

Read more“Думки про: Still Wakes the Deep”