Хоча я ніколи не проходив оригінальну версію Might & Magic: Clash of Heroes 2009-го року на Nintendo DS, я з задоволенням грав в “HD” версію, яка вийшла в 2011-ому на ПК, PSN та XBLA. Проект зацікавив мене своєю спробою об’єднати покрокову, за яку люблять серію Heroes of Might & Magic, з казуальними механіками “3 в ряд”, і трохи нагадував мені Puzzle Quest. І хоча гра мала свої мінуси, мої спогади про неї були дуже позитивними. Настільки, що я вже декілька років планував пограти в неї знову, але завжди відкладав це проходження, бо на жаль стара версія з часом почала погано працювати на сучасних системах. ПК версія для деяких людей взагалі перестала запускатись, а для більшості просто мала купу проблем. І хоча я ніколи не грав в мультіплеєр, у нього було дуже багато фанатів, але декілька років тому Ubisoft його повністю відключили.
Тому анонс Might & Magic: Clash of Heroes – Definitive Edition був приємною несподіванкою і я засів грати в цю нову версію як тільки в мене видався час. На жаль, повинен признати що і гра на сьогодні вже не настільки приємно сприймається, і нова версія майже жодних проблем не виправила.
Якщо коротко, Might & Magic: Clash of Heroes це покрокова стратегія, механіка якої основана на “збери 3 в ряд” системі казуальних ігор і сюжетно це пріквел до Heroes of Might & Magic V. Проект був одним з найперших, які вийшли в оновленому всесвіті Might & Magic після того як права на нього викупили Ubisoft і до цієї гри виходили лише Heroes V та Dark Messiah of Might & Magic. Цей всесвіт не мав жодного відношення до минулих проектів від New World Computing, тому той факт, що тут є сюжет, який доволі важливий для загальної історії доволі цікаво. Оскільки гра намагається використовувати більшість концепцій Heroes, тут є декілька “героїв”, у кожного з якого є своя сюжетна кампанія і своя армія. Але на відміну від типових проектів серії, свого Замку у вас не було, тому прокачувати тут можна лише Героя та кожен тип юнітів в армії, що більше нагадує King’s Bounty.
У кожного героя є три базових юніти, які нескінченні, і п’ять обмежених по кількості більш сильних юнітів. І стратегія та match 3 тут поєднані завдяки тому, що всі окремі солдати армії різного кольору і відповідно їх треба групувати. Три горизонтальних воїни одного кольору створюють стіну, яка блокує пошкодження за рахунок свого “здоров’я”. Три вертикальних воїни активують це угрупування в режим підготовки до атаки, яка відбудеться через певну кількість раундів. Тоді як сильних юнітів треба активувати базовими, викладаючи їх певною групою “під” цим сильним юнітом і вони потребують від 2 до 4 таких базових юнітів. У кожного героя є одне закляття, які вони можуть використовувати, коли накопичився “заряд” і перемога після кожної битви дає певну кількість досвіду. Кожен раунд у вас обмежена кількість дій, але створюючи певні комбінації ви можете збільшити кількість дій на той же раунд. І бонусом, якщо група зібралась видаленням якогось воїну, то ця дія автоматично вам повертається. Всі ці механікі дуже прості, але якимось чином у гри дійсно виходить об’єднати тактику Heroes з дуже простим ґеймплеєм.
Але це працює не завжди. Однією з найбільших проблем гри, що в новій версії не чіпали, була повна залежність від вдачі, навіть в складних сюжетних битвах. Відсотків 80 всієї гри вдача просто прискорює процес, але в складних битвах це буквально питання перемоги або програшу і в останній кампанії це стає особливо очевидним.
І це бісить особливо тому, що програш зазвичай нічого не означає – вам просто треба пересидіти декілька екранів завантаження і та ж битва почнеться знову, але з новою конфігурацією юнітів на полі. Ці екрани завантаження теж бісили ще в 2011-ому, але в 2023-ому виглядають як знущання, бо гра виглядає максимально візуально простою і легкою, але дивитись ці екрани завантаження (і кожен з них довгий) треба кожні пару хвилин. Автоматичного збереження гри тут теж немає, тоді як ручні сейви займають приблизно стільки ж часу, скільки й екрани завантаження. До цього ще можна додати старі та нові баги, відсутність зручних очікуваних елементів гри для сучасного релізу і того факту, що дизайн фінальних кампаній як був жахливим, так і залишився. І під кінець проходження від гри починаєш серйозно стомлюватись. Тому коли я натрапив на баг, який я бачив в грі 12 років тому, мені чесно було вже одно, я просто хотів щоб гра закінчилась.
Фанати оригінального релізу для DS також можуть бути розчаровані, що в новій версії теж немає можливості увімкнути візуальний стиль першого релізу гри чи її саундтрек. В цілому, “HD” візуал і покращений звук мене дуже сильно подобаються і без цього (а для Definitive Edition їх зробили ще трохи краще), але все ж таки, піксельний стиль оригіналу теж мав свій шарм, якого в нових версіях нема. Сюжет, на жаль, тут нудний, а інколи гра намагається жартувати і виходить в неї це доволі погано. Просто тому, що сюжет у гри залишається класично серйозним фентезі, але “смішні” моменти немов би з мультиків взяли. А і ще всі пререндерні заставки, судячи з усього, залишили як було в 2011-ому, тому вони виглядають дуже квадратними.
Проходити Might & Magic: Clash of Heroes – Definitive Edition мені все одно сподобалось. Хоча остання кампанія в грі дійсно жахлива і серйозно погіршує настрій. І я також все одно радий, що така унікальна гра знову доступна і працює, а не залишилась забутою і майже не працюючою. З іншого боку, це нове видання “Definitive Edition” майже нічого не виправляє і не покращує, тому відчувається не так як перевидання, а як скоріше платний патч, який робить стару гру знову працюючою. Не здивуюсь, якщо бюджет цього перевидання був неймовірно малим і що таке дивне рішення з ціною було скоріш через те, в кого права на серію. Але я все рівно розчарувався. Гра прикольна, ця версія найкраща з доступних і пограти, в цілому, все ще варто. Але перевидання слабке і не все в грі пройшло перевірку часом успішно.