Чотири роки тому Ion Fury стала першою комерційно випущеною грою за 20 років, яка використовувала рушій Build, відомий завдяки проектам Duke Nukem 3D, Blood та Shadow Warrior. Грати в ту гру було в цілому прикольно, але трохи дивно. Бо хоча ця FPS і була класичною в повному сенсі, навіть технічному, використання цього старого рушія не робило гру краще. Але найбільшими проблемами гри були доволі прості в дизайні вороги та зброя і особливо занадто довгі рівні, які при цьому сприймались достатньо схожими. Нове доповнення Aftershock намагається виправити деякі з цих проблем, в результаті чого грати мені в нього було приємніше, ніж в основну кампанію гри.
Основи ґеймплею в доповненні не змінились. Тому, якщо у вас є досвід з Duke 3D чи Blood, то ви знаєте чого очікувати, тут лише декілька більш сучасних зручних ідей додали. Пару років тому гра отримала патч, який зробив так, щоб вона швидше працювала, тому зараз в неї грати приємніше. І це також дозволило розробникам робити рівні навіть ще більшими і більш насиченими, але при цьому мати неймовірно швидке завантаження між ними. Розумію, що комусь буде здаватись дивним, що гра з такою картинкою може бути “важкою” для систем. Але не забувайте, що Build створювався під абсолютно інші реалії і без багатьох модифікацій ефективно використовувати сучасне залізо не вміє. Тому всі ці оптимізаційні рішення приємно вражають, особливо тому, що в результаті рівні в доповненні стали особливо насиченими. Гра постійно дивує новими елементами і шарами рівнів і кожен раз коли я несподівано проходив через якісь двері і опинявся на старому сегменті мапи, це було приємною несподіванкою. Тут дійсно цікаво досліджувати рівні і всі вони перед тим як закінчитись зазвичай отримують купу нових проходів і можливостей швиденько повернутись в якийсь з їх сегментів. Що гра буде мотивувати вас зробити, бо на виході з рівня гра нагадує скільки секретів ви пропустили.
І саме різномаїття рівнів в Aftershock стало краще – вони виглядають і відчуваються по-різному. Є цілий сегмент, де ви їздите на спеціальному мотоцикл-подібному апараті, включаючи навіть гонку, яка мотивує вас пройти рівень якомога швидше. Плюс, доповнення займає десь вдвічі менше часу, ніж основна гра, що просто ідеально для такого проекту. Ну і також цікавим бонусом розробники додали з доповненням також можливість пройти “ремікс” версію основної кампанії. Я її перепроходити взагалі не хотів, але все одно було прикольно таке побачити.
А от з ворогами та зброєю стало не набагато краще. Плюс, структура доповнення, на жаль, продовжує повторювати занадто передбачувані ситуації, де кожен раз як ви підбираєте щось важливе, завжди з усіх щілин вилазять нові вороги. Це не настільки набридає, як в основній грі, але лише тому, що доповнення швидше закінчується. Ну а фінальний бос доповнення, як мені здалось, взагалі жахливий вийшов. Мабуть перший і останній рівень доповнення я би взагалі назвав гіршими моментами Aftershock, тоді як все що відбувається між ними дуже прикольне. Навіть музика мені цього разу зайшла набагато більше.
Я все ще не певен, що хотів би рекомендувати Ion Fury, особливо без Aftershock, тим хто не вважає себе любителем класичних FPS. І я маю на увазі саме класичних ігор 90-их, а не нових проектів, які використовують ідеї з них. Але доповнення дійсно класне вийшло і, якщо чесно, я б краще бачив його замість основної гри – мені було б простіше її рекомендувати. Тому, лише заради доповнення я теж не раджу брати гру, але якщо колись побачите набір з класною знижкою, то беріть і грайте в доповнення.